Обіцяв описати свій особистий досвід з Бахмута. Кілька разів починав писати і виходило в стилі менторства для самого себе на рік молодшого. Нічого з цим вдіяти не зміг, тому так і буде. Додаю також дещо з розповідей та досвіду побратимів. Тут і солдатське і особисте 1/
Холод і сирість. Добре продумайте утеплення куди б не йшли. На розвідку чи в окоп. Коли під ногами багно і вода, гумові чоботи - добре коли ви ходите, але погано, коли стоїте. Навіть якщо вони з утепленням. Замерзнете, воно вам нада? Талани - краще. Слава Таланам 2/
Коли скрізь багнюка, подітись ніде. В болоті буде все. Зброя, амуніція, БК, одяг, особисті речі. Треба подбати щоб було місце щоб все це сушити при поверненні (тепле і сухе). Вода зробить важчим і скованішим. Погода нині мінлива. Сьогодні сніг, завтра дощ, опісля мороз 3/
Маленькі саперні лопатки - повне гімно. Краще тягати за собою повноцінну лопату. Звісно маленька лопата - краще, ніж ніякої. І вона допомагає. Але більша лопата (і міцніша) - краща лопата. А враховуючи лісопосадки, варто ще й сокиру мати 4/
Коли ведуться інтесивні бої, ротація на позиціях затримується. Треба бути до цього готовим. Доба може перетворитися на дві доби і три. Треба продумати сухпайок, воду. В кожному шарі спорядження мають бути запасні сухі шкарпетки. Слава шкарпеткам 5/
Організми слідкують коли відбувається ротація і ведуть обстріли проходів, по яких пересуваються групи. Якщо єдиний шлях відходу - посадка, очікуйте прощальний сплют з мінометів і навіть Градів. Це кращий час щоб вас убити, бо ви вийшли з окопу, в якому ховалися 6/
Над головою завжди висять дрони. Їхні і наші. Дрон може скинути на голову боєприпас. Але по можливості все ж уточнюйте чий дрон у повітрі. Якщо не зіб’єте помилково свій, можливо він врятує вам життя. Попередить про наближення підарів або скоригує на них арту 7/
Піхота з окопа теж може коригувати артилерію та важкі протипіхотні засоби. Не треба мати технічну освіту для цього. Треба пропрацювати алгоритм як це робити. Мати зв’язок. З‘ясувати які умовні позначення використовуються у секторі. Якими картами користуватися 8/
Варто забути історії про безпомічних мобіків і зеків, які самі розвалюються на ходу. Організм зі зброєю може вас убити. Зрештою, вам про це забути не дадуть. Та краще зробити все до того, як потрапити в сектор. Це в першу чергу для новачків, які прибувають і не були на бойових 9/
Якщо ваша позиція в лісопосадці, підари хочуть викрити її. Для цього можуть стріляти над головою неприцільно. Провокувати на вогонь у відповідь. Коли ви відповідаєте, вони бачать звідки постріли і вже гасять вас. Це треба враховувати 10/
Якщо у вас є дрон і ви проводите аеророзвідку, слідкуйте за оточенням (це для тих, для кого це факультатив, а не постійна робота). Якщо біля вас починає розгортатися міномет, женіть в шию або міняйте позицію. Вони підуть, а прилетить по вас 11/
Не вся арта стріляє точно. Не всі пілоти коригують точно. Часто треба притертися/пристрілятися. На це йде час і боєкомплект. Іноді десятки снарядів ідуть в молоко, іноді кількох вистачає щоб знищити організмів під корінь. Майте терпіння, але робіть висновки, може щось не так 12/
Якщо вам сказали, що на позиціях є зброя, боєкомплект та інше, це не означає, що так і є. Зброя може бути неробоча. Припаси можуть не донести або понести на іншу позицію. Треба перевіряти або брати з собою 13/
Те ж саме з людьми. Командир може бути впевнений, що в нього на пункті 4 людей, а їх насправді 2. Бо хтось вже поранений, а хтось захворів. А інфа до командира через одну-дві ланки не дійшла. Він може вважати, що сусідній підрозділ стоїть, а він вже знявся, не попередивши 14/
На рацію не завжди можна покластися. Зв’язок глушать. Рації втрачаються на позиціях під час бою, пересування тощо. Якщо рацію втрачено, всі треба перепрошити. Скоріш за все підари вас вже слухають 15/
Не забувати налагодити зв’язок з місцевими жителями. Так вони там ще є. В них є потреби. Ймовірно серед них є колаборанти, але ви їх не вирахуєте. І це не ваше завдання. Можете не попадати на очі - не попадайте. Не можете - поводьте себе дружньо 16/
Фото/відео в соцмережах краще викладати коли вже не на тих позиціях. Краще потерпіти місяць/півтора. Організми проводять операційну розвідку і можуть вирахувати місця куди можна успішно накидати вам. Як не вб’ють, то покалічать 17/
Найстрашніше - це авіація. Навіть своя - це страшно. Краще не потрапляти на відкриту місцевість, тим більше, коли авіація ворога в повітрі. Ми знаємо коли вона в повітрі. Підари знають коли повітрі наші 18/
забув про дисклеймер для військових з досвідом))
Танк - це теж страшно. Зараз підари намагаються ховати і використовувати танки більш обережно. Стріляє прямою наводкою. Часу між виходом і прильотом нема. Свист артилерійського снаряду можна почути. Як він шурхотить об повітря. Є мінімальний час упасти. Танк часу не дає 19/
Треба дивитися під ноги скрізь, навіть там, де, здавалося б, боятися нічого. Лінія зіткнення нестабільна. Можна нарватися на сюрпризи як від наших, так і від русні. Другий варіант у нас був 20/
Треба постійно думати про воду. З водою в Бахмуті біда. Тому питання постачання, зберігання, запасу води завжди має в вирішуватися і бути у фокусі уваги. Можна не пити багато на позиції, але поза нею води треба чимало. І її на місці може просто не бути 21/
Щодо тактики організмів, то я описав у цьому треді. На прикладі, знятому й проаналізованому власноручно. Взагалі вважаю, що треба не цуратися підтримувати бій піхоти дронами 22/
Ну і ще. Дивовижно як потрапляння в сектор на бойові може все розставити на свої місця, якщо штаби намагалися до цього, як то кажуть, пхать невпихуєме. Ми ж не плекаємо ілюзій про те, що з армії совок та інші негативні явища ще не вибитий повністю, правда? 23/
Наприклад, якщо є люди, які десь постояли біля аеророзвідки і через своє знайомство в штабі намагаються робити кар‘єру. А робочі підрозділи, які не мають формального статусу (ще одна проблема: по штатці це часто звичайні стрільці), намагаються відсунути в бік 24/
Як тільки ви потрапляєте в зону бойових дій, все це вже не має значення. Той хто працює і дає результат, на його послуги одразу виникає серйозний попит в секторі. І знайомства в штабі вже не мають такого значення 25/
І дивовижно, як після виходу на ротацію, може початися наступне коло цієї історії. Але ми вже знаємо як буде коли ти знову заходиш в сектор. Ти піднімаєшся в небо і ти знову потрібен, коли добре робиш свою роботу. І нема різниці чи є в тебе знайомі в штабі 26/
вийшло щось загальне про досвід, але здобуте саме в Бахмуті. Більш розлого про все це пишу тут:
Зараз працюємо над тим щоб на наступному етапі робити не просто відновити, але й збільшити свої спроможності. Почнемо звісно з поповнення/відновлення парку Mavic 3.
Такі от справи, котани. Кажуть, в нас однакові вирази обличчя. Може бути.
Взагалі приручати тварин в зоні роботи не радять. Але хто я такий щоб відмовити їй в тому, щоб трохи погрітися об шкіряного мішка
Більш розлого свій досвід описав тут у кількох текстах. Це дещо інший формат, тож можете прийти сюди і почитати. Якщо вас не лякає трішки графоманії))
Раптово)
Частина засвоєного досвіду у бюлетені @TDF_UA
Гадаю, це важливе доповнення. Ми концентруємося на тому, що нам треба бронетехніка та інші вундервафлі. Але не варто забувати про те, що потрібно піхоті. Малокаліберні міномети та станкові гранатомети. І БК до них. Багато БК.
Будь які спроби аналізу бойової роботи незалежно від того працюєш ти в полі, в пункті управління за монітором чи інде в певному секторі, стикаються з тим, що люди виходять з власного досвіду та певних специфічних проблем свого сектора. Це призводить до того, що узагальнення самі по собі часто не працюють для інших ділянок фронту. 1
Ми завжди повинні критично підходити до того, що робимо, адже пошук ефективної тактики і технічних рішень має бути постійним процесом. Тож і сприйняття критичних зауважень має виходити з того, що ми з них можемо почерпнути. Також треба пам'ятати, що ми не живемо в ідеальному світі і які б не були геніальні ідеї щодо того як треба воювати, ми завжди стикаємося з "тертям", яке опускає нас на грішну землю. 2
Ознайомився з текстом O'Leary та ще декількох бійців, які останнім часом наробили багато шуму. На деякі з тез вчора відповідав Мадяр. В багатьох озвучених критичних зауваженнях є раціональне зерно, як і в подальшій дискусії про оптимізацію роботи з розподілом кадрів. Ось, що можу про все це сказати від себе. 3
Деякі знайомі продовжують постити підсумки року, а дехто «антипідсумки». Дехто в контексті війни. Побуду занудою і скажу, що під час війни підбивати підсумки календарним роком - це те щоб релевантно.
По-перше, війна розвивається нелінійно і навіть цей календарний рік можна розбивати на кілька періодів, а якщо вдаватися в специфічні деталі, то ще й в географічному розрізі. По-друге, якщо вже на те пішло, то певно більш коректно «підсумовувати» виходячи з дати початку повномасштабної війни.
Проте, оскільки кожен вирішує сам для себе що коректно, а що ні, і що аналізувати ситуацію варто постійно, то чому б ні? Напишу які підсумки/висновки чи подекуди субʼєктивні припущення прийшли в мою неспокійну голову в 2025 році.
Для мене особисто і для нашого підрозділу цей час став перехідним в прямому і переносному сенсі. Ми зіткнулися з трансформаціями як нашого війська, так і противника. Буду давати загальну тезу і розшифровувати. 1/
- Противник продемонстрував наскільки добре вміє переймати досвід і напрацювання та масштабувати їх.
Після завершення осінньо-зимової кампанії, ми на власні очі побачили і відчули на власній шкурі якісний стрибок противника в дроновій компоненті. Підрозділи fpv противника включно з Рубіконом стали грізним суперником. Ривок росіян в районі Воздвиженки супроводжувався дуже дошкульною роботою цієї складової російської армії. Просування їх в районі Добропілля, що було логічним продовженням наступу в районі Воздвиженки-Коптєвого і створена цим серйозна криза - це у тому числі їхня заслуга. Вони серйозно на це вплинули. При цьому мова йде не просто про переймання і масштабування досвіду, а про дуже масивні комплексні процеси. 2/
- Противник демонструє адаптацію цілої системи.
росіяни не просто збільшили виробництво дронів, сформували багато підрозділів бпла та кинули їх в бій. Вони вбудовують цю компоненту в загальну систему для досягнення загального тактичного результату. Так, багато що вони запозичили знову ж таки у нас, наприклад вбудовування дронарів у структуру як окремих підрозділів, так і всього війська. Проте, вони здобувають величезний системний досвід у використанні цього компоненту в наступальних діях на системній основі. Це потребує, як на мене, більшої майстерності, ніж в обороні. Простий приклад - є район оборони СОУ. Взяти його штурмом не вдається. Просочування, механізовані накати, щільні обстріли не приносять результату, наступ буксує. Що можна зробити для підтримки наступальних дій? Наприклад, ізолювати район оборони дронами-ждунами. Не просто мінувальниками, а саме ждунами, які чекають в засідці на всіх логістичних маршрутах. Коли оператор може годинами спостерігати і чекати свою ціль. А ще постійне патрулювання повітряної логістики, коли район вже ізольовано з землі. Без постачання будь яка оборона впаде. Тут питання і інженерних рішень, і спеціалізації розрахунків, які цим займаються, і їх кількості. 3/
В одному з попередніх текстів я задавався питанням про грані неадекватності москалів у плані оцінки ситуації на полі бою. Зокрема на прикладі Купʼянська і у районі Добропілля-Покровська. 1/
Зокрема мене цікавило питання чи вірить насправді хуйло в розповіді про «повністю взятий Купʼянськ» і більш позитивну мапу в Донецькій області, ніж ситуація є насправді? Чи казки про мільйон оточених батальйонів та захоплене місто - це заготовка для певної аудиторії (своє населення, американці тощо). 2/
Справа в тому, що попри любов росіян до ідіотських вигадок про ситуацію на полі бою, їхні розвідка і планування для подальших дій мусять опиратися на більш реалістичні дані. Та чи потрапляють ці дані нагору, особливо якщо мова йде не про якісь глобальні успіхи, а про рутинну роботу з просування полями і балками. 3/
By demanding that Ukraine hand over the rest of Donetsk Oblast without a fight, the russians are acting on many levels at once. I think that once they see that certain “brokers” are pressuring Ukraine to do this, they will also add a demand to give up the remaining parts of Zaporizhzhia and Kherson. 1/
This is yet another trap. No matter what, the russians will continue trying to seize the rest of Donetsk Oblast by force. They have plans and accumulate resources for this. They are doing it right now and will keep doing so. The same applies to Zaporizhzhia. 2/
At the same time, they are demanding in negotiations with the U.S. that Ukraine surrender this territory without a fight. All the talk about this zone being demilitarized is nonsense. Moreover, it looks like the russians won’t even agree to such a formality. 3/
Вимагаючи без бою віддати решту Донецької області, росіяни діють на багатьох рівнях одночасно. Думаю, відчувши, що ріелтори тиснуть на Україну, вимагаючи цього, вони ще й додадуть вимогу віддати їм решту Запоріжжя і Херсон. 1/
Це чергова пастка. москалі у будь якому разі будуть далі силою намагатися захопити решту Донецької області. В них є плани і ресурси на це. Вони цим займаються просто зараз і будуть продовжувати. Та й на Запоріжжі теж. 2/
Разом з тим, вони вимагають в переговорах зі США, щоб Україна здала цю територію без бою. Всі розмови, що ця зона буде демілітаризована - туфта. Більше того, схоже росіяни і на таку формальність не погодяться. 3/
Розмови про гіпотетичний мир зараз є дурістю не тому, що ми дуже хочемо вічно воювати. А тому, що росіяни не відмовилися від мети знищити нашу країну. Це показують "інсайди" з переговорів у Москві. 1/
Їм тисне існування нашої країни загалом. А тому вони і розповідають зараз, що їм тисне українська армія і чисельність її, яку вони не можуть диктувати, їм тисне пояс укріплень в Донецькій області, який вони хочуть отримати без бою. 2/
Я вже мовчу про бажання легалізації вкраденого, як то кажуть. Тому, зарікшись більше про це писати, повертаюсь до цієї теми, адже в нас досі інституції та частина суспільства продовжують страждати фігнею, замість того, щоб рятувати від деградації нашу оборону. 3/