В Донецькій області ми бачимо, як росіяни розмінюють просування на великі втрати, тобто не дозволяють своїй армії морально занепасти за рахунок видимих просувань. «Трофеїв» та видимості успіхів. Цілком можливо, що якби таких просувань не було, а втрати були такі ж, це могло б завдати більшої моральної шкоди і привести до більшої деградації. Це ми зрозуміємо, якщо зупинимо цей наступ, чого поки не вдається зробити. 🧵1 Шевченко і Новотроїцьке стають хабами для подальшого просування противника з виконанням наступних завдань.
1. відрізати сполучення між Покровськом і Межовою. Міста поєднують і автомобільна і залізнична дороги. З подальшим просуванням на північ щоб відрізати сполучення з Павлоградом. Ну і при необхідності буде можливість штрумувати місто з заходу. 2

Те, що багато вирішує у війні - це адаптація. Наприклад, адаптація тактики в купі з інженерними рішеннями та врахуванням власних можливостей. Маючи більше ресурсів, росіяни все одно прагнуть раціоналізувати їх застосування для підвищення ефективності. У них своя прагматична логіка.
🧵⬇️ 1 Втрати, які вони несуть, для нас були б неприйнятні в будь якому разі. Натомість, противник готовий поставити на кін великі втрати в людях і засобах для досягнення своїх цілей. Адаптувати тактику просочування під відповідну швидкість, для нарощування тиску. Вони розраховують, що втратять багато, але дотиснуть нас. 2

Дивлячись, як поодинокі розвідувальні крила росіян наважуються залітати вглиб нашої території через лінію зіткнення, поки інші тримаються біля самої лінії, згадую, що рік і більше тому, вони абсолютно вільно почували себе в нас над головою під час наступу. 1/ Тоді на ділянці 10 на 10 кілометрів крутилися десяток або півтора розвідників літакогово типу, які відслідковували всі дії та переміщення. Всі ці Зали, Орлани і Суперками. Про жодну раптовість не могло бути і мови. 2/

росіяни продовжують пробиватися у бік Новогродівки і намагаються взяти Гродівку. Загалом по тактиці нічого особливо не змінилося. Похіта продовжує просочуватися зеленкою і тиснути наші позиції масою. Але от на що справді хочеться звернути увагу 1/ Враховуючи ситуацію з fpv та розвідувальними крилами, давно відомо, що переміщення потрібно здійснювати в час коли дрони супротивника в стані низької активності через погоду, або в інших випадках, коли вони працюють найменш активно 2/

Можемо багато сміятися з му-му, але генерала гєрасімова варто іноді читати щоб розуміти російську доктрину. В них військова операція - це фінальний етап, коли ворог вже мав повірити в свою приреченість і коли москалі вже прийшли, сподіватися, що смерть буде швидка і безболісна 1/ Після своїх перших поразок росіяни оговталися і адаптувалися. Стало зрозуміло, що доктрина, заснована на досягненні рефлексивного контролю над супротивником не мертва, а досі здатна давати плоди. Просто потрібна знову ж таки адаптація, ресурси і системність 2/

Банзай-штурми росіян на Покровському напрямку. Саме формулювання вже подекуди використовувалося у деяких оглядачів. І мені здається, що сприймається здебільшого, як суто самовбивчі атаки без сенсу і змісту. Я це розумію трохи інакше. 1/ Нещодавно в Машовця був огляд сил росіян на Покровському напрямку. Десятки тисяч особового складу, понад 300 танків тощо. Так от вся ця сила застосовується у розтягнутому часовому відрізку. 2/

Покровський напрямок. Дещо про наступ москалів.
Загалом виходимо з того, що вони рвуться до Покровська, а також до дороги, яка пов'язує Покровськ-Мирноград з Костянтинівкою. 1/ Після Авдіївки бої відбуваються в місцевості та умовах, більше наближених до тих, які ми бачили на Півдні влітку. Степи, обмежені перепади висот, балки, малі річки і села. Щоправда фронт більш динамічний. 2/

7 травня, через три місяці після оприлюднення Указу президента (читай – доручення) про створення Сил безпілотних систем, Міноборони вийшло з комунікацією про прогрес у цьому питанні: уряд підтримав створений раніше Міністерством оборони спільно з Генштабом проєкт указу президента. Тепер Кабмін має підготувати відповідний законопроєкт, що передбачатиме значущий етап в реалізації рішення. 1/ Навряд доведеться когось переконувати в тому, що застосування Силами оборони різного роду безпілотних платформ (повітряних, морських і наземних) має розвиватися як щось таке, що цілком вже заслужило на повноцінний статус у структурі Збройних Сил України. Це ставить багато питань на кшталт: як? хто? і за які гроші? Але без участі бюрократичного диявола, який чигає в різних деталях, руху не виходить. Тому декілька слів про всі ці «види», «роди» та «сили» з «військами». А також – хто кому указ та закон. 2/

Що ми маємо.
Західні країни попри санкції продовжують торгівлю з рф. Купують нафтопродукти та різноманітну сировину. Натомість продають товари для російської оборонки. російська зброя напічкана західними комплектуючими.

