Про боротьбу з блювотною російською "Іжицею" на магістралях країни і маленьку перемогу на дорозі "Київ-Бориспіль". 2020 рік. Мене зачепили вивіски з цим шрифтом на зупинкових павільйонах, і я вирішив з цим боротися. Біла ЦЄрква, ПшЄничнЄ, ЧубинськЄ зовсім не задовольняли. 👇
Трохи теорії: Іжиця - це шрифт 1988 року Світлани Єрмолаєвої. Покруч стилю руської доби з невластивими тій добі горизонтальними засічками і формами літер. Фактично це неправдивий новотвір з імперським духом та деякими рисами азіатщини, якими Росія підмінила естетику Руси.
З початку 90-х, за незнанням, і через відсутність адекватних альтернатив, стрімко поширився і на території України. І тому цього лайна у нас більш, ніж достатньо.
І він продовжував і далі з'являтися на нових магістралях або на дорогах після реконструкції. Мене це не задовольняло. Я написав запит до Укравтодору, зустрівся і підписав меморандум співпраці з обласним автодором, і почав генерувати своє бачення на основі свого шрифту "Вернигора"
Це стало можливим завдяки сприянню Саші Азархіної, яка працювала тоді в Міністерстві інфраструктури. Вона ж несподівано запропонувала попрацювати над магістраллю Київ-Бориспіль. Тому я почав генерувати бачення.
Моя ідея полягала не лише в тому, щоб поміняти шрифт. А й запропонувати іконки, які б швидко зчитувалися, і дозволяли людям запам'ятовувати зупинки через графіку. Цей варіант погодили.
Але трапився прикрий казус: компанія-виконавець, яка мала втілити мої макети, лишила на цих макетах іконки, а шрифт на них замінила на... "Іжицю" 🤣 І не узгоджуючи це розмістили ці вивіски на всіх зупинках )))
При чому, пізніше, після мого зауваження, що у "Іжиці" немає навіть адекватної літери Е, доклеїли одну мою літеру там, де була руснява Є 🤣
Історія була патова )) Я був в шоці ) Підрядник запросив в гості, показав виробництво, і попросив нічого нікому не говорити, бо переклеювати дорого )) Але ситуація вирішилася після резонансу і втручання міністерства на рівні міністра Кубракова ) Врешті, все стало як слід.
Поки що ця дорога - єдине місце в Україні, де був свідомо змінений підхід до шрифту на зупинкових комплексах. У мене є свідчення, що на решті доріг тулять ту ж "Іжицю". Але я цю тему не кинув. Буду тиснути далі. Просто війна призупинила ці процеси.
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
Будні діловода: раніше звіт готували 4 людини протягом тижня. Зараз завдяки скрипту на python готую за годину. На різних стадіях його доробки до мене домахувалися навіть за крапки в кінці рядків. Але зараз є krapky_py, який не лишає шансів високим начальникам )
Скрипт - складний механізм парсингу вихідних документів docx за заданими критеріями і фільтрами. Відбирає певні рядки, які відповідають вимогам, розбирає їх на компоненти, перетворює регістри, відмінок елементів, формує нові рядки за шаблоном. На виході отримую готовий txt.
Якщо я бачу серійні текстові дані, які мають типову конструкцію, або ж вони (що ідеально), подані у вигляді таблички excel, то я потираю руки, бо примітивну рутинну армійську роботу можна прискорити в рази.
Дивувало, чому на хрестах давніх українських церков ніколи не було діагональної перетинки. А у наш час такі хрести буквально заполонили простір. Ініціатива йде від УПЦ МП. Здавалося б, це все пояснює. Але як і з Іжицею, це вийшло з під контролю і все частіше їх використовує ПЦУ.
Церква це пояснює, що хрест без перетинки – католицький, а з нею - православний. Як доказ посилаються на фрески з Каппадокії 11 століття, де є ця перетинка. Однак навіть у Візантії це був радше виняток, ніж правило. І такий хрест на думку експертів, до нас прийшов саме з Москви.
Отець Петро Балога: "Єпископ Перемиський Пелеш та деякі Галицькі історики, а за ними й митрополит Іларіон Огієнко твердили, ніби трираменний хрест із скісним підніжжям – це український хрест. Але В. Щербаківський документально довів, що цей хрест – тільки московський...
Сьогодні зачепився на каналі файтербомбера з якимсь орком щодо мови. Було нахнення порозважатися, а власник каналу десь бухав з горя. Так от. Той орк на свою голову намагався підкріпити давність російської мови твором "Леѯіконъ славенорωсскїй" Памва Беринди 1653 року.. 👇
На превеликий жаль самого орка, зміст цього словника він не відкривав. А дарма. Бо словник розбиває в пух і прах всі претензії росіян на давність їхньої мови. Бо це словник перекладу між церковнослов'янською, яка тут названа словенською...
...і руською мовою, а фактично українською. Якщо вивчити зміст цього словника, то переклад на 80% - це чисто сучасна українська мова. І ліва сторона з церковнослов'янською - це практино російська.
Ліворуч на колажі НЕ традиційний народний інструмент. Який не має абсолютно нічого спільного з кобзарсько-лірницькою традицією. Фактично це просто арфа. При цьому важка, немобільна, яка не ввібрала в себе нічого з феномену кобзарства крім асиметричної арфоподібної форми. І тієї ж назви - бандура.
Праворуч же традиційна бандура, як реконструкція давніх часів. Зараз вона зветься "старосвітською".
Кобзарсько-лірницька традиція як окрема субкультура зі своїм кодексом, таємною мовою за комунізму зазнала гонінь і репресій.
Сліпих музикантів пробували змусити співати про Леніна. Хто не хотів, той взагалі припиняв це робити, або міг потрапити в буцегарню. Таких відомих популяризаторів традиції, як Гнат Хоткевича, який видавав підручники, як на ній грати, просто розстрілювали.👇
В наш час кобзарсько-лірницька традиція збереглася завдяки одній людині - Георгію Ткаченку, який проніс через 20 століття конструкцію і спосіб гри на традиційному інструменті, і передав це тодішній молоді, зокрема Миколі Буднику, який, в свою чергу, об'єднав у Києві на вулиці Сєдовців молодь, яка і дала поштовх цьому феномену в наш час. Зокрема, учнями Миколи Будника є такі музиканти, як Тарас Компаніченко, Едуард Драч, Ждан Безвербний, Ярослав Крисько, Тарас Силенко, Юрій Кочержинський та інші.
При цьому, в кобзарському цеху паралельно існує і кобза як окремий інструмент, і бандура. Різниця між кобзою і бандурою у тому, що кобза подібно до гітари дозволяє видобувати звуки, притискаючи струни на грифі до корпусу, а в бандурі кожен окремий звук - це окрема струна. В кобзи може бути кілька приструнків, а в бандури їх більше 20-ти. Ці інструменти тримаються по різному. Бандура вертикально до грудей. Кобза майже горизонтально.
Мало хто про це знає, але я маю прямий стосунок до появи нового і вже затвердженого шрифту для дорожніх знаків в Україні - Road UA 👇
Донедавна на дорожніх знаках в Україні державним стандартом був радянський шрифт ГОСТ 10807-78. Все, що ви бачили і ще бачите на більшості знаків - це він.
У 2017 році ідеолог концепції "Vision zero" Віктор Загреба, який на той час працював в Міністерстві транспорту, звернувся до мене з пропозицією розробити новий дорожній шрифт для магістралей.
Розповім про свій проєкт Рукотвори. Чому це значно більше ніж просто футболки.
У 2007 році я кинув високооплачувану роботу телевізійного репортера і редактора новин, і пішов в небуття. Інтуїція підказувала, що треба щось сильно змінювати.
Маючи досвід журналістики ми з дружиною вирішили створювати нішевий проєкт, задачею якого було створити умови для розвитку цілої окремої сфери – традиційного народного мистецтва.