Восьма розмова буде з Чегеварою. Чегевара моторний та веселий дід, обвішаний ножами наче з фільму Мачете, має мільйон приводів піти з армії, але воює з 2014-го року.
- Привіт, назвись і розкажи про себе, чим займався до війська.
- Чегевара. Займався Кондиціонерами та всіма роботами з ними, установка, настройока, ремонти, вентиляція в зданіях.
- Як ти отримав свій позивний?
- Це ще з Помаранчевої революції. Я на стройці робив, ходив на мітінги, а фамілія довга, хлопці скоротили до –ченко, потім просто залишили Че, а потім Чегевара прижилось.
- Яка твоя мотивація йти на війну?
- Мотивація – захищати Батьківщину. Єсли б в 14-му пустили, то вони б більше закріпились.
- В яких підрозділах служив?
- в 14-ій Володимир-Волинській, в 24-ій, в 72-й. З Казахом минулого року опинились у батальйоні Кульчицького, потім вже ОЗСП
- Ти зараз на важкому кулеметі. Чого саме він?
- На кулеметі бо нема ЗУшки
- А чого саме вона?
- Бо я спеціаліст в ній, я був в учєбці командір ЗУ-23, є посвідчення навіть.
- Які переваги є у ЗУшки?
- Ооо, крупний калібр, дальнобойність, інтенсивність стрільби.
- Найбільші проблеми на війні.
- Боєкомплекта нехвата. Нехватає бува і зброї.
- Після бойових як ти адаптуєшся?
- Я вже привик, їду собі в госпіталь на лікування, капають, масажі роблять.
- А психологічно як?
- Звик. Мені на гражданкє було скучно навіть, думав йти на контракт.
- Самі тупі питання військовим?
- «А шо ти там робиш?», «А як там?». А ще коли кажуть «Та я б тоже пішов» і не йдуть.
- Поради молодим.
- Хай крепляться. Щоб понімали, куди вони йдуть, шо це не прогулка, тут набагато серйозніше.
- Дякую тобі за час.
Від себе додам, що Чегевара заслуговує на повагу тільки вже тим, що в літньому віці з купою хвороб не залишився осторонь, а пішов на війну та вже майже 10 років воює в бойових бригадах. А ще це той, в кого якщо і вийде з ладу зброя, то він потім просто заріже ворога ста ножами.
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
Сьогодні тред про те, а шо взагалі таке Рота Вогневої Підтримки або коротко РВП і які вона має сили та засоби робити смерть ворогам
Книжка каже, шо задачею РВП є вогнева підтримка піхоти батальйону, придушення і знищення живої сили та вогневих засобів противника. Розглянемо за допомогою чого боронять Неньку на прикладі безпосередньо моєї роти
Важкі кулемети. ДШК, Утьос, Браунінг. Після року на посаді стрільця ДШК настільки люблю цю зброю, наскільки й ненавиджу. Десь з 2024 кулемети калібру 12,7 отримують нове дихання шляхом відпрацювання навєсом. Браунінг, нариклад, досить ефективно накриває площі таким використанням
Через рутину особливо немає що розповідати, тому розкажу про ворожих жмурів, які розкидані по всій сірій зоні.
Буде невеликий тред ⬇️
1. Був штурм, коли ворог просто пер пішки в повний зріст і їх викашували мінометами та скидами ще на підході до піхотних позицій. Одного з таких зачепило уламком, він роздягнувся і бігав по полю тільки в штанах. Закидали з мавіків, він так голяка і валяється, але вже коричневий.
2. Блуканув жмих, йому скинули гранату, яка здетонувала зверху біля дерева, ймовірно зачепило артерію, рука моментально почервоніла. І тут цей деган влаштував драму, почав біжать кудись, а потім повільно скидати з себе зброю та снарягу. Заповзши в бліндаж, залишився лежати там
Будні дроновода тред.
Так як цілих півроку вже літаю, це значить вже можу вважатись ніфіга собі експертом і ходити на тілівізор. А поки коротко про нашу рутину
Прокидаємось на світанку і літаємо з 4:00 по 21:00, зазвичай в каруселі два екіпажі, то ж польотів за день досить багато, інтервал між ними 10-15 хвилин, в середньому робочий день в районі 17-18 годин. Іноді редагування та завантаження матеріалу триває до ночі.
Якщо казати за склад нашого відділення, то всі хлопці починали з піхотних спеціалізацій: хтось був штурмовик, хтось птркшник, хтось кулеметник або classic стрілець. Навчались самотужки + деякі з нас проходили короткі курси основ мавіководства.
Пам'яті друга Укропа.
Назар Гірняк, родом з Тернопільщини.
Йому тепер назавжди 28.
Він прийшов до підрозділу в цьому році, пройшов кмб та потрапив до нас в роту.
Людина була неймовірно замотивована, хлопці відзивались про нього виключно схвально, на бойових він показав себе найкращим чином.
Став кулеметником, пройшов з ротою бої під час наступу на запорізькому напрямку, продовжив воювати в лісах Кремінної.
На цьому відео з Серебрянського лісництва можна побачити один з тих днів, коли він працює по ворогу з ДШК на відстані 70 метрів.
Розкажу, які чув найбільш цікаві назви позицій на нулі.
Допоки смєжніки з НГУ обирали назви накшталт Граніт, Яструб, Сова і т.д., в нашому секторі відповідальності були Ділдо, Сосок, Стояк.
О 4 ранку чергувати на Стояку, зазвичай, виходили ще не роздуплені пацани і по радєйці постійно відповідали мляво. Щоразу ми починали угарати з "в'ялого стояка".
Розрахунок антидронової рушниці називався Очко. Коли потрібна була антидронова робота, то по радєйці говорили:"Треба шоб Очко направили на нас".
Найбільша синергія назв відбувалась з позицією Ділдо. Тоді передавали:"Очко, поработай над Ділдо пару годин".
Сьогодні інтерв'ю з паном @vsheredeha. Про життя на війні та проблеми у війську, вплив армії на свідомість людини, а також поради тим, хто тільки планує мобілізовуватись.
- Привіт, ти воюєш з 14-го року, розкажи, чим ти займався до армії?
- Учився в унівєрє, потім почався Майдан, я кинув унівєр, поїхав на Майдан сначала, а потім пішов в травні 14-го року в добровольчий підрозділ мєнтовський, тошо в армію мене не брали тоді.
- А чого «Шаміль»?
- Мене так назвали в Дніпро-1, коли я приїхав в цей добровольчий батальйон, ну тошо я бороду цю носив, не росли вуса, я брив повністю вуса, в мене була ваххабітська борода, в очках, з побритою шиєю у всєй цей хєрнє і хтось сказав «Шаміль», я такий ну ок.