Про боротьбу з блювотною російською "Іжицею" на магістралях країни і маленьку перемогу на дорозі "Київ-Бориспіль". 2020 рік. Мене зачепили вивіски з цим шрифтом на зупинкових павільйонах, і я вирішив з цим боротися. Біла ЦЄрква, ПшЄничнЄ, ЧубинськЄ зовсім не задовольняли. 👇
Трохи теорії: Іжиця - це шрифт 1988 року Світлани Єрмолаєвої. Покруч стилю руської доби з невластивими тій добі горизонтальними засічками і формами літер. Фактично це неправдивий новотвір з імперським духом та деякими рисами азіатщини, якими Росія підмінила естетику Руси.
З початку 90-х, за незнанням, і через відсутність адекватних альтернатив, стрімко поширився і на території України. І тому цього лайна у нас більш, ніж достатньо.
І він продовжував і далі з'являтися на нових магістралях або на дорогах після реконструкції. Мене це не задовольняло. Я написав запит до Укравтодору, зустрівся і підписав меморандум співпраці з обласним автодором, і почав генерувати своє бачення на основі свого шрифту "Вернигора"
Це стало можливим завдяки сприянню Саші Азархіної, яка працювала тоді в Міністерстві інфраструктури. Вона ж несподівано запропонувала попрацювати над магістраллю Київ-Бориспіль. Тому я почав генерувати бачення.
Моя ідея полягала не лише в тому, щоб поміняти шрифт. А й запропонувати іконки, які б швидко зчитувалися, і дозволяли людям запам'ятовувати зупинки через графіку. Цей варіант погодили.
Але трапився прикрий казус: компанія-виконавець, яка мала втілити мої макети, лишила на цих макетах іконки, а шрифт на них замінила на... "Іжицю" 🤣 І не узгоджуючи це розмістили ці вивіски на всіх зупинках )))
При чому, пізніше, після мого зауваження, що у "Іжиці" немає навіть адекватної літери Е, доклеїли одну мою літеру там, де була руснява Є 🤣
Історія була патова )) Я був в шоці ) Підрядник запросив в гості, показав виробництво, і попросив нічого нікому не говорити, бо переклеювати дорого )) Але ситуація вирішилася після резонансу і втручання міністерства на рівні міністра Кубракова ) Врешті, все стало як слід.
Поки що ця дорога - єдине місце в Україні, де був свідомо змінений підхід до шрифту на зупинкових комплексах. У мене є свідчення, що на решті доріг тулять ту ж "Іжицю". Але я цю тему не кинув. Буду тиснути далі. Просто війна призупинила ці процеси.
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
У 2018 році я загорівся зробити шрифт на основі дизайну літер Бориса Максимова, які він розробив при створенні перших зразків українських гривень. Надіслав запит в НБУ щодо теми авторських майнових прав. І паралельно почав робити графіку цього шрифту. 👇
Очікуючи відповіді НБУ якимсь дивом знайшов телефон вдови пана Бориса - Ірини. А вона надала контакт доньки Алли. Дізнався, що сім'я має повноцінну гарнітуру, має оформлені спадкові права на роботи Бориса Максимова, і можливо з часом видасть ці шрифти.
Тому дозволу на розробку шрифту я не отримав, і з поваги до автора роботу згорнув. А шрифт з того часу сім'я пана Бориса на жаль так і не оприлюднила ні в якому вигляді. 🥲
Кілька років тому я розробив один з найбільш зручних сайтів серед приватних етнографічних колекцій - сайт для колекції "Відкрита Скриня".
Найбільший об'єм роботи, як не дивно, припав на backend зі складною і зручною системою адміністрування даних кожного експоната. Дуже індивідуальна логіка, яка продумувалася дуже довго і стала максимально зручною для авдмінів.
Користувач також має багато зручностей: карту з нанесеними на неї експонатами, систему перехресних тегів і категорій, костюми з об'єднаними в них експонатами.
Передайте будь ласка в Комісію державних нагород і геральдики та в Офіс Президента, що писати російським псевдоісторичним шрифтом на нагородах і бойових прапорах під час війни - це дичина. так не має бути. Тим паче, коли в ЗСУ є новий правильний брендбук, який це регулює.
В оформленні використано російський шрифт "Іжиця" Світлани Єрмолаєвої, який став вже візитівкою "русского міра", і використовується всюди, де росіяни хочуть підкреслити прив'язку до історії давньої Руси у своїй збоченій редакції. Всякі ЛНРи, БНРи використовують саме його.
І я фактично з перших вуст знаю, що Зеленський знає і про Нарбута, і розуміє цінність шрифтів, але в нагородах відбувається ось таке. Зокрема і на табличці Офісу Президента та ж "Іжиця". istpravda.com.ua/columns/2021/0… Треба з цим щось робити.
У жовтні-листопаді 2014 року розписував сходову клітину оновленого корпусу школи №53 на вулиці Богдана Хмельницького у центрі Києва. Це 4 поверхи стін за півтора тижня. Одне з найскладніших художніх випробувань для мене на той момент.
По-перше, я ніколи не робив такого обсягу роботи, по друге, в мене були сумніви, чи можу я зробити якісний продукт. Врешті процес пішов, коли я трохи розслабився.
Ще одна складність була наприкінці роботи, бо треба було не лише швидко закінчити, а й придумувати композиції на ходу. Останній день я малював цілу ніч, зайшов в тупик з одним малюнком, поїв всі горіхи і лише з перших сходом сонця придумав картинку зі світанком над містом.
У 2019 році я створив шрифт, який імітує рукописний стиль відомого етнографа, скульптора, художника, засновника музею свого імені, Івана Макаровича Гончара. Протягом свого життя він мандрував Україною і рятував старожитності під загрозою репресій.
Знайдені старожитності він збирав в альбоми, де власноруч підписував знайдені експонати, намагаючись писати ніби як в давнину.
Пізніше Музей Івана Гончара під проводом сина Івана Макаровича, Петра Гончара, видав ці альбоми під назвою "Україна та українці". Звідти я і взяв зразки тексту.