Thread by @EdgarSoboliev

ПСИХОЛОГІЯ ВОЄННОГО ЧАСУ

Або, як зрозуміти та попередити ймовірний задум ворога з точки зору психології груп.

Це довгий, але дійсно важливий тред, будь ласка, прочитайте самі, поширте і розкажіть поза твіттером
попереджені = озброєні

1. Опишу коротко і доступно динаміку настроїв населення під час воєн, що відбувається на психологічному фронті
2. Як це може вплинути на кожного з нас
3. Як зменшити негативні наслідки

1. Динаміка дуже проста:
Стається щось жахливе і неочікуване -
спочатку, це шок. Ти дієш автоматично по програмі виживання. Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього і не може цього зробити. Планування обмежене до декількох годин.

Потім повертаються базові емоції і з шоку може бути вихід у різні стани. Наприклад, відчай, жах, заперечення ітд.
Українці масово вирішили відчути сильну ейфорію від того, що ми вистояли ці перші години і дні, і кинулися до бою.
Це дуже добре, це показує силу психічного ресурсу

Але ейфорія не може триматися постійно - це не економічно до ресурсу психіки. Тому, будь ласка, дуже добре запам'ятайте цю картинку і просто знайте про цей цикл настрою. Коливання настрою - це НОРМАЛЬНО.

Пробачте за російську, нема коли малювати в фотошопі

2. Вплив провини.
Найстрашніше звісно в цьому - не знати, що з тобою коїться і вірити в те, що ці почуття будуть тепер назавжди. Звісно, не назавжди. Дуже довго боятися чи тривожитись теж не вигідно організму і він знайде як впоратись і з тим
А наступні знання в тому допоможуть:)

Війна проходить не лише на лінії фронту - це не гучні слова, це завдання ворожих сил інформаційно-психологічних операцій. Війна вже всередині кожного: на лінії фронту вона фізична, поза ним - вона психологічна і це не другорядне питання. Настрої людей такі ж важливі, як техніка

Під час ейфорії усі відчули єднання, ніби ми стали на якийсь час одним організмом, одним тілом, кожен став іншому близьким родичем, так відбувається коли емоції синхронізуються. І тоді сили мобілізувалися.

Річ у тім, що так може синхронізуватися і якась інша емоція, негативна

Але психологічна війна - це атака на ідентичність кожного, на базові питання "Хто я", "Яка моя функція", "Яке моє місце у всьому, що коїться", "Що я маю робити".
У військових з цим проблем переважно немає, там все чітко, а у цивільних ідентичність під ударом сильно.

Саме ця неможливість кудись приткнутися, постійна провина, яку зараз відчувають так багато людей і є атакою на ідентичність. Провину відчувають УСІ, хто не відчуває безпосередній страх.
Для психологів це пряма, на одному кінці провина, на іншому страх

На фронті страшно і там немає місця провині, а в тилу деморалізує провина. І те, і те почуття нормальне в деяких межах. Якщо воно затоплює, психіка не справляється. Якщо затоплює страх, боєць заклякає на місці. Якщо в тилу затоплює провина, людина перестає нормально працювати

Важливо не дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності. Так, не всі зараз в лавах героїчного ЗСУ, але ми і ЗСУ - це одне єдине тіло. Не дозволяти переконувати собі себе, що якісь наші дії тут неважливі. Інакше побудуються захисти знецінення себе і виведення з ладу одиниці

24-го лютого ми відчули, що ми одне тіло. І психологічно це правда. Кожен має вплив на кожного - посмішка в Рівному, гарний настрій у Львові і якісно виконана робота в Тернополі передасться через сотні рук і врятує життя солдату в Харкові.
Це і є єдність духом.

Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може докластися по крихті і ті підари вдавляться.

Допомагати одне одному онлайн, поширювати інформацію - теж дуже важливо.
Тримати зв'язок, м'яко переконувати, підбадьорювати, жартувати - теж важливо.
Берегти себе і турбуватися про своє виживання - неймовірно важливо.
Варити каву клієнтам кав'ярні, дякувати, малювати меми. Усе.

Найкращий засіб від атаки на ідентичність - це чітко знати свої сильні сторони і визначити свій сектор оборони, як у стрілка в ЗСУ - до 40 градусів, чи до 120 у кулеметника.
Не намагатися тягнути все, визначитися і робити щось і робити це добре.