Допомога Україні завжди супроводжується величезними труднощами, поки росіяни розігнали свій ВПК і не мають проблем з швидким прийняттям рішень і адатацією. В цій ситуації якщо Україна просто лінійно буде знищувати росіян і їхню техніку на своїй території, то перемогти не зможе.
1/ Для нас ця війна - питання виживання. Для того, щоб мати шанс на це виживання, ми мусимо знищувати пускові установки, з яких росіяни завдають ударів по Україні, підприємства на яких виробляють зброю і обладнання, обʼєкти, які виробляють паливо тощо.

Інакше це буде просто відтягування очевидного кінця. І будь-яка зброя, яка буде надходити нам як допомога, буде відтермінуванням неминучого. Неминучого, якщо все буде лишатися як було. Якщо ми не позбавимо їх засобів для ведення війни. Достатнього обсягу грошей, виробничих потужностей, обладнання тощо.

Ми маємо ситуацію, коли технологічно українська і російська армії здебільшого на одному рівні. Навіть перевага загарбників у ракетному озброєнні все одно великою мірою опирається на радянський спадок. Як у випадку з пусковими повітряного базування.

В цій ситуації як тільки Україна знаходить якісь ефективні технологічні рішення, росіяни їх переймають і роблять більше. А коли ні в кого нема вирішальної технологічної переваги, то переможе в решті решт той, в кого більше всього.

Це ж стосується удосконалення тактики. Якщо у вас схожі технології, то вони диктують однакові або схожі тактичні рішення. Щоправда ворог може швидше і краще адаптуватися. Саме з таким суперником ми маємо справу. Вони адаптуються.

Просто в нашій масовій свідомості є прогалина, яка не дозволяє прослідкувати цей процес на довший період. Перед вторгненням 2022 у росіян було багато засвоєних уроків 2008 в Грузії, потім вторгнення в Україну 2014, далі Сирія. І в цій війні вони стрімко адаптуються. Будемо буксувати в цьому плані - буде горе. 2/

"Orlan" is one of the main Russian reconnaissance drones in the war against Ukraine

Among scientists and analysts studying changes within the russian army and their weapon systems during the military conflicts of recent decades, 2014 is considered a turning point. It can be argued that as early as 2008, after the invasion of Georgia, the russian invaders drew conclusions in preparation for further expansion against their neighbours. Alongside the adoption of the new military doctrine, they realised the opportunities of the intense use of aerial reconnaissance. 1/ In 2013, the “Orlan-10” aircraft-type unmanned aerial system (UAS) was taken into service by the russian armed forces. Although it can hardly be called a technological crown in the industry, nevertheless, in 2014, during the active warfare in Donbas, the system allowed russians to achieve a striking advantage over Ukrainian forces, which, at a certain point, were close to eliminating the russian enclave in the territory of Donetsk and Luhansk regions. 2/

Останні тижні працювали на Авдіївському напрямку. Тут росіяни продовжують свої атаки з метою пробитися далі в напрямку Покровська - важливого вузлового пункту в Донецькій області. 1/ Звісно зараз основна увага зосереджена на битві за Часів Яр, який росіяни розглядають як ключ, який може дозволити їм надалі просуватися з метою захопити Костянтинівку-Дружківку і Словʼянськ-Краматорськ. 2/

Смислова або семантична війна, яку веде російська федерація проти України, врешті решт ставить за мету сформувати такий дискурс  та майбутнє, в якому не було, нема і не буде України. Не буде українців як нації, як окремої самостійної ідентичності. Це вища форма війни. Росіяни розв’язали повномасштабну кінетичну війну, схоже зрозумівши, що цю ідентичність, яка активно формується, знищити лише методами нелінійних агресивних дій не вийде. Щоб виграти війну за дискурс, у якому нема України, їм доведеться знищити фізично країну та носіїв української ідентичності. Знищити буквально. 1/ Для перемоги їм потрібно керувати реакціями супротивників - України і заходу. Це війна за те щоб змусити супротивників чинити так, як ви від них очікуєте. В російській воєнній доктрині це називається рефлексивним контролем. Якщо вони не можуть знищити нас швидко військовими методами, значить треба так вплинути на Захід щоб він припинив допомогу, а на українське суспільство так, щоб воно відмовилося від боротьби. Здолавши нас, вони викреслять нас з історії. Понятійний ґрунт для цього вони формують сотні років.  2/

