Тред про навчання в Німеччині. Частина 1
Розкажу про них з точки зору простого солдата. Тоді я був у відділенні БПЛА, взводу розвідки, одного з батальйонів.
Наша бригада направляється на закордонні навчання для опанування нової техніки та бойового злагодження.
Ми мали прибути на американську базу, де вже пройшли підготовку багато українських військових. Але прийняти цілу бригаду вони мали вперше.
При зборі речей, головне правило, тільки український камуфляж ММ14. Ніякого мультикаму, мавки та інших паттернів.
Пофіг що у багатьох куплена своя зручна форма та екіпірування, ми мали бути одягнуті по статуту перед американцями.
Збори документів, автобус до кордону, митниця, автобус до аеропорту, літак, автобус до бази, і через 10 годин ми на місці. Логістичної все пройшло доволі швидко.
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
Бачу несеться про контр наступ. Розкажу про нього з точки зору пілота аеророзвідки механізованого батальйону 47 бригади, яка і мала відкривати цей балет.
Ми бачили і підготовку з тренуваннями, і планування і самі штурми.
*Крайні дні на полігоні*
Думаю, відповідальність за невдачу несуть як наші союзники так і наше командування. Важко проводити стратегічні операції, маючи 30-50% від необхідної техніки та не маючи переваги у повітрі.
З іншого боку, знаючи свої ресурси, потрібно відштовхуватися від них, а не розпорошувати і так обмежені сили.
План про Токмак за 3 дні і правда був, але про нього пізніше. Почнемо спочатку.
База має величезну територію, з купою таборів для проживання, полігонами, лекційними, парковками для техніки (від сотні хамві до десятків паладінів), стрільбищами (від гвинтівок до артилерії).
Населення бази перевищує населення найближчого німецького містечка. На території є магазини, військторги, перукарні, фастфуд, зони відпочинку USO (шатри з вайфаєм, приставками, настолками тощо).
Тред про навчання в Німеччині. Частина 4
Частина 3:
Врешті решт ми все ж відрепетирували свої заїзди, нам нарешті видали бк, і ми відстрілялися зі спокійною душею. https://t.co/Z3O8Q6sZLj
Етап від підготовки до самих стрільб зайняв десь тиждень, а більшість часу ми провели сидячи в машинах і очікуючи чогось.
Доречі, в цьому таборі до нас о 6 ранку приходив американський сержант, і казав чому ми все ще спимо, хоча за графіком підйом о 5 (про графік нам ніхто не казав, окрім часу виїзду). Ми відповіли що виїзд має бