Давно хотів написати тред про одну знакову подію, але довго не наважувався. Ця подія - легендарна велика військова операція, звільнення Широкіно!
Чому не наважувася? Думав, що це нікому не цікаво, або прийде 100500 скотин, які скажуть, що все було не так, і Ваш скромний слуга не так все робить, не так живе, не так дихає і т.д. буду писати назло всім, думка скота мене не цікавить, хай пишуть що завгодно, або відписуються!
Не буду претендувати на абсолютну істинність мого опису, я далеко на остання інстанція. постараюсь описати те, що бачив, а бачив я лише одну деталь великої картини. дуже сподіваюсь, що брат Директор, він же широко відомий в вузьких колах як @Sea40K, доповнить мою історію.
Силами Божого провидіння так вийшло, що в лютому 15 року я опинився в курортному місті Маріюпіль. На той час я служив в дуже одіозному "добровольчому" підрозділі (називати його я не буду, бо він як Торнадо, і закінчив так само, кто не понял - тот поймет).
Був цей легендарний підрозділ прикомандирований до Азову, і жили ми на лівому березі Маріуполя, на базі Азову, широко відомої як ШКОЛА. Багато хто хотів движухи, хоча якось досвіду чи знань ні в кого не було, максимум - 10 днів полігону і аж пару відстріляних магазинів з АКМ.
Движухи довго чекать не довелось. В кінці січні обстріляли мікрорайон Східний, причина йобнуть і движонуть була, і в глибоких темних бункерах Головної Ставки полку Азов визрів прожект віджати нехуйову ділянку сірої зони на схід від Маріюполя, звідки і обстріляли місто.
Нам сказали, що через пару днів можливо буде якась движуха в сірій зоні, якраз в селі Широкіно(тоді цю назву ще ніхто не знав). Суть її, як на спочатку сказали, буде в тому, щоб просто постояти, поки будівельники побудують там блокпост.
Не знаю, чи правда так думали, чи просто так простому люду сказали, щоб не переживав. можливо, так і думали, бо на той момент в Широкіно ворога як такого не було, на виїзді стояло пару маргіналів(не таких як я, а справжніх).
9 числа мені і всім іншим видали дві гранати, димову шашку, 450 набоїв для АКМ та 45 для ПМ(так і не зрозумів, навіщо той ПМ взагалі). Це все барахло з тим самим АК з 4 магазинами, ПМ, бронежелетом, каскою важило не мало і таки трохи напрягло мою худу статуру ггг
10 числа вночі нас розбудули, і сказали пиздуйте на фронт. ця вся движуха почала одягатись, обуватись, озброюватись і вийшла вниз на перекур та почала себе обклеювати легендарним ЖОВТИМ СКОТЧЕМ.
Надворі вже почала шикуватись колона азовців, в строю було все, що можна. Ті люди, які в той момент стояли на посту по базі, так там і стояли, поки не пройшло пару діб. припиздували люди з інших сотень з Урзуфа та Юріївки. До азовців підтянулась і наша скромна движуха.
З курінням на ходу, викриками та гуморесками оце все поїхало з лівого берега в drang nach ost в сторону Широкіно. Мене такий широкий масштаб і ентузіазм людей трохи здивував, бо не схоже це було на якесь там встановлення блокпоста.
Пам'ятаю, як проїзжали якісь пригороди Маріюполя, пару БП, армійці нас вітали, і ми їх(правою рукою). На одному з БП за нами став в хвіст колони спецпідрозділ МВС "Сокіл", але він був геть не налаштований на бої, бо їхав на блискучих мікроавтобусах.
Десь біля Лебединського, наскільки я пам'ятаю, пікап, на якому ми їхали, зламався. і якраз в цей момент міномети почали працювати по ворогу. Оце нормальна движуха, подумав я відразу. Так їх, брати!
Пікап полагодили, і своєю колоною попиздували далі. Приїхали на західну окраїну Широкіно. щось побахкувало, розвідка азовців вже зайша в село, основний движ почав підтягуватись. частина наших попиздувала на Маяк(дитячий табір на висоті перед селом), частина в саме село.
Вже почало світати. Я якраз був на Маяку з декількома нашими. В цей час знизу, зі сторони моря, спускається якийсь персонаж. Я відразу зрозумів, що це хтось наший, але один дядька не зрозумів і направив на нього волину. Між ними відбувся такий діялог. - Ти хто?! - А ти хто?!
Цей азовець каже, що наші уже на краю села, не їбіть гусей, давайте Вас відвезу. Ми спустились до моря, там стояв джип на ЙОБАНИХ БЛЯХАХ з албанськими номерами, ми сіли в нього і попиздували на Рибхоз, точку на заході з села.
В цей час ще не сильно бахкало, було відносно тихо, працювала в основному стрелкотня. по трасі Маріюпіль-Новоазовськ їздили наші машини і підвозили людей і майно. ми ж тим часом уже доїхали до Рибхозу.
Уже було світло, мабуть годин 7-8 ранку, точно не скажу, бо телефони у нас перед виїздом забрали. Ворог до цього часу уже нормально прокинувся, і почав хуевничать. Затріщала стрелкотня, почала працювать мінометка, вперше в житті почув свист міни.
Щось ми походили, походили, і пішли в сторону основної вулиці. Побачили «Сокіл», він упакував якихось маргіналів(не мене), повантажився, і поїхав в Маріуполь. хтось казав, що вони сцикуни, та не сцикуни, а розумні люди, вчасно встали на лижи ггг.
З основної вулиці було чутно стрільбу, азовці їбашили по ворогу. Нам то звісно не було його видно, наші стАршие не сильно горіли бажанням вписуватись в движуху та і взагалі движувати.
Тим часом градус веселої атмосфери все наростав і наростав, почали літати гуморески різних калібрів. Я так толком і не розумів, що ми тут робимо, куди йти далі, хто стАршой і т.д. координація з кимось по ходу була взагалі відсутня.
Потім по радіостанції передали, що зараз будуть крити великими калібрами. Ми пішли в якийсь підвал, і там сиділи близько години. Потім вийшли, зрозуміли, що сидіти в якомусь підвалі зовсім моветон, побачили напроти шикарний двоповерховий будинок і "звільнили його".
Звільнення відбулось внаслідок вибиття воріт перед будинком і його подальшої окупації. Хтось почав топити пічку, хтось ліг трохи відпочити, деякі пішли відразу на пост. Потім настала моя черга йти на пост. Суть поста - сидіти біля рибхозу, дивитись, аби біля моря ніхто не пройшов
Я просидів годину, само собою, ніхуя там блядь не відбувалось. Мене мав мінять один тормоз, але він гальмував, я пішов з біноклем у наш звільнений будинок, віддав тому дегенерату в руки і сказав пиздувати СПОСТЕРІГАТИ.
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
сука яка ж злість бере. сидять ситі підараси, які все життя розповідали про євроатлантичні цінності, права людини і протистояння тиранам. сидять на повних складах б/к і жирних бюджетах. прямо в очі тобі кажуть, що підтримують Україну, і в той же час не дають ніхуя
і раніше ми казали – цього мало для ПЕРЕМОГИ, для якогось контрнаступу. тепер цього мало просто для оборони і хоч якогось захисту від ракет та мопедів
мало того, ці людожери ще і заламують руки нам, бояться ескалації, щоб справжні ЛЮДИ не померли. бк хуй, грошей хуй, ппо хуй, але не стріляй по НПЗ, бо нам треба нафта. а якщо будеш стріляти, ми перестанемо давати тоді ніхуя з того, що ніхуя не даємо
кавецький написав гарний пост про дисципліну в армії. все так. всі явища присутні, бо по іншому в армії, яка за мить виросла в три рази, бути не може. і так, з цим треба щось робити.
але хіба можна закрутити гайки лише в армії, і на цьому закінчити? звісно ні.
давайте покараємо солдата, тільки як можна його карати, якщо:
– його побратим в СЗЧ вже рік дома, і його навіть не розшукують
– офіцери ніколи не несли ніякого покарання, крім переведення на штаб
– уявний комбриг уявної бригади 24.02.22 кинув своїх людей і втік, а справи немає
– для ухилянтів жодних покарань
– його друга-каліку, якого не можуть звільнити, перевели таки в ТЦК, і десь на Закарпатті на нього кидаються дикуни з сокирою
років 10 тому прочитав книгу Едварда Люттвака, чоловіка Вікторії Нуланд, військового історика. я все забув, крім його концепції "занадто успішної оборони"
загалом, суть така – оборона може стати занадто успішною, як би це абсурдно не звучало. наприклад, оборона якогось міста, коли фланги просіли, але місто тримається
така оборонна операція стає медійною річчю в самій собі, відірваній від військової доцільності. наприклад, оборона якогось аеродрому, який вже не може виконувати своєї функції і є просто крапкою на карті, чи вщент зруйнованого села
зі свіжого інтерв'ю Муженка:
Що стосується контрнаступу, то я б не сказав, що там немає ніяких здобутків. Українські підрозділи - солдати і командири - зробили диво.
Тому що за несприятливих фізико-географічних умов, за відсутності переваги в повітрі, без вогневої переваги, за наявності глибоко ешелонованих кілометрових мінних полів та суттєво зміцнених фортифікацій – все-таки українські війська потіснили росіян.
Дійсно ті очікування, які сформувала потужна інформаційна підтримка, на жаль, не стали реальністю для України. І це багатьох розчарувало. А деякі навіть впали в песимізм після таких незначних, як вони вважають, здобутків.
друзі, хочете РАЗОБЛАЧЕНИЕ?
про соціально відповідальний бізнес та ПОДАТКИ? все як ви любите!
загалом, купляли дещо в магазині @Comfy_Official. заплатили за товар стільки, скільки вказано на ціннику.
але є один ньюанс – в чеку ціна на товар була менше, але там була ще одна позиція – ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ
ви попитаєте мене, друг Михалич, невже магазин електроніки став ВИДАВНИЦТВОМ? в чому ПРИКОЛ?
а прикол в тому, що оподатковується лише побутова техніка, на неї нараховується ПДВ. і її вартість занижена.
а от ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ не оподатковуються. саме тому їх і включили в чек, хоча про це ніде не було ні слова.
тобто, податки заплатять лише з побутової техніки, вартість якої вони занизили.
жалко людей, яких обдурили. кидали по 100 грн, і навіть по 100 тис грн, бо довіряли ВІЙСЬКОВИМ. а військові виявились підарасами, і навіть не факт, що військовими.
єдина вина цих людей – це те, що вони хотіли наблизити перемогу над руснею. і для мене найстрашніше не вкрадені гроші(хуй на ті пару млн), а розтоптана довіра людей
що ж, я і сам раз репостив його збір місяців 8 чи 9 тому, коли він попросив в лс. частково і я дурив своїх читачів. тому я прошу вибачення у громади