Thread by @md_rud

Іракська армія була готова захистити місто від цієї нечисленної, але страшної орди – принаймні в теорії. Проте в реальності більша частина 25-тисячного гарнізону Мосула існувала лише на папері, бо давно вже дезертирувала або й узагалі виявилася вигадкою корумпованих офіцерів🧵

прагнули збільшити собі платню. Ба гірше, близько десяти тисяч, що насправді існували, мали змогу стежити за широко висвітленим просуванням та жорстокістю армії супротивника на своїх смартфонах. Під впливом #AllEyesOnISIS 🔽

солдати запитували один одного: битися чи тікати? Ворог ще навіть не з’явився, але в лавах захисників уже запанував страх.

Якось іракська армія гордо заявила у FB,що збила дрон, який ІДІЛ використовувала, щоб зафільмувати битву й викласти відео у Facebook. Отже,за битвою можна було стежити наживо з обох боків лінії фронту. Кліки ставали частиною боротьби: версія-переможниця набирала більше переглядів

Щодо значущості смартфона у війні на прикладі конфлікту в Колумбії:
Хоча згадані інформаційні конфлікти дотримуються однакових базових принципів, рівень фізичного насильства може бути дуже різний.Один із прикладів можна побачити в розвитку Революційних збройних сил Колумбії(ФАРК)

Наслідком 54-річної війни цих сил проти колумбійського уряду постав крихкий мир у 2016 році. Коли ФАРК почали впливати на внутрішню політику, вони перенесли свою боротьбу на цифровий фронт. У таборах бійці поміняли автомати на смартфони.

Як пояснює відставний інструктор ФАРК з користування вибухівкою, саме смартфони є «зброєю» війни нового типу: «Колись ми оснащували вояків обмундируванням та взуттям, а сьогодні вбачаємо потребу забезпечувати їх пакетами передачі даних».

Перемога в 🌐-боях приносить перемогу не лише в 🌐.Кожна ефемерна перемога рухає подіями у фізичній царині, від конфліктів зірок до виборів. Ці наслідки перетворюються на базу наступної битви за 🌐 правду, ще більше розмиваючи відмінність між діями у фізичному та цифровому світах

Принагідні почуття найкраще описує філософський термін «презентизм». Минулого й майбутнього у презентизмі немає, натомість є неосяжне тепер. Якщо ви колись сиділи, наче паралізовані, втупившись у безперервний потік повідомлень у Twitter чи Facebook, то знаєте, що таке презентизм.

Серйозні роздуми про минуле блякнуть перед нагальністю поточного моменту; серйозні планування майбутнього ламає нескінченне відволікання.

...існує ще один тривожний феномен. У соцмережах кожен має право на власні факти, але вкрай рідко формує свої думки. Переконання, що стають вірусними, продукує хтось інший.

І вуличних бандитів, і звичайних людей, що отримують задоволення від переслідування когось після невдалого твіту, пов’язує сила гніву. Гнів хвилює. Гнів викликає звикання. У цифровому середовищі, сповненому брехунів та фейків, гнів дає відчуття чогось живого і справжнього.