Сьогодні неділя. Я у своєму кабінеті, разом зі мною наша команда. Офіс працює, Київ не зупиняється, країна без пауз. Погляньте навколо – завжди є люди, які без вихідних воюють і працюють заради нашої з вами перемоги.
На фронті – без вихідних.
⬇️
Рятувальники й сапери без вихідних. Лікарі, які допомагають пораненим, без вихідних. Лікарі, які допомагають нашим дітям, теж без вихідних. Українські електрики, які борються з іранськими дронами, не мають відпочинку. Усі наші транспортники, які забезпечують і оборону, і тил,
⬇️
Укрзалізниця та всі державні компанії. Бізнес, який допомагає. Волонтери, без яких неможливо. Військові підприємства, які ремонтують і будують техніку. Дипломати, які працюють майже цілодобово вже 263-й день. А ще звʼязківці, сили безпеки, сотні й сотні інших сфер і галузей,
⬇️
Победа Украины в херсонском направлении - это "роковой перелом войны", который зафиксировал положение, которое мы с вами обговаривали ранее:
- Украина дистанционными ударами сносит оборону России,
⬇️
теряя минимальное количество оружия и личного состава
- Украина дожидается "краха системы снабжения" и, соответственно, катастрофы россиян в сфере обороны, после чего реализует череду вылазок, заставляя Кремль бежать, а не воевать,
⬇️
поэтому Украина тратит в 6-12 раз меньше войск в случае наступательных действий, чем это "положено" по военной статистике.
- Россия в таких реалиях в принципе не способна перейти из обороны в наступление, а способна лишь из обороны перейти в бегство.
💬«Останні дні ми провели в шпиталі міста Бахмут. Заїжджали туди кожного дня, на 1-2 години.
Ці дві години на день зробили з нами одну жорстоку річ. Ми не відчуваємо в собі сил радіти.
Україна звільнила Херсон! Ми так цього чекали. Але замість щастя,
⬇️
перед очима весь той біль, який ми бачили у фронтовому шпиталі.
Один день поранених привозили кожні півгодини. Лікарі працюють без зупинки, майже не маючи перерви на сон, їжу чи елементарно сигарету.
Це все так неправильно. Боже, це так неправильно!
⬇️
У двір шпиталю заїжджає машина. На вигляд трохи відрізняється від звичайно медеваку. Відкриваються двері. Тіло, накрите тряпкою. Йому вже не потрібна поміч лікарів. Носилки зносять у кут подвір‘я, кладуть поруч з іншими тілами, які привезли раніше.
Сьогодні – історичний день. Ми повертаємо Херсон. Станом на зараз наші оборонці – на підступах до міста. Але спеціальні підрозділи вже у місті.
Херсонці чекали. Ніколи не відмовлялись від України. Надія на Україну завжди виправдовується – і Україна завжди повертає своє.
⬇️
І навіть коли ще місто не повністю очищене від ворожої присутності – самі херсонці вже прибирають з вулиць та будівель російську символіку і будь-які сліди перебування окупантів у Херсоні.
Так само було і в усіх інших містах, звільнених нашими захисниками.
⬇️
Так само буде і в тих містах, які ще очікують на наше повернення.
Україна прийде до всіх своїх людей.
І я дякую кожному воїну і кожному підрозділу Сил оборони, які забезпечують зараз проведення цієї наступальної операції на півдні.
Абсолютно кожному – від рядових до генералів.⬇️
Сьогодні маємо хороші новини з півдня. Кількість українських прапорів, які повертаються на своє законне місце в межах оборонної операції, що триває, – вже десятки. 41 населений пункт звільнено. Дякую всім нашим героям, які забезпечують це просування.
⬇️
Але, радіючи, всі ми маємо пам’ятати і зараз, і завжди, що означає цей рух: що кожен крок наших Сил оборони – це життя наших воїнів. Життя, які віддаються за свободу для українців. Усе, що відбувається зараз, досягнуто місяцями жорстокої боротьби. Досягнуто і хоробрістю,
⬇️
і болем, і втратами. Це не ворог іде – це українці великою ціною женуть окупантів.
Як і на сході нашої країни – на Харківщині. Як іще раніше на півночі – Київщині, Сумщині, Чернігівщині. Зараз – Миколаївщина, Херсонщина.
⬇️
В інформаційному просторі сьогодні дуже багато радощів – і зрозуміло чому. Але емоції наші мають бути стриманими – завжди під час війни.
Годувати ворога всіма деталями наших операцій точно не буду. Чи то на півдні, чи то на сході, чи то будь-де іще – коли буде наш результат,
⬇️
кожен це побачить. Обов’язково.
Може, це звучить не так, як хтось зараз очікує, Може, не так, як у новинах.
Але потрібно розуміти: ніхто нізвідки просто так не йде, якщо не відчуває сили. Ворог не робить нам подарунків, не робить «жестів доброї волі».
⬇️
Ми все це виборюємо.
А коли виборюєш, треба розуміти, що кожен крок – це завжди спротив ворога, це завжди втрата життів наших героїв.
Тому ми рухаємось дуже акуратно, без емоцій, без зайвого ризику. В інтересах звільнення всієї нашої землі – і щоби втрат було якнайменше.
⬇️