Thread by @VHarets

Завжди бісило бронзування історичних постатей. Коли в пам'яті залишаються лише факти, які нічого не говорять про те, яка людина була за життя.

Як Шухевич і Бандера - чи багато ви про них знаєте поза підручниковими реченнями?

Тому тред про їх звичайне життя🧵

Зазначу, що є прямо окремі тексти про них та спорт від мене та @sydoriv_castle

Якщо кому цікаво (але в треді буде не лише про спорт):
ua.tribuna.com/tribuna/blogs/…
ua.tribuna.com/tribuna/blogs/…

Бандера від народження мав слабке здоров’я та був худорлявим, не мав хороших даних.

Одним з його псевдонімів було «Баба» - начебто через малий зріст. Інша версія: під час мандрівок співав пісню, що «не треба нам бабів» в курені. І хоч всі просили припинити, він далі співав.

Напередодні вступу до «Пласту» восени 1922 року Бандера був близько двох місяців у лікарні через водну пухлину в коліні.

А треба було здати фізичні нормативи. Вимоги були серйозними. Як він пересилив тоді себе - невідомо. Але це була остання третя спроба - і він зміг.

Шухевич теж потрапив в «Пласт», але з позиції сили. Характеристика в обліковій картці: «Найліпший з гуртка, войовничий, енергійний».

Паралельно займався музикою, добре грав на фортепіано і йому пророкували майбутнє, якби він зосередився на навчанні.

Шухевич на вершині:

Шухевич в якийсь момент постав перед вибором.

«Роман довго студіював музику, стрийко Тарас був його вчителем, – розповідала дружина Наталя. – Він [стрийко] кричав на нього: «В тебе через спорт рука робиться тяжка. Ти не зможеш далі грати». І Роман кинув музику».

Шухевич був дуже популярним у дівчат. Але свого кохання до дружини Наталі, яку знав майже все своє життя, Роман ніколи не приховував.

«До Наталі у нього були ніжні почуття. З іншими жінками його пов’язували тільки легкі жарти та флірт»

Друг Шухевича згадував: «Одного разу йшли ми втрьох - Роман, Наталка і я - вулицею. А на зустріч нам якась жінка.

Я кажу на жарти, що які в неї гарні груди. Наталка на те: «В жінки важні не груди, а ноги». А Роман сміється: «Скажи їй так, як вона просить: що має гарні ноги».

Якось Роман був в гостях і його друг почув голос дівчини поруч з Романом: «Пане інженере! Ви жонаті?!»

Роман поясняв: «Вона така спритна. Коли тримала за руку, то так і мацала той перстень, що маю. А коли побачила, що то обручка, то їй страшно заболіло серце, що я жонатий»

Бандера тричі закохувався. Першою стала дівчина з сусіднього села - 18-річний Степан читав їй Шекспіра, але вона не оцінила романтики.

Кохав він і керівницю жіночої мережі ОУН Анну Чемеринську. А вона пішла до активіста, який був вищий за статусом (і фізично також) за Степана.

Польська поліція зафіксувала ріст Бандери у 19-річному віці – 159 см. А у старшому віці, як спостеріг Степан Мудрик: «Він був невисокого росту, десь 166-167 см».

Коли Шухевичу був 21 рік, на нього завели медичну картку. Там йшлося, що його зріст – 168,5 см, вага – 64 кілограми.

А от Ярослава Опарівська стала коханням всього наступного життя Бандери. Замість гучного весілля молодята обрали скромну вечірку для найближчих друзів з ОУН.

«Дуже добра була господиня пані Слава, ну, і Провідник також. Він їй допомагав і такий господар добрий...»

«...І в кухні міг собі дати раду, і авто направити, і світло направити, і там коло патефону міг щось майструвати»

1957 року з Ярославою і всіма трьома дітьми Степан поїхав на море до Італії. «Будемо кемпінгувати під шатром, самі варити – отже практично коштує тільки бензин»

Ще одна любов Бандери – шахи. Одночасно міг грати по 5-6 партій і робив це з часів навчання у Стрийській гімназії.

«Дуже любив у шахи грати та все давав нам вигравати. Ми дуже тішилися з того, бо думали, що такі мудрі, а то він спеціально».

Також він закликав хлопців не пити горілку. Напередодні Різдва Бандера запропонував зробити афішу «Святкуймо без алкоголю».

У питанні алкоголю був категоричним. «На одній зустрічі, хтось витягнув пляшку горілки і поставив на стіл. Бандера обурився і випросив гостей з кімнати»

Шухевич в 16 років став зіркою Запорізьких Ігрищ у Львові - аналогові Олімпіади. Виграв стометрівку вільним стилем на озері.

«Побідник звернув увагу добрим стилем, тож при праці над собою зможе далеко зайти і гідно репрезентувати наш спорт», - написали в газеті «Діло».

Але у Шухевича тоді були більш амбітні плани.

«Що то сотня метрів. Маю мету: побачите, перепливу Ла-Манш! Тоді славу здобуду, – цитував Романа Олег Лисяк. – Як реакція на дружню іронію, стає заклад: до 40 року життя мав би переплисти». Завадила війна.

Також Роман непогано відчував себе, коли справа йшла до скелелазіння.

Спогади очевидця: «На скелі Бубнища на дрючку висіли рештки жовто-чорного австрійського прапора, що його висадили в часі Першої світової війни альпіністи-тирольці. «А я його стягну», – сказав Шух»

«Підлаз був дуже важкий, але по добрій годині здобув скелю. Як сонце схилялося до заходу – озолотило синьо-жовтий прапор, що гордо маяв на залізному дрючку».

Зараз, до речі, на тій скелі встановлена пам'ятна дошка.

Бандеру у 20 років призначили головою скарбником пластунського куреня. Прийшлося заробляти гроші.

Степан організував виготовлення срібних піджачних значків із пластовою символікою. Потім вклав гроші в портативний кіноапарат і отримав прибуток з квитків на короткометражні фільми.

А Шухевич після виходу з польської тюрми 1937-го не міг отримати роботу та створив власну рекламну фірму «Фама».

«Ми давали навіть еротичні оголошення. На одній рекламі була намальована дівчина, що наставила коліно. Мали застереження: «Нащо ви коліна показуєте? То непристойно!»

Одного разу працівники «Фами» Шухевича поширили в львівських ЗМІ плітки, що в певний час одна жінка вкоротить собі віку, стрибнувши з даху готелю «Жорж». Коли у визначене місце збіглися репортери, з даху впала лялька жінки з рекламою.

«Фама» давала газетні оголошення, робила листівки на свята, оформляла кольорові вітрини, створювала виставки.

Теж увійшли на кіноринок: змогли за знижку рекламувати товари до початку фільму. За два роки фірма принесла десятки тисяч - допоки в 1939-му не стався СРСР.

А якщо вам цікаво, як виглядав почерк Шухевича - в архівах збереглися його листи після війни:

Вже після війни Бандера сильно захопився фотографуванням. «Це одне з небагатьох захоплень його у житті. Він мало того, що фотоапарат мав, але й свою лабораторію».

Завдяки його фотоапарату збереглася остання фотографія - за день до вбивства.

Цей невеличкий тред - своєрідна посвята полку «Азов».

Ви вже назавжди вписали себе у підручники історії, але поруч з вашим геройством обов'язково треба знати й про те, які ви люди. Як і героїв нашого минулого.

І ви потрібні нам живі - в усіх сенсах цього слова.

#ꑭ
#SaveAzov

Раз сьогодні День Вишиванки, то ось вам святковий Степан Бандера: