One of the biggest mistakes made by those who cover the topic of the tussian–Ukrainian war is the attempt to squeeze the issue into narrow content and time frames. Focusing exclusively on what preceded the full-scale war a few weeks or months before, and on what happened after the invasion, while refusing to examine deeper preconditions, leads to the oversimplification of any material.
Of course, limiting research to the period of Ukraine’s independence after the collapse of the Soviet Union creates a similar trap. Still, it allows one to broaden the perspective and demonstrate how primitive many theses are, and how easily people fall for russia’s semantic tricks. So, let me talk about how the russians tried to pressure Ukraine after it gained independence and up until they were ready to start the war.
Already in 1992, the president of the so-called russia, Yeltsin, signed a decree transferring the entire Black Sea Fleet under russian jurisdiction, including the part stationed in Ukraine and under Ukrainian jurisdiction.
Yeltsin’s vice president, Rutskoy, declared that Ukraine was a “temporarily lost territory.” Moreover, he visited Ukraine and publicly called for the annexation of Crimea back then. Regarding both events, the Ukrainian parliament issued a statement in April 1992:
zakon.rada.gov.ua/laws/show/2267…
1/ Thus, practically right after the proclamation of independence, and also after the referendum on December 1, 1991, at which Ukrainians firmly chose to restore our statehood, the tussians actively began interfering in Ukraine’s internal affairs and attacking its sovereignty, questioning territorial integrity and calling for the annexation of Ukrainian lands.
Of course, at that time there was no talk of NATO in Ukraine, which today the Kremlin cites as a pretext for its attack. Ukrainian statehood was still in its formative stage, with many issues that needed resolution.
By the way, Rutskoy – an honorary citizen of Kursk – supported russia’s attacks on Ukraine in both 2014 and 2022. Consistent, like the entire russian elite, in seeking Ukraine’s destruction. He threatened to revise Ukraine’s borders by force on August 28, 1991 – just days after the Act of Proclamation of Independence of Ukraine.
And to make it clear that this was not political freelancing by a former Su-25 pilot, two days earlier, on August 26, 1991 – just two days after Ukraine’s parliament adopted the Act of Proclamation of Independence – Voshchanov, the press secretary of President Yeltsin, announced russia’s official position regarding relations with “union republics”: “The RSFSR reserves the right to raise the issue of border revision.” 2/

Тема "обміну територіями" (насправді спроби змусити віддати ще частину української землі росіянам) виникла звісно недарма. хуйло звіно дуже хотів би отримати дві агломерації в Донецькій області без бою. 1/ Попри всі наші нинішні проблеми, про які тут не пише тільки лінивий або мертвий, захопленя Покровської і Краматорської агломерацій обійдеться росіянам значними втратами. В тому числі під посилення тиску противник, як сказав ВГК, перекидає частини з Курщини. 2/

It's no secret to anyone that the russians aim to gain an advantage on the left flank of the Pokrovsk–Myrnohrad defensive line. After managing to push forward in the Koptieve area and crossing the Kazennyi Torets near Razine, they began expanding their breakthrough, attempting to capture Shakhove and Rodynske. 1/

https://x.com/solonko1648/status/1950499093517672829?t=11ucfZF_NHIjU0aZuRLXZg&s=19

If you look at the image (link) above, the road between Novyi Shakhove and Shakhove is marked in red. The russians need to take control of it to facilitate the capture of Shakhove. The road is located on higher ground above the village itself. I also marked in red the section of the railway from Rodynske, which leads to both Dobropillia and Novodonetske. 2/

Загалом ні для кого не секрет що росіяни хочуть зробити на лівому фланзі оборони Покровська-Мирнограда. Змігши прорватися далі в районі Котлиного, пересікши Казений Торець в районі Разіного, вони почали розрювати свій прорив, намагаючись захопити Шахове і Родинське. 1/ Якщо повидитесь на картинку вище, то там червоним кольором позначені дорога між Новим Шаховим і Шаховим. Її москалі мають захопити щоб полегшити захоплення Шахового. Дорога знаходиться на висоті над самим селом. Також червоним підсвітив ділянку залізниці від Родинського, яка веде і до Добропіллля і до Новодонецького. 2/

Meanwhile, the russians continue their offensive, attempting to capture Rodynske and encircle Pokrovsk-Myrnohrad. At this point, we are no longer dealing with mere pressure, but with deliberate attempts to throw our defense into chaos. 1/ The enemy continues to push forward with superior infantry numbers, whose task is not just to advance but to increasingly fragment our defense and make it less dense. It's no longer just about pushing our forces out of their positions. 2/

Тим часом, москалі продовжують наступ, намагаються захопити Родинське та оточити Покровськ-Мирноград. Зараз маємо справу не просто з продавлюванням, а спробами хаосизувати нашу оборону. 1/ Противник далі тисне переважаючим числом піхоти, яка має задачу не лише просуватися, але й все більше розщеплювати оборону, робити її менш щільною. Тепер мова не лише про те, щоб витіснити наші сили з позицій. 2/

