Два роки назад у ці дні у мене забрали Україну... Але сталося диво. І на цій площі знову майорять українські прапори, на цій площі знову лунають слова Тараса...
І у цього "дива" є ім'я.
ЗСУ!
Два роки тому Бородянка лежала у руїнах. Я, звісно, розумію обурення людей, яким досі не відбудували житло, але я дуже тішуся з того, що місто зараз перетворилося на великий будівельний майданчик. Тож тримайте від мене трохи позитиву. Тред було/стало
У атб якась затримка з будівництвом, але сподіваюсь, вони таки відкриються.
Першого березня два роки тому російські виродки почали авіабомбардування Бородянки. Бомби цілеспрямовано скидались на житлові будинки.
Гинули мирні люди, які були у своїх квартирах, які ховались у підвалах. Чоловіки, жінки, діти...
Зараз, через два роки, ми вже "звикли" до таких руйнувань. А тоді вся Україна була шокована такому звірству росіян!
Харків, Дніпро, Нікополь, Миколаїв, Бахмут... Практично кожне місто України, більше чи меньше, відчуло на собі, що таке "рускій мір"!
І сьогодні, у роковини трагічних подій у Бородянці, я вважаю доречним, і навіть необхідним, буде згадати усіх, хто загинув, був скалічений, хто втратив близьких через ракети і бомби, які були скинуті росіянами на житлові будинки по всім містам України!
Треба нарешті зібратись і написати тред про учорашній день у Бородянці... Це був дуже дрюовгий, дуже важкий день...
Щож... Учорашній день почався тихо і ми вирішили вийти перевірити чи працює якийсь магазин чи аптека. І зрозуміли, що ані магазинів, ані аптек у Бородянці більше немає...
Тоді я думав, що це сильні пошкодження, як я помилявся...