Завжди бісило бронзування історичних постатей. Коли в пам'яті залишаються лише факти, які нічого не говорять про те, яка людина була за життя.
Як Шухевич і Бандера - чи багато ви про них знаєте поза підручниковими реченнями?
Тому тред про їх звичайне життя🧵
Зазначу, що є прямо окремі тексти про них та спорт від мене та @sydoriv_castle
Якщо кому цікаво (але в треді буде не лише про спорт):
ua.tribuna.com/tribuna/blogs/…
ua.tribuna.com/tribuna/blogs/…
Бандера від народження мав слабке здоров’я та був худорлявим, не мав хороших даних.
Одним з його псевдонімів було «Баба» - начебто через малий зріст. Інша версія: під час мандрівок співав пісню, що «не треба нам бабів» в курені. І хоч всі просили припинити, він далі співав.
Напередодні вступу до «Пласту» восени 1922 року Бандера був близько двох місяців у лікарні через водну пухлину в коліні.
А треба було здати фізичні нормативи. Вимоги були серйозними. Як він пересилив тоді себе - невідомо. Але це була остання третя спроба - і він зміг.
Шухевич теж потрапив в «Пласт», але з позиції сили. Характеристика в обліковій картці: «Найліпший з гуртка, войовничий, енергійний».
Паралельно займався музикою, добре грав на фортепіано і йому пророкували майбутнє, якби він зосередився на навчанні.
Шухевич на вершині:
Шухевич в якийсь момент постав перед вибором.
«Роман довго студіював музику, стрийко Тарас був його вчителем, – розповідала дружина Наталя. – Він [стрийко] кричав на нього: «В тебе через спорт рука робиться тяжка. Ти не зможеш далі грати». І Роман кинув музику».
Шухевич був дуже популярним у дівчат. Але свого кохання до дружини Наталі, яку знав майже все своє життя, Роман ніколи не приховував.
«До Наталі у нього були ніжні почуття. З іншими жінками його пов’язували тільки легкі жарти та флірт»
Друг Шухевича згадував: «Одного разу йшли ми втрьох - Роман, Наталка і я - вулицею. А на зустріч нам якась жінка.
Я кажу на жарти, що які в неї гарні груди. Наталка на те: «В жінки важні не груди, а ноги». А Роман сміється: «Скажи їй так, як вона просить: що має гарні ноги».
Якось Роман був в гостях і його друг почув голос дівчини поруч з Романом: «Пане інженере! Ви жонаті?!»
Роман поясняв: «Вона така спритна. Коли тримала за руку, то так і мацала той перстень, що маю. А коли побачила, що то обручка, то їй страшно заболіло серце, що я жонатий»
Бандера тричі закохувався. Першою стала дівчина з сусіднього села - 18-річний Степан читав їй Шекспіра, але вона не оцінила романтики.
Кохав він і керівницю жіночої мережі ОУН Анну Чемеринську. А вона пішла до активіста, який був вищий за статусом (і фізично також) за Степана.
Польська поліція зафіксувала ріст Бандери у 19-річному віці – 159 см. А у старшому віці, як спостеріг Степан Мудрик: «Він був невисокого росту, десь 166-167 см».
Коли Шухевичу був 21 рік, на нього завели медичну картку. Там йшлося, що його зріст – 168,5 см, вага – 64 кілограми.
А от Ярослава Опарівська стала коханням всього наступного життя Бандери. Замість гучного весілля молодята обрали скромну вечірку для найближчих друзів з ОУН.
«Дуже добра була господиня пані Слава, ну, і Провідник також. Він їй допомагав і такий господар добрий...»
«...І в кухні міг собі дати раду, і авто направити, і світло направити, і там коло патефону міг щось майструвати»
1957 року з Ярославою і всіма трьома дітьми Степан поїхав на море до Італії. «Будемо кемпінгувати під шатром, самі варити – отже практично коштує тільки бензин»
Ще одна любов Бандери – шахи. Одночасно міг грати по 5-6 партій і робив це з часів навчання у Стрийській гімназії.
«Дуже любив у шахи грати та все давав нам вигравати. Ми дуже тішилися з того, бо думали, що такі мудрі, а то він спеціально».
Також він закликав хлопців не пити горілку. Напередодні Різдва Бандера запропонував зробити афішу «Святкуймо без алкоголю».
У питанні алкоголю був категоричним. «На одній зустрічі, хтось витягнув пляшку горілки і поставив на стіл. Бандера обурився і випросив гостей з кімнати»
Шухевич в 16 років став зіркою Запорізьких Ігрищ у Львові - аналогові Олімпіади. Виграв стометрівку вільним стилем на озері.
«Побідник звернув увагу добрим стилем, тож при праці над собою зможе далеко зайти і гідно репрезентувати наш спорт», - написали в газеті «Діло».
Але у Шухевича тоді були більш амбітні плани.
«Що то сотня метрів. Маю мету: побачите, перепливу Ла-Манш! Тоді славу здобуду, – цитував Романа Олег Лисяк. – Як реакція на дружню іронію, стає заклад: до 40 року життя мав би переплисти». Завадила війна.
Також Роман непогано відчував себе, коли справа йшла до скелелазіння.
Спогади очевидця: «На скелі Бубнища на дрючку висіли рештки жовто-чорного австрійського прапора, що його висадили в часі Першої світової війни альпіністи-тирольці. «А я його стягну», – сказав Шух»
«Підлаз був дуже важкий, але по добрій годині здобув скелю. Як сонце схилялося до заходу – озолотило синьо-жовтий прапор, що гордо маяв на залізному дрючку».
Зараз, до речі, на тій скелі встановлена пам'ятна дошка.
Бандеру у 20 років призначили головою скарбником пластунського куреня. Прийшлося заробляти гроші.
Степан організував виготовлення срібних піджачних значків із пластовою символікою. Потім вклав гроші в портативний кіноапарат і отримав прибуток з квитків на короткометражні фільми.
А Шухевич після виходу з польської тюрми 1937-го не міг отримати роботу та створив власну рекламну фірму «Фама».
«Ми давали навіть еротичні оголошення. На одній рекламі була намальована дівчина, що наставила коліно. Мали застереження: «Нащо ви коліна показуєте? То непристойно!»
Одного разу працівники «Фами» Шухевича поширили в львівських ЗМІ плітки, що в певний час одна жінка вкоротить собі віку, стрибнувши з даху готелю «Жорж». Коли у визначене місце збіглися репортери, з даху впала лялька жінки з рекламою.
«Фама» давала газетні оголошення, робила листівки на свята, оформляла кольорові вітрини, створювала виставки.
Теж увійшли на кіноринок: змогли за знижку рекламувати товари до початку фільму. За два роки фірма принесла десятки тисяч - допоки в 1939-му не стався СРСР.
А якщо вам цікаво, як виглядав почерк Шухевича - в архівах збереглися його листи після війни:
Вже після війни Бандера сильно захопився фотографуванням. «Це одне з небагатьох захоплень його у житті. Він мало того, що фотоапарат мав, але й свою лабораторію».
Завдяки його фотоапарату збереглася остання фотографія - за день до вбивства.
Цей невеличкий тред - своєрідна посвята полку «Азов».
Ви вже назавжди вписали себе у підручники історії, але поруч з вашим геройством обов'язково треба знати й про те, які ви люди. Як і героїв нашого минулого.
І ви потрібні нам живі - в усіх сенсах цього слова.
#ꑭ
#SaveAzov
Раз сьогодні День Вишиванки, то ось вам святковий Степан Бандера:
Share this Scrolly Tale with your friends.
A Scrolly Tale is a new way to read Twitter threads with a more visually immersive experience.
Discover more beautiful Scrolly Tales like this.