Четверте інтерв’ю буде з Чічею. Чічя з Бердянська, його мета вигнати ворога з рідної домівки. Лаконічний в своїх відповідях та максимально щирий і відкритий до людей, що мені в спілкуванні з ним і подобається.
- Привіт, розкажи про себе
- Работал гастарбайтером, ездил в Польшу на заработки. Раньше был женат, развёлся полтора года назад. Я знал, что полномасштабная война начнется и дал себе слово, где бы я не был, то я вернусь. 24го проснулся в Польше и через три дня уже был в Украине
- Як ти почав бойовий шлях і отримав свій позивний?
- Мне сказали «военного билета нет – пошел нахер». Пришел в добробат, был в ДУКе. Воевали с пацанами, выбирали позывной, я назвался «Чеченом», но в итоге всё сократили до «Чичи».
- Мотивація йти на війну
- Я с оккупированной территории. У меня родители там остались. Моя мотивация – выгнать пидаров, забаранить их как можно больше, шоб нахуй их там не было вообще.
(дані про Чічу злились ще минулою весною, тому відразу скажу, що цей текст гірше не зробить)
- Як опинився в нашому підрозділі
- Я был в добробате, наш общий друг сказал, шо мы прошли собеседование и попали в ОЗСП.
- Як ти обрав свою зброю.
- Вона обрала мене. Я всегда был пехотинцем, в штурмовиках, тут пришел и нужен был расчет на СПГ. Меня и записали в него.
- Що можеш розповісти про будні СПГшніка.
- Надо иметь хорошую спину и колени.
- Топ 3 проблеми на вийни.
- Покупаться, поесть и посрать.
- Побут на позициях.
- Ищем место, куда заселиться. Потом каждый свою койку устраивает, потом совместно обустраиваем своё жилище.
- Що тебе найбільше вразило за час війни.
- Пиздаболов очень много оказалось среди тех, кого я знал. И цивильных, и военных.
- Опиши місцевість, де доводиться воювати.
- Ветер, слякоть и мороз.
- Здатність до адаптації після бойових.
- Вообще привык, я приезжаю и отдыхаю, сразу забываю, шо я воевал где-то и ебусь, шо конь.
- Найбільш тупі питання військовим.
- «А где вы живете?», «А шо вам есть нужно?», «А вам не холодно?».
- Поради новачкам у війську
- Если не умеете выходить из зоны комфорта – на войне вам нехуй делать. Это раз. Второе – не быть долбоёбом. Не употреблять наркотики и алкоголь.
- Дякую велике за твій час
Від себе додам, що Чічя один з найбільш відповідальних та мотивованих людей в нашому взводі. Я зараз довольний тим, що ми опинились в одному розрахунку, бо це значить, що військове правило "вижити+вбити більше ворогів" буде намагатись виконуватись якомога краще.
Ще Чічя полюбляє фотографувати, часто фоткає і мене, коли для цього випаде нагода. Тому залишу акаунт в інсті з його фото тут: instagram.com/bearded4308
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
Сьогодні тред про те, а шо взагалі таке Рота Вогневої Підтримки або коротко РВП і які вона має сили та засоби робити смерть ворогам
Книжка каже, шо задачею РВП є вогнева підтримка піхоти батальйону, придушення і знищення живої сили та вогневих засобів противника. Розглянемо за допомогою чого боронять Неньку на прикладі безпосередньо моєї роти
Важкі кулемети. ДШК, Утьос, Браунінг. Після року на посаді стрільця ДШК настільки люблю цю зброю, наскільки й ненавиджу. Десь з 2024 кулемети калібру 12,7 отримують нове дихання шляхом відпрацювання навєсом. Браунінг, нариклад, досить ефективно накриває площі таким використанням
Через рутину особливо немає що розповідати, тому розкажу про ворожих жмурів, які розкидані по всій сірій зоні.
Буде невеликий тред ⬇️
1. Був штурм, коли ворог просто пер пішки в повний зріст і їх викашували мінометами та скидами ще на підході до піхотних позицій. Одного з таких зачепило уламком, він роздягнувся і бігав по полю тільки в штанах. Закидали з мавіків, він так голяка і валяється, але вже коричневий.
2. Блуканув жмих, йому скинули гранату, яка здетонувала зверху біля дерева, ймовірно зачепило артерію, рука моментально почервоніла. І тут цей деган влаштував драму, почав біжать кудись, а потім повільно скидати з себе зброю та снарягу. Заповзши в бліндаж, залишився лежати там
Будні дроновода тред.
Так як цілих півроку вже літаю, це значить вже можу вважатись ніфіга собі експертом і ходити на тілівізор. А поки коротко про нашу рутину
Прокидаємось на світанку і літаємо з 4:00 по 21:00, зазвичай в каруселі два екіпажі, то ж польотів за день досить багато, інтервал між ними 10-15 хвилин, в середньому робочий день в районі 17-18 годин. Іноді редагування та завантаження матеріалу триває до ночі.
Якщо казати за склад нашого відділення, то всі хлопці починали з піхотних спеціалізацій: хтось був штурмовик, хтось птркшник, хтось кулеметник або classic стрілець. Навчались самотужки + деякі з нас проходили короткі курси основ мавіководства.
Пам'яті друга Укропа.
Назар Гірняк, родом з Тернопільщини.
Йому тепер назавжди 28.
Він прийшов до підрозділу в цьому році, пройшов кмб та потрапив до нас в роту.
Людина була неймовірно замотивована, хлопці відзивались про нього виключно схвально, на бойових він показав себе найкращим чином.
Став кулеметником, пройшов з ротою бої під час наступу на запорізькому напрямку, продовжив воювати в лісах Кремінної.
На цьому відео з Серебрянського лісництва можна побачити один з тих днів, коли він працює по ворогу з ДШК на відстані 70 метрів.
Розкажу, які чув найбільш цікаві назви позицій на нулі.
Допоки смєжніки з НГУ обирали назви накшталт Граніт, Яструб, Сова і т.д., в нашому секторі відповідальності були Ділдо, Сосок, Стояк.
О 4 ранку чергувати на Стояку, зазвичай, виходили ще не роздуплені пацани і по радєйці постійно відповідали мляво. Щоразу ми починали угарати з "в'ялого стояка".
Розрахунок антидронової рушниці називався Очко. Коли потрібна була антидронова робота, то по радєйці говорили:"Треба шоб Очко направили на нас".
Найбільша синергія назв відбувалась з позицією Ділдо. Тоді передавали:"Очко, поработай над Ділдо пару годин".
Сьогодні інтерв'ю з паном @vsheredeha. Про життя на війні та проблеми у війську, вплив армії на свідомість людини, а також поради тим, хто тільки планує мобілізовуватись.
- Привіт, ти воюєш з 14-го року, розкажи, чим ти займався до армії?
- Учився в унівєрє, потім почався Майдан, я кинув унівєр, поїхав на Майдан сначала, а потім пішов в травні 14-го року в добровольчий підрозділ мєнтовський, тошо в армію мене не брали тоді.
- А чого «Шаміль»?
- Мене так назвали в Дніпро-1, коли я приїхав в цей добровольчий батальйон, ну тошо я бороду цю носив, не росли вуса, я брив повністю вуса, в мене була ваххабітська борода, в очках, з побритою шиєю у всєй цей хєрнє і хтось сказав «Шаміль», я такий ну ок.