Південь. Ситуація.
Погода сприяла тому, що покриття значно покращилося для руху ос і техніки. москалі негайно вирішили скористатися цим в купі із загальновідомим дефіцитом боєприпасів. Крім того, не секрет, що багато наших підрозділів уже м'яко кажучи підтоптані. 1/ Враховуючи погоду, активізувалися підарські орлани-зали-суперками. Розвідують, наводять арту. Активність рівня літо-осінь 2023 під час нашого наступу. Тобто максимальна...
FPV - щільно. Враховуючи те, що всі під'їзди давно відомі, дуже складно. 2/

Одна з трагедій затягування з боку Заходу допомоги Україні, а також ідіотської концепції "менеджменту ескалації" - це те, що росіяни чим далі, тим краще алаптуються до сучасної війни. Звісно ми теж адаптуємось, але ситуація така, що у цій війні переможе хтось один 1/ Якщо все піде за поганим сценарієм і росіяни досягнуть свого, попри всі втрати, вони будуть мати колосальний досвід ведення сухопутної війни, який крім них є тільки в нас. Але нам це не буде цікаво якщо не буде ніяких нас. 2/

Щодо створення нового роду військ безпілотних систем. Хочу звернути увагу на ряд моментів, які позначаються на рівні безпосереднього виконання завдань. Ну бо правильну ідею ще треба реалізувати. А щоб вирішити проблеми, про них треба говорити. 1/ Чи будуть звичайні розвідувальні екіпажі, як працюють на лінії зіткнення з коптерами, входити до окремого роду? Чи будуть лишатися прерогативою підрозділів сухопутних, дшв, тро... це стосується й інших типів. Чи це буде зосередження якихось більш серйозних засобів? 2/

До статті Залужного на CNN серед нас військових і серед інших дотичних до теми людей активно обговорювалася можливість утворення окремого роду військ, який буде застосовувати безпілотні системи. А опублікована стаття явно натякає нам на найближчі плани щодо цього 1/ Матеріал багатогранний і його подають розірвано, а всякі помийки вже публікують перекази і перекази переказів статті. Але зараз мова не про це. Мова про застосування безпілотників в армії під час бойових дій.
2/

Хочеться черговий раз передати вітання розумникам, які розповідали, що на Півдні можна буде не зважати на погоду і наступати. Не тільки через те, що бачу в себе під ногами звісно, але і через це також. 1/ Якщо говорити про наш сектор, то ми маємо справу з позиціями ворога, які знаходяться на кілька десятків метрів вище за нас. Ми перемістилися сюди після завершення наших завдань на напрямку Роботине-Новопрокопівка 2/

Ми обговорили використання російськими загарбниками безпілотників типу Орлан. Побіжно згадували і про інші моделі, наприклад фотольоти SuperCam, які тепер не лише є інструментом для картографії, а й активно використовуються на війні.
1/ Можна зустріти інформацію про збиття в українському небі моделі s350. Це велика штука із розмахом крил 3,2 метра. Загалом є цілий модельний ряд, який включає і крила і коптери. Зокрема S450, який має ще більші габарити, ніж s350.

2/sprotyvg7.com.ua/lesson/bpla-su…

Євген Дикий (пройшов бої на Донбасі в складі Айдару) регулярно видає системний і цікавий аналіз воєнної ситуації, викотив кілька лонгрідів. Про те де ми зараз і куди варто рухатися у цій війні. Багато тексту, тож я взяв відповідальність скоротити його до тез, які публікую 1/🧵 1. Ми і захід розраховували, що певна кількість цинкових трун змусить ворога задуматися. Це була помилка. Для росіян нема "занадто великої ціни". 2/

В нашому селі, як і в інших навколо, була братська могила людей, які померли від організованого росіянами Голодомору. Іноді туди кидали ще живих людей, які вже були надто слабкі. "Щоб двічі не повертатися". Один хлопець зміг пережити потрапляння в цю яму 1/ Його кинули в ту яму зі словами "все одно помреш, то нащо чекати". Він був іншої думки, зміг вибратися. Вже була весна 1933. Знайшов якусь зелень, якою харчувався і так зрештою вижив. І прожив достатньо, щоб розповісти цю історію дітям і онукам.
2/

Напевне всі ці блокувальники кордону, орбан та інші фанати путіна не дуже в курсі з чим би зіткнулися їх країни якби Україна справді впала у 2022 році за лічені дні або тижні. Або що їх чекає якщо вона впаде уподальшому, над чим вони зараз так старанно працюють 1/ Якщо ми швидко програли в 2022 році, впевнений, що росіяни одразу зайшли б у Молдову і окупували її також. Бонусом. Там теж є російський анклав у вигляді ПМР і зліпити на колінах якусь провокацію для приводу вторгнення, було б не складно. На куражі росіяни б це зробили 2/