Thread by @zhemchuzhnykova

17 квітня 2014 року #Донецьк
Фото: Сергій Ваганов

8 років тому. Остання українська акція, яка відбулась у нашому місті, хоч вже і захопленому, але ще до моменту повної окупації. День, який посіяв оманливу надію, що шальки терезів таки ще могли тоді схилитись на нашу користь.

Акцію організувало наше об'єднання КПСД (Комітет патріотичних сил Донбасу), яке ми створили з різних громадських організацій та ініціатив, партійців осереднків проукраїнських партій, релігійних лідерів та громад. Назвались тоді так на противагу тодішньому проросійському наративу.

Нетипове місце проведення наших акцій, нестандартне підпільне інформування мешканців міста, сплановані інформаційні "вкиди" (тоді ми ще не знали, що таке ІПСО), щоб відвернути увагу прихильників "русского мира", публічне запрошення політиків найвищого рівня...

Навіть не пригадаю всіх моментів, які були враховані для безпеки тих десь 5-6 тисяч людей, які не побоялись вийти на вулиці з українським прапором. За відчуттями було дуже схоже на свято. Навряд хтось міг передбачити, що це буде наше останнє українське свято на вулицях Донецька.

Бо наприкінці квітня ще одна проукраїнська ініціатива "Донецк - это Украина" намагалась провести марш. Але він був розігнаний і перетворився на криваве побоїще. Відповідно, нашу наступну акцію через день після ходи, що не відбулась, вже довелось відмінити.

Я не маю жодної власної фотки з цього останнього українського мітингу. Бо під час підготовки не займалась медійною частиною як завжди раніше, а курувала напрям медиків-волонтерів та чергування карет швидких.

Там я зустріла найбільше знайомих з неакційного "домайданного" життя - вчителів, батьків однокласниць, людей з попередньої немедійної роботи... Тоді було стільки надії, що все ще може закінчитись мирно. Навіть після першого загиблого у Донецьку - Дмитра Чернявського 13 березня.

Як КПСД ми ще якийсь час діяли "партизанськими методами": друкували та поширювали газету, обмальовували вночі місто стиньо-жовтою фарбою, збирали в офісі та возили першу волонтерську допомогу українській армії тощо. Та впродовж травня-серпня всі активісти змушені були виїхати.