Четверте інтерв’ю буде з Чічею. Чічя з Бердянська, його мета вигнати ворога з рідної домівки. Лаконічний в своїх відповідях та максимально щирий і відкритий до людей, що мені в спілкуванні з ним і подобається.
- Привіт, розкажи про себе
- Работал гастарбайтером, ездил в Польшу на заработки. Раньше был женат, развёлся полтора года назад. Я знал, что полномасштабная война начнется и дал себе слово, где бы я не был, то я вернусь. 24го проснулся в Польше и через три дня уже был в Украине
- Як ти почав бойовий шлях і отримав свій позивний?
- Мне сказали «военного билета нет – пошел нахер». Пришел в добробат, был в ДУКе. Воевали с пацанами, выбирали позывной, я назвался «Чеченом», но в итоге всё сократили до «Чичи».
- Мотивація йти на війну
- Я с оккупированной территории. У меня родители там остались. Моя мотивация – выгнать пидаров, забаранить их как можно больше, шоб нахуй их там не было вообще.
(дані про Чічу злились ще минулою весною, тому відразу скажу, що цей текст гірше не зробить)
- Як опинився в нашому підрозділі
- Я был в добробате, наш общий друг сказал, шо мы прошли собеседование и попали в ОЗСП.
- Як ти обрав свою зброю.
- Вона обрала мене. Я всегда был пехотинцем, в штурмовиках, тут пришел и нужен был расчет на СПГ. Меня и записали в него.
- Що можеш розповісти про будні СПГшніка.
- Надо иметь хорошую спину и колени.
- Топ 3 проблеми на вийни.
- Покупаться, поесть и посрать.
- Побут на позициях.
- Ищем место, куда заселиться. Потом каждый свою койку устраивает, потом совместно обустраиваем своё жилище.
- Що тебе найбільше вразило за час війни.
- Пиздаболов очень много оказалось среди тех, кого я знал. И цивильных, и военных.
- Опиши місцевість, де доводиться воювати.
- Ветер, слякоть и мороз.
- Здатність до адаптації після бойових.
- Вообще привык, я приезжаю и отдыхаю, сразу забываю, шо я воевал где-то и ебусь, шо конь.
- Найбільш тупі питання військовим.
- «А где вы живете?», «А шо вам есть нужно?», «А вам не холодно?».
- Поради новачкам у війську
- Если не умеете выходить из зоны комфорта – на войне вам нехуй делать. Это раз. Второе – не быть долбоёбом. Не употреблять наркотики и алкоголь.
- Дякую велике за твій час
Від себе додам, що Чічя один з найбільш відповідальних та мотивованих людей в нашому взводі. Я зараз довольний тим, що ми опинились в одному розрахунку, бо це значить, що військове правило "вижити+вбити більше ворогів" буде намагатись виконуватись якомога краще.
Ще Чічя полюбляє фотографувати, часто фоткає і мене, коли для цього випаде нагода. Тому залишу акаунт в інсті з його фото тут: instagram.com/bearded4308
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
Хто з шостої ранку стоїть заглохшим на дорозі і чекає, поки за нами приїдуть з полігону і відбуксують в місто, той я
А вчора ледве не перевернулись. Потім колесо пробили в єбєнях. Запаски нема, інструменту нема, компресора нема, армійське розпіздяйство та довбоєбізм минулого командира наздоганяє навіть після його заміни. Допоміг хлопець, шо продає крупи і мультяшний далекобійник.
Ще нам зупинились допомогти тільки десь після п'ятої машини. Так би я на позиціях стріляв тільки по кожному п'ятому кацапу.
Третє інтерв'ю буде зі Стрілою. Російськомновним євреєм-анархістом з Одещини. Його відповіді перекладатись не будуть, щоб зберегти автентичність персонажа. Стріла наш парамедик і ДШКіст, а по сумісництву один з найсаркастичних та щирих людей, яких бачив у війську.
- Привіт, Стріла. Розкажи коротко про себе, про свій бекграунд до армії.
- Я был моряк-с-печки-бряк, ходил в моря.
- Так ходив чи плавав?
- Ходил или плавал, мы так не разобрались. Никак не был связан с войной, с убийствами, разве что в Колл оф дьюти играл.
- Як ти отримав свій позивний?
- Стоял с ПЗРК, меня туда взяли по объявлению. Ну как, спросили умеешь? А я не умел, а говорю умею. И там были позывные Гантеля, Глаза и Стрела. Когда я приехал сюда, то я подумал, что из всех самый лучший это Стрела. Очень хотелось взять гантелю.
Друге інтерв'ю з побратимами отримує Льотчик. Сержант ЗСУ, який сумарно в армії стільки, скільки рідко як затримуються тут (більше 10 років). Льотчик встигнув послужити в армії, був в АТО, в прикордонниках, працював в пожарці, робив ремонти та багато іншого. Сьогодні про нього.
- Представся і розкажи про себе
- Льотчик. Робив я в жизні дуже багато всякої хуйні.
Ще вбивав русню.
- Як ти отримав свій позивний.
- Хаттаб дав.
- То понятно, а позивний отримав як? *закадрові смєхуйочки*
- Після мобілізації мене призвали у авіацію і після того, як перевівся звідти, нічого не міг придумать, кромє Льотчика. Так воно і прицепилось.
Сьогодні буде те, що саме я ношу на собі. А на собі таскаю плитоноску, рпску, шолом, набедрену аптечку та іноді наколінники\налокітники, в залежності від того, де і як доводиться працювати. Далі огляну більш детально.
Плитоноска з керамічними плитами, додатковою сумкою-напашником та підсумком під турнікет, який кріплю на плечову лямку.
Невеликий тред для тих цивільних людей, які отримали повістки або які планують йти в армію.
Вважаю, що більша частина нашого суспільства так чи інакше пройде в майбутньому через військо. Бо війна не закінчиться через 2-3 тижні, як би того всім не хотілось.
Хоч моя особиста думка і полягає в тому, що не всім без виключення потрібно бути в армії, але обставини диктує ворог і тому майбутні мобілізації необхідні для нашого існування.
(Хіба я б радив МОУ ефективніше використовувати ресурси задля притоку новобранців).
Бачу у цивільних людей страх того, що їх відразу можуть відправити без підготовки на нуль в окопи. Чи існує така вірогідність? Безумовно, командирів-деганів вистачає. Але цього можна взагалі уникнути.