Thread by @totalna_pizda

Давно хотів написати тред про одну знакову подію, але довго не наважувався. Ця подія - легендарна велика військова операція, звільнення Широкіно!

Чому не наважувася? Думав, що це нікому не цікаво, або прийде 100500 скотин, які скажуть, що все було не так, і Ваш скромний слуга не так все робить, не так живе, не так дихає і т.д. буду писати назло всім, думка скота мене не цікавить, хай пишуть що завгодно, або відписуються!

Не буду претендувати на абсолютну істинність мого опису, я далеко на остання інстанція. постараюсь описати те, що бачив, а бачив я лише одну деталь великої картини. дуже сподіваюсь, що брат Директор, він же широко відомий в вузьких колах як @Sea40K, доповнить мою історію.

Силами Божого провидіння так вийшло, що в лютому 15 року я опинився в курортному місті Маріюпіль. На той час я служив в дуже одіозному "добровольчому" підрозділі (називати його я не буду, бо він як Торнадо, і закінчив так само, кто не понял - тот поймет).

Був цей легендарний підрозділ прикомандирований до Азову, і жили ми на лівому березі Маріуполя, на базі Азову, широко відомої як ШКОЛА. Багато хто хотів движухи, хоча якось досвіду чи знань ні в кого не було, максимум - 10 днів полігону і аж пару відстріляних магазинів з АКМ.

Движухи довго чекать не довелось. В кінці січні обстріляли мікрорайон Східний, причина йобнуть і движонуть була, і в глибоких темних бункерах Головної Ставки полку Азов визрів прожект віджати нехуйову ділянку сірої зони на схід від Маріюполя, звідки і обстріляли місто.

Нам сказали, що через пару днів можливо буде якась движуха в сірій зоні, якраз в селі Широкіно(тоді цю назву ще ніхто не знав). Суть її, як на спочатку сказали, буде в тому, щоб просто постояти, поки будівельники побудують там блокпост.

Не знаю, чи правда так думали, чи просто так простому люду сказали, щоб не переживав. можливо, так і думали, бо на той момент в Широкіно ворога як такого не було, на виїзді стояло пару маргіналів(не таких як я, а справжніх).

9 числа мені і всім іншим видали дві гранати, димову шашку, 450 набоїв для АКМ та 45 для ПМ(так і не зрозумів, навіщо той ПМ взагалі). Це все барахло з тим самим АК з 4 магазинами, ПМ, бронежелетом, каскою важило не мало і таки трохи напрягло мою худу статуру ггг

10 числа вночі нас розбудули, і сказали пиздуйте на фронт. ця вся движуха почала одягатись, обуватись, озброюватись і вийшла вниз на перекур та почала себе обклеювати легендарним ЖОВТИМ СКОТЧЕМ.

Надворі вже почала шикуватись колона азовців, в строю було все, що можна. Ті люди, які в той момент стояли на посту по базі, так там і стояли, поки не пройшло пару діб. припиздували люди з інших сотень з Урзуфа та Юріївки. До азовців підтянулась і наша скромна движуха.

З курінням на ходу, викриками та гуморесками оце все поїхало з лівого берега в drang nach ost в сторону Широкіно. Мене такий широкий масштаб і ентузіазм людей трохи здивував, бо не схоже це було на якесь там встановлення блокпоста.

Пам'ятаю, як проїзжали якісь пригороди Маріюполя, пару БП, армійці нас вітали, і ми їх(правою рукою). На одному з БП за нами став в хвіст колони спецпідрозділ МВС "Сокіл", але він був геть не налаштований на бої, бо їхав на блискучих мікроавтобусах.

Десь біля Лебединського, наскільки я пам'ятаю, пікап, на якому ми їхали, зламався. і якраз в цей момент міномети почали працювати по ворогу. Оце нормальна движуха, подумав я відразу. Так їх, брати!

Пікап полагодили, і своєю колоною попиздували далі. Приїхали на західну окраїну Широкіно. щось побахкувало, розвідка азовців вже зайша в село, основний движ почав підтягуватись. частина наших попиздувала на Маяк(дитячий табір на висоті перед селом), частина в саме село.

Вже почало світати. Я якраз був на Маяку з декількома нашими. В цей час знизу, зі сторони моря, спускається якийсь персонаж. Я відразу зрозумів, що це хтось наший, але один дядька не зрозумів і направив на нього волину. Між ними відбувся такий діялог. - Ти хто?! - А ти хто?!

Цей азовець каже, що наші уже на краю села, не їбіть гусей, давайте Вас відвезу. Ми спустились до моря, там стояв джип на ЙОБАНИХ БЛЯХАХ з албанськими номерами, ми сіли в нього і попиздували на Рибхоз, точку на заході з села.

В цей час ще не сильно бахкало, було відносно тихо, працювала в основному стрелкотня. по трасі Маріюпіль-Новоазовськ їздили наші машини і підвозили людей і майно. ми ж тим часом уже доїхали до Рибхозу.

Уже було світло, мабуть годин 7-8 ранку, точно не скажу, бо телефони у нас перед виїздом забрали. Ворог до цього часу уже нормально прокинувся, і почав хуевничать. Затріщала стрелкотня, почала працювать мінометка, вперше в житті почув свист міни.

Щось ми походили, походили, і пішли в сторону основної вулиці. Побачили «Сокіл», він упакував якихось маргіналів(не мене), повантажився, і поїхав в Маріуполь. хтось казав, що вони сцикуни, та не сцикуни, а розумні люди, вчасно встали на лижи ггг.

З основної вулиці було чутно стрільбу, азовці їбашили по ворогу. Нам то звісно не було його видно, наші стАршие не сильно горіли бажанням вписуватись в движуху та і взагалі движувати.

Тим часом градус веселої атмосфери все наростав і наростав, почали літати гуморески різних калібрів. Я так толком і не розумів, що ми тут робимо, куди йти далі, хто стАршой і т.д. координація з кимось по ходу була взагалі відсутня.

Потім по радіостанції передали, що зараз будуть крити великими калібрами. Ми пішли в якийсь підвал, і там сиділи близько години. Потім вийшли, зрозуміли, що сидіти в якомусь підвалі зовсім моветон, побачили напроти шикарний двоповерховий будинок і "звільнили його".

Звільнення відбулось внаслідок вибиття воріт перед будинком і його подальшої окупації. Хтось почав топити пічку, хтось ліг трохи відпочити, деякі пішли відразу на пост. Потім настала моя черга йти на пост. Суть поста - сидіти біля рибхозу, дивитись, аби біля моря ніхто не пройшов

Я просидів годину, само собою, ніхуя там блядь не відбувалось. Мене мав мінять один тормоз, але він гальмував, я пішов з біноклем у наш звільнений будинок, віддав тому дегенерату в руки і сказав пиздувати СПОСТЕРІГАТИ.