Thread by @ibuprofenix

#жовтосторія #укрфф #гарріпоттер
День 8: під шкірою
Фандом: Гаррі Поттер
Пейрінг: Пенсі Паркінсон/Герміона Ґрейнджер

Соулмейт AU, але болючий

Біль. Біль супроводжував Пенсі вже кілька місяців з тих пір, як вона стала повнолітньою.

Спочатку це був зуд. Неприємний зуд, від якого Пенсі розчухувала собі все тіло до крові.

Вона звернулася до цілителя, який лікував її змалечку. Він розмахував паличкою цілу годину, але лише знизав плечима і порадив звернутися у провідну клініку Штатів.

Пенсі поїхала туди, але і там нічого не допомогло. Цілителі давали їй різні зілля, які вгамовували ненадовго біль і зуд, а потім все знову поверталося. І щоразу тривалість дії була меншою, а доза збільшувалася.

Згодом їй поставили діагноз. Вірніше, це був не зовсім діагноз...

Пенсі була однією з тих, кого досягло прокляття соулмейтів. Багато хто не вважав це прокляттям, бо якщо людина знаходила свою «рідну душу», то це було неймовірне щастя. І безмежне кохання.

Але лише у випадку, якщо знаходиш таку людину до того, як вмираєш від нестерпного болю.

Пенсі повернулася до Британії, бо була дуже висока імовірність того, що соулмейти були з однієї країни.

Вдень вона лежала в Мунґо на денному стаціонарі, а ввечері ходила по магічному Лондону, «випадково» торкаючись людей і намагаючись знайти того чи ту саму.

Біль був нестерпним. Пенсі майже не спала, але трималася. Вона мусила знайти.

До її палати зайшла медсестра.
— Місс Паркінсон, ваш цілитель у відпустці, тому в цей час вас буде лікувати місс Ґрейнджер.

Пенсі роззявила рота, але потім кивнула головою.

Їй було без різниці, хто її лікуватиме, якщо все одно вона не хвора. Просто їй потрібні були зілля, щоб витримувати цей біль під шкірою.

— Добрий день, місс Паркінсон, — серйозна, як завжди, — дозвольте вас оглянути.
Пенсі кивнула головою.

Ґрейнджер її торкнулася, щоб продіагностувати стан.

Біль як рукою зняло. Сльози потекли по її обличчю.

І по обличчю Ґрейнджер також.
— Нарешті не болить... — в унісон сказали вони.

@threadreaderapp unroll