Thread by @ibuprofenix

#жовтосторія #укрфф
День 16: таємниця
Фандом: Гаррі Поттер

Ідея, яку я вже давно хочу втілити в фф, але не маю часу, тому буде так

Щось типу циклу про життя нового покоління Поттерів у Гоґвортсі і їхнє знайомство з різними учнями

(5 курс)
Лілі Луна Поттер ішла до бібліотеки, коли помітила, що на підлозі одного з коридорів лежить непритомна дівчинка. На ній була форма Рейвенклов. Поруч розсипалися підручники.

Лілі, не гаючи часу, махнула паличкою і поруч з'явилися ноші.

Ще пара жестів — і дівчинка опинилася на ношах, підручники — в сумці, і Лілі побігла до шкільної лікарні, левітуючи все за собою.

Двері лікарні відчинилися самі, і назустріч Лілі вийшла мадам Помфрі, вже накладаючи діагностичні закляття і питаючи, що сталося.

— Вибачте, я не знаю, мадам Помфрі, я знайшла її вже непритомною.
— Зрозуміло. Покличте тоді сюди декана, будь ласка, міс Поттер.

Професор Флитвік був досить спритним. Почувши, що сталося, він ледь не полетів, наказавши Лілі бігти за ним. Навіщо? У Рейвенклов же є староста.

Знову опинившись у лікарні, Лілі дізналася, що дівчинку звуть Сенді і таке відбувається вже не вперше. Друзів у неї в школі не було, а сама дівчинка була сиротою і тому не було кому повідомляти про те, що сталося.

Лілі було шкода Сенді, тому вона вирішила залишитися.

Був уже вечір, коли мадам Помфрі вигнала її з лікарні.
— Ідіть повечеряйте, міс Поттер. Сенді в порядку, повністю здорова, але буде спати до ранку.

Зранку Лілі повернулася до лікарні і побачила, як Сенді розгублено озирається по боках, ніби не розуміючи, де вона.

Побачивши Лілі, вона ніби трошки заспокоїлася, але все ще нервувала.
— Привіт, я Лілі Поттер, староста Ґрифіндору, п'ятикурсниця. Я тебе вчора знайшла непритомну в коридорі.
— Дякую... А... Мої речі?

Лілі відкрила тумбочку, що знаходилася біля ліжка, і простягнула сумку.

Вона здивовано спостерігала за тим, як Сенді швидко схопила сумку, знайшла там великий блокнот і відкрила його.
— Почекай трошки, будь ласка, — і з цими словами вона занурилася у читання.

Невже зараз це було так обов'язково? Ніяких питань? Що відбувається?

Сенді швидко пробігала очима по записам і листала сторінки. Як вона так швидко читає? Лілі здавалося, що дівчинка читає ще швидше, ніж тітка Герміона.

— Я закінчила, — сказала рейвенкловка, закриваючи блокнот. — Дякую, що врятувала мене. Мене звати Сенді, я третьокурсниця.

— Що з тобою сталося? — спитала Лілі.
Дівчинка уважно подивилася на неї, вагаючись, чи можна розповісти. Але рішуче кивнула сама собі і почала говорити.
— Думаю, тобі можна розповісти... Тут написано, що ти дуже відповідальна і хороша людина, і ніколи нікому не зробиш зле.

— Написано? — перепитала Лілі, нічого не розуміючи.
— На мені прокляття, — тихо відповіла Сенді, — в дитинстві я випадково торкнулася зачарованого предмету і з тих пір у мене спогади зберігаються недовго. Спочатку була доба. Потім 20 годин. Зараз вже 16.

Лілі ошаліло присіла.

— Чекай, а як ти навчаєшся у Гоґвортсі? Тобі хіба не важко?
Сенді знизала плечима.
— Спочатку було дуже важко. Я веду щоденники, де описую все, що зі мною відбувається. Ось тут, — стук по блокноту, — основне, що мені треба знати, коли я прокинуся. Я не чекаю 16 годин зазвичай.

— Я просто «оновлюю» пам'ять, перечитавши все потрібне і тоді в мене є ще 16 годин. Так, вчитися важко, але з часом я навчилася вести дуже короткі і стислі конспекти. І я навчилася дуже швидко читати. Сама пам'ять у мене чудова, просто недовготривала...

— Ти неймовірна, — сказала Лілі. — З таким прокляттям ти чудово справляєшся. Але чому ти втратила свідомість?

Сенді ніяково смикала за свій одяг.
— Зараз екзамени... І я, щоб нічого не забути, постійно повторюю все. І дуже мало сплю, тому так і сталося.

Лілі аж сплеснула руками.
— Ти що, так не можна! Навчання навчанням, але ти маєш в першу чергу думати про своє здоров'я! Невже ніхто не може тобі допомогти з навчанням? Або розповідати зранку про основне?
— Ніхто не знає... Окрім директора і декана. І все.

— А прокляття? Тебе дивилися у Мунґо? У Відділі Таємниць, врешті-решт?
— Так, і всі розводять руками. Таке не лікується, і з роками стає все гірше і гірше.

Лілі засмутилася, але швидко взяла себе в руки.
— Ну все, вирішено, — сказала вона. — Будемо дружити!

— Я щоранку приходитиму до тебе і буду розповідати все. І допомагати тобі вчитися. А на канікулах сходимо до тітки Герміони. Вона точно щось знайде!
— Справді? — зраділа Сенді.
— Точно, — сказала Лілі. — Без Герміони Ґрейнджер навіть не вбили би Волдеморта, що там прокляття?

@threadreaderapp unroll