Добропільський напрямок. Противник завалює м'ясом, як і на інших напрямках. І за цим м'ясом підтягуються пілоти, РЕБ, артилерія. мотострілецькі полки рф проливають кров, щоб їхні дронарі змогли атакувати Добропілля і околиці, чим вони дуже активно займались декілька днів, фактично захопили контроль з повітря над трасою від Добропілля до Родинського. 1 Зараз умови, які дозволяли їм це робити так легко, змінилися, проте це тимчасова історія. з часом сприятливий вітер стане не єдиним фактором, який дозволяє масово атакувати місто fpv дронами, адже противник поступово скорочує відстань. 2

Зазвичай ми сильно фокусуємося на поточній ситуації в короткому моменті. «Раптом» москалі збільшили дальність застосування своїх fpv і знищують логістику в тих місцях, які для фронту вважалися достатньо безпечним тилом. Раптом в нас посипався фронт в районі Воздвиженки і Сухої Балки. Раптом… 1 Хоча всі ці події частково є наслідками рішень, які ухвалили чи не ухвалили раніше. Чи допущених помилок. Звісно неможливо все передбачити, але є проблеми, про вирішення яких говорили дуже давно, але це ігнорували, а зараз маємо дуже небезпечні наслідки. 2

Мотоцикли, то мотоцикли. Утримався від жвавого обговорення (публічного) переймання деякими нашими підрозділами російської тактики використання мото (в найбільш прямому сенсі слова) піхоти. Хоча може і дарма, адже це вже невід'ємна частина тактики. 1/ росіяни щільно вбудували використання легкого "одноразового" транспорту для штурмів та логістики в першому ешелоні. Це не новинка нинішньої кампанії, попередня літня кампанія теж була позначена такою особливістю. 2/

В певний момент ми побачили різкий ривок противника, який продемонстрував черговий виток його адаптації на полі бою та звісно ж кабінетах інженерів і виробничих цехах. росіянам дуже сильно дошкулили наші дронарі, які попри всі проблеми нашої армії знищили під час попередньої кампанії багато російських солдатів. 1 Ворог вчергове провів роботу над помилками та намагається не лише компенсувати власні слабкості, але й досягти якісного результату за допомогою своїх технічних рішень і їх масштабування в купі з тактичною адаптацією. 2

Щодо китайців у російській війні проти України. Дані, які оприлюднила наша розвідка свідчать про те, що явище системне. Півтори сотні документально підтверджені випадки участі китайців у війні проти України. Це тільки те, що вдалося добути. 1/ Це абсолютно різні військові частини і різні міста у яких їх оформлювали та проводили відбір. Різні посади і спеціалізації. Від пілотів fpv до кулеметників. Китай цього не визнає, але безумовно серед тих, хто прийшов рекрутинг, є кадрові військові. 2/

Ми зараз живемо в ситуації, коли сенс і зміст оборонної війни змінюються не із самостійним їх переосмисленням, а залежно від того перемагаємо ми чи ні. Напевне у травні 2023 року уряд вважав, що ми перемагаємо. Тоді не соромилися говорити про деокупацію Криму. Нині він вважає, що ми не перемагаємо, що доволі очевидно, отож семантика змінилася. 1/ Ще наприкінці 2022 чи на початку 2023 року я для себе і публічно сформулював базову нашу мету в цій війні. Якщо коротко, це виживання нації та збереження державності. Далі можна розвивати. Нині до цієї конструкції вдаються все частіше. Вона логічна і ми в цій парадигмі, очевидно, ще будемо доволі довго існувати, якщо звісно справимося з цим базовим завданням. 2/

У світлі того, як за океаном почали вести семантичну війну проти нас на боці росіян, актуальною темою стали спроби звинуватити Україну у війні. Мовляв, це ми винні у тому, що на нас напали і це ми не хочемо миру. Всі агресори «миролюбні». 1/ Сталін був миролюбний, адже хотів щоб Фінляндія, Румунія, Польща, Литва, Латвія та Естонія не пручалися, коли він відправляв армію їх захоплювати. Гітлер теж дуже миролюбно сподівався, що армія не зустріне опору в Австрії та Чехословаччині, Польщі, Франції, Данії, Норвегії та Югославії і ще довгому списку країн. Так само путін миролюбно сподівався відправити армію в Україну і що вона не зустріне опору. 2/

Одна з найбільших помилок тих, хто висвітлює тему російсько-української війни – спроба втиснути питання в обмежені змістовні й часові рамки. Концентрація на тому, що передувало повномасштабній війні за кілька тижнів або місяців і що було під час вторгнення, небажання досліджувати глибше, приводить до примітивізації. 1/ Звісно, дослідження питання лише в рамках часів Незалежності України після розвалу Совєцького союзу заганяє у схожу пастку, але все ж дозволяє розширити перспективу і продемонструвати наскільки примітивно багато хто формулює тези і як легко піддається на семантичні трюки росіян. 2/

Час від часу окупанти скаржаться на наших дронарів, які заважають їм досягати вирішальної переваги на полі бою. На щастя для нас всіх.

Безпілотники різних типів стрімко розвиваються технологічно, а підрозділи, які займаються бойовим застосуванням, відповідно і технологічно і тактично. Крім можливостей, це породжує багато проблем, які потрібно вирішувати. Цей текст - відносно стислий підсумок, досвід з полів і погляд з тих самих полів на прикладі ударних БПЛА типу fpv. 1 Мільйон дронів 2.0

Минулого року багато хто кепкував з планів закупити "мільйон" дронів. Дехто ставив серйозні питання з цього приводу. Я до цього поставився спокійно, адже цифра була цілком реальна для того, щоб не просто виконати, але й перевиконати. Принаймні з огляду на масштаб застосування тих таки fpv дронів уже на той час. Тому, коли бачу повідомлення про плани збільшити поставки, то нічого ні дивного ні кумедного в цьому не бачу. Очевидно масштаби виробництва і поставок будуть нарощувати. Тим більше, якщо це дозволятиме фінансова ситуація.

Важливо зараз, як і минулого року, ще дещо. В погоні за кількістю стоїть питання якості, а також різні супутні проблеми. Для початку про самі дрони. Загалом дрони від держави надходили і надходять. Ще недавно, переважна їх більшість потребувала додаткового переобладнання перед застосуванням. На кожній ділянці фронту своя радіоелектронна ситуація, скажімо так. Різний набір частот керування, які використовують екіпажі і які відповідно "давлять" засоби РЕБ противника. Часто і свої також. Свої особливості місцевості. Донецька область, де ми працюємо, в плані місцевості можливо найскладніша чи претендує на це. 2

Групи з нашого підрозділу працюють на обох флангах оборони Покровська-Мирнограда. Наша група знає обидва.  Поступово ситуація розвивається по описаних раніше сценаріях щодо спроб оточення агломерації. 1/ Як раніше писав, москалі перерізали пряме сполучення з Межовою. Зараз намагаються зміцнити свої позиції в Котлиному та захопити Удачне. Тут прогризає піхота, яку перекидають невеликими групами з захоплених раніше населених пунктів південніше. 2/

Оці всі кейси 152 і 155 бригад - це крім підтвердження того, про що і так вже горлають дуже довго (про недоцільність їх створення в ситуації, коли в нас в існуючих некомплект), а ще й про впертість, твердолобість і небажання напружуватися з метою щось змінювати. 1/ Наче ж логічно. Якщо у вас нема достатньої кількості керівних кадрів певної якості, ви можете навколо бригад з такими кадрами будувати більші з'єднання. Дивізії, корпуси, називайте як хочете. Ефективні кадри, здатні формувати відповідну культуру, будуть поширювати її. 2/

В Донецькій області ми бачимо, як росіяни розмінюють просування на великі втрати, тобто не дозволяють своїй армії морально занепасти за рахунок видимих просувань. «Трофеїв» та видимості успіхів. Цілком можливо, що якби таких просувань не було, а втрати були такі ж, це могло б завдати більшої моральної шкоди і привести до більшої деградації. Це ми зрозуміємо, якщо зупинимо цей наступ, чого поки не вдається зробити. 🧵1 Шевченко і Новотроїцьке стають хабами для подальшого просування противника з виконанням наступних завдань.
1. відрізати сполучення між Покровськом і Межовою. Міста поєднують і автомобільна і залізнична дороги. З подальшим просуванням на північ щоб відрізати сполучення з Павлоградом. Ну і при необхідності буде можливість штрумувати місто з заходу. 2

Те, що багато вирішує у війні - це адаптація. Наприклад, адаптація тактики в купі з інженерними рішеннями та врахуванням власних можливостей. Маючи більше ресурсів, росіяни все одно прагнуть раціоналізувати їх застосування для підвищення ефективності. У них своя прагматична логіка.
🧵⬇️ 1 Втрати, які вони несуть, для нас були б неприйнятні в будь якому разі. Натомість, противник готовий поставити на кін великі втрати в людях і засобах для досягнення своїх цілей. Адаптувати тактику просочування під відповідну швидкість, для нарощування тиску. Вони розраховують, що втратять багато, але дотиснуть нас. 2

Дивлячись, як поодинокі розвідувальні крила росіян наважуються залітати вглиб нашої території через лінію зіткнення, поки інші тримаються біля самої лінії, згадую, що рік і більше тому, вони абсолютно вільно почували себе в нас над головою під час наступу. 1/ Тоді на ділянці 10 на 10 кілометрів крутилися десяток або півтора розвідників літакогово типу, які відслідковували всі дії та переміщення. Всі ці Зали, Орлани і Суперками. Про жодну раптовість не могло бути і мови. 2/

росіяни продовжують пробиватися у бік Новогродівки і намагаються взяти Гродівку. Загалом по тактиці нічого особливо не змінилося. Похіта продовжує просочуватися зеленкою і тиснути наші позиції масою. Але от на що справді хочеться звернути увагу 1/ Враховуючи ситуацію з fpv та розвідувальними крилами, давно відомо, що переміщення потрібно здійснювати в час коли дрони супротивника в стані низької активності через погоду, або в інших випадках, коли вони працюють найменш активно 2/