Уявіть, що ЗСУ - це білі кров'яні тільця, що вбивають хворобу, а тіло хворіє. Без усіх інших клітин вони не зможуть так добре справлятися як зараз.
Кожен зараз є важливою клітиною в тілі. Кожен має функцію. Кожен має її чітко знати і виконувати. Носити поживні речовини, думати,

Матері он навіть продовжують в нашому тілі народжувати нові клітини:)

Навіть, якщо сили фізичні і психічні почнуть всякати, прокинуться перші негативні емоції відчаю і страху. Це нормально, треба дозволити їм бути, але не вірити на 100% і продовжувати тримати свій сектор оборони

3. Очікування.
Розчарування і відчай виникають коли? Правильно. Коли є очікування. Що війна зупиниться скоро.
Рецепт простий, нехай краще перемога стане для нас шоком і несподіванкою, ніж очікування скорого закінчення доведуть до відчаю.
Звикніть.
Це тепер все, що в нас є.

Носилися з порівнянням з Ізраїлем, ну ось.
Краще звикнути і повірити, що це тепер буде тижні, місяці і може роки, як в Ізраїлі. Вони б програли, якби очікували швидкого закінчення
Чим ми гірші?
Ми теж можемо вірити в перемогу, але не чекати її, а працювати і жити далі в цьому

Це моя таємна інформація для вас. Супротивник дійсно чекає, що ми скотимося в відчай від очікування до капітуляції, і тягне гуму, закидуючи сотнями орків щодня просто так. Там людей багато і їм їх не жаль.

Краще підготуватись до відчаю і втрат вже сьогодні, повірити і прийняти в те, що може статися щось найгірше, ніж бути шокованим в майбутньому, тому що супротивник очікує скористатися нашою деморалізацією

Підготуватися до найгіршого - уявити на 5 хв, що це сталося, уявити свої емоції, знайти для цього слова і опис.
У старих підручниках з військової психології я читав, що солдата просили уявити, що він вижив, але без кінцівки чи двох, і мав приготуватися та уявити життя після.

Буддистські монахи щодня медитують на смерть, називається maraṇasati. Це допомагає примиритися з нею і жити повним життям кожного дня, кожну хвилину. І це не так швидко навчитися прийняттю жахливого. Теж саме, що приймати отруту мікродозами і отримати імунітет.

4. Життя
Подолавши провину і надмірні очікування, можна починати жити

У фільмі "Вигнанець" Том Генкс ходив до клубу щочетверга. Знав, що, якщо не буде рутини і традицій, не буде ритму життя і абсолютно реально збожеволіти. Тому як ніколи вас прошу:

Заведіть рутину і традиції

Традиції в роботі, як у фільмі "Good Morning, Vietnam", в спілкуванні, ранкові традиції (так, дивитися новини теж традиція). Виділити собі три-чотири перерви на перегляд новин замість цілого дня. ЗСУ справляться без нашого перегляду новин, а без нашої роботи - їм буде важче.

Тим, хто в підвалах в містах, що в облозі, ваша робота - вижити. Україні потрібні українці.

5. Сенс.
Ми без сенсу не можемо жити. Сенс цієї війни ми знаємо чітко, вони не знають, тому і програють. Бо сенс не може бути неправдивим.
Останні пів року я живу у Львові, але зараз мені довелося переїхати на іншу квартиру, приймаючи переселенців

І на кухні цієї квартири дитина, що тут жила, залишила відкритою сторінку з зошита.

Можливо, ця сторінка і є втіленням усієї психологічної зброї, що кожному з нас вкрай необхідна для перемоги. Це збіг, але психоаналітики у збіг не вірять.

На ній всього три теми, але найголовніші теми:

Молитва
Найважливіше запитання до себе
І часова послідовність

«Позавчора був вівторок
Вчора була середа
Сьогодні є четвер
Завтра - п'ятниця
Післязавтра - субота»

Настане день і це буде день нашої перемоги
Назавжди закарбований в календарі

На правах реклами:
Волонтери зібрали усі корисні спосилання і інформацію в одному місці

ukraineisforever.notion.site/ukraineisforev…