Ідея, яку я вже давно хочу втілити в фф, але не маю часу, тому буде так
Щось типу циклу про життя нового покоління Поттерів у Гоґвортсі і їхнє знайомство з різними учнями
(5 курс)
Лілі Луна Поттер ішла до бібліотеки, коли помітила, що на підлозі одного з коридорів лежить непритомна дівчинка. На ній була форма Рейвенклов. Поруч розсипалися підручники.
Лілі, не гаючи часу, махнула паличкою і поруч з'явилися ноші.
Ще пара жестів — і дівчинка опинилася на ношах, підручники — в сумці, і Лілі побігла до шкільної лікарні, левітуючи все за собою.
Двері лікарні відчинилися самі, і назустріч Лілі вийшла мадам Помфрі, вже накладаючи діагностичні закляття і питаючи, що сталося.
— Вибачте, я не знаю, мадам Помфрі, я знайшла її вже непритомною.
— Зрозуміло. Покличте тоді сюди декана, будь ласка, міс Поттер.
Професор Флитвік був досить спритним. Почувши, що сталося, він ледь не полетів, наказавши Лілі бігти за ним. Навіщо? У Рейвенклов же є староста.
Знову опинившись у лікарні, Лілі дізналася, що дівчинку звуть Сенді і таке відбувається вже не вперше. Друзів у неї в школі не було, а сама дівчинка була сиротою і тому не було кому повідомляти про те, що сталося.
Лілі було шкода Сенді, тому вона вирішила залишитися.
Був уже вечір, коли мадам Помфрі вигнала її з лікарні.
— Ідіть повечеряйте, міс Поттер. Сенді в порядку, повністю здорова, але буде спати до ранку.
Зранку Лілі повернулася до лікарні і побачила, як Сенді розгублено озирається по боках, ніби не розуміючи, де вона.
Побачивши Лілі, вона ніби трошки заспокоїлася, але все ще нервувала.
— Привіт, я Лілі Поттер, староста Ґрифіндору, п'ятикурсниця. Я тебе вчора знайшла непритомну в коридорі.
— Дякую... А... Мої речі?
Лілі відкрила тумбочку, що знаходилася біля ліжка, і простягнула сумку.
Вона здивовано спостерігала за тим, як Сенді швидко схопила сумку, знайшла там великий блокнот і відкрила його.
— Почекай трошки, будь ласка, — і з цими словами вона занурилася у читання.
Невже зараз це було так обов'язково? Ніяких питань? Що відбувається?
Сенді швидко пробігала очима по записам і листала сторінки. Як вона так швидко читає? Лілі здавалося, що дівчинка читає ще швидше, ніж тітка Герміона.
— Я закінчила, — сказала рейвенкловка, закриваючи блокнот. — Дякую, що врятувала мене. Мене звати Сенді, я третьокурсниця.
— Що з тобою сталося? — спитала Лілі.
Дівчинка уважно подивилася на неї, вагаючись, чи можна розповісти. Але рішуче кивнула сама собі і почала говорити.
— Думаю, тобі можна розповісти... Тут написано, що ти дуже відповідальна і хороша людина, і ніколи нікому не зробиш зле.
— Написано? — перепитала Лілі, нічого не розуміючи.
— На мені прокляття, — тихо відповіла Сенді, — в дитинстві я випадково торкнулася зачарованого предмету і з тих пір у мене спогади зберігаються недовго. Спочатку була доба. Потім 20 годин. Зараз вже 16.
Лілі ошаліло присіла.
— Чекай, а як ти навчаєшся у Гоґвортсі? Тобі хіба не важко?
Сенді знизала плечима.
— Спочатку було дуже важко. Я веду щоденники, де описую все, що зі мною відбувається. Ось тут, — стук по блокноту, — основне, що мені треба знати, коли я прокинуся. Я не чекаю 16 годин зазвичай.
— Я просто «оновлюю» пам'ять, перечитавши все потрібне і тоді в мене є ще 16 годин. Так, вчитися важко, але з часом я навчилася вести дуже короткі і стислі конспекти. І я навчилася дуже швидко читати. Сама пам'ять у мене чудова, просто недовготривала...
— Ти неймовірна, — сказала Лілі. — З таким прокляттям ти чудово справляєшся. Але чому ти втратила свідомість?
Сенді ніяково смикала за свій одяг.
— Зараз екзамени... І я, щоб нічого не забути, постійно повторюю все. І дуже мало сплю, тому так і сталося.
Лілі аж сплеснула руками.
— Ти що, так не можна! Навчання навчанням, але ти маєш в першу чергу думати про своє здоров'я! Невже ніхто не може тобі допомогти з навчанням? Або розповідати зранку про основне?
— Ніхто не знає... Окрім директора і декана. І все.
— А прокляття? Тебе дивилися у Мунґо? У Відділі Таємниць, врешті-решт?
— Так, і всі розводять руками. Таке не лікується, і з роками стає все гірше і гірше.
Лілі засмутилася, але швидко взяла себе в руки.
— Ну все, вирішено, — сказала вона. — Будемо дружити!
— Я щоранку приходитиму до тебе і буду розповідати все. І допомагати тобі вчитися. А на канікулах сходимо до тітки Герміони. Вона точно щось знайде!
— Справді? — зраділа Сенді.
— Точно, — сказала Лілі. — Без Герміони Ґрейнджер навіть не вбили би Волдеморта, що там прокляття?
Санджі дуже любив цю кав'ярню. Коли він був маленьким, власник Зефф забрав його, приблуду, до себе і з тих пір Санджі жив у невеличкій квартирі над кав'ярнею.
Звісно, що маленький дитині не можна пити каву. Власник Зефф сказав, що це бажано, але коли Санджі виросте, зможе пити каву скільки завгодно, аби тиск не стрибав.
Тому Санджі пив какао з маршмелоу. Така смакота!
Ще власник Зефф (майже тато, але Санджі про це не скаже)
заварював смачний чай.
Спочатку кав'ярня була негарною. Шпалер не було, лише облуплена фарба. Зламана підлога, протікаюча стеля і побиті вікна.
Але робоче місце завжди було ідеальним. На гроші, що Зефф отримав з якогось великого діла, він вклався в техніку.
Далі буде про секс. 8. СТАТЕВІ ОРГАНИ
Називати статеві органи усілякими евфемізмами типу рукоятки мітли, печери і квіточки — це криндж. Ні, ну може комусь і подобається... Скажіть, що я не одна така 😅
Називайте член членом, а вагіну вагіною. Ще у нас в українській мові є слово "прутень" (член) і "калитка" (мошонка). Якщо вам буде цікаво, я можу потім зробити табличку медичних термінів українською і буду постійно доповнювати.
До речі, не плутайте жіночі статеві органи.
Клітор, уретра і вхід у піхву (вагіну) — це абсолютно окремі речі. Сеча не витікає із вагіни, для цього окремо є уретра (ви її знайдете між входом у піхву і клітором, або поґуґліть).
До речі, не плутайте, вагіна — це те, що всередині, а зовні то вульва.
#укррайт
Тред на дуже важливу тему. Назву її "медичний фактчекінґ"
Коли ми пишемо історії, будь-яка медична інформація має бути достовірною (якщо це не вигадана медицина якогось світу, там питань немає)
Чому? Тому що читач може спокійно повірити в це, а потім втілити в життя
Як людина з вищою медичною освітою, іноді я дивлюся на фанфіки і навіть книжки і така "не розумію, що за фігня тут написана"
Тому ось вам невеличкий список важливих медичних штук, на які варто звернути увагу. І деякі навіть з прикладами))
Тред буде доповнюватися
1. АЛЕРГІЯ
Напевно, це тема, від якої у мене пригорає найбільше. Автори фф люблять приписати героям якусь алергію, щоб додати драми, але не дуже розбираються в темі, тому іноді виходить недостовірно (бо такого не існує)
Приклад перший: читаю я фанфік, а у героїні там алергія...
2 травня 1998 року.
Гаррі не одразу повірив, що це все справді закінчилося. Волдеморта більше немає. Все. Більше ніхто не помре від рук смертежерів. Ніякого терору.
Але чому він відчуває лише пустоту?
Він спочатку подумав, що це через стрес. Ось в його житті було те, що змушувало бігти, рятувати, знову бігти, а тут все закінчилося і організм відпочиває.
Але ні.
Дійшло до нього тоді, коли Джіні спитала:
— Які далі в тебе плани, Гаррі? Аврорат?
І Гаррі зрозумів, що не знає.
Гаррі хотів бути аврором? Чи він вважав це єдиним шляхом тому, що йому потрібно було перемогти Волдеморта?
Але Волдеморта вже немає. Чи справді йому потрібна кар'єра аврора?
«Хто ти, хлопче, без мене?» — прошепотіла підсвідомість голосом Волдеморта.
Почалося все з того, що його шкільний друг Макото, маґлородець, запросив на пару тижнів до себе в гості. Звісно ж, Джеймс не впустив можливість долучитися до світу маґлівських технологій і попросив показати щось круте.
Ну Макото і показав. І тепер бідні Гаррі, Джіні, Лілі та Албус слухали цілими днями від Джеймса, що таке аніме і з чим його їдять.
— Тату, слухай, а у Волдеморта ж також був чорний зошит, так? — запитав Джеймс.
— Був такий, тато його знищив, — посміхнулася Джіні.
Геловінський «пранк» від близнюків, просто тому, що вони можуть.
— Джордже, у мене є геніальна ідея.
— Та сама ідея прийшла і мені в голову. Ходімо експериментувати?
Це було за тиждень до Геловіну. Чому вони вирішили зробити це на Геловін? Зазвичай на такі питання Фред і Джордж відповідають «А чому б і ні?»
Ідея була проста, але реалізувати її було дуже важко. Близнюкам треба було зробити зілля іншої консистенції, але щоб воно при цьому зберігало свою дію.
Але вони були б не вони, якби не приймали такі виклики, правда?
За день до Геловіну було все готово. Залишилося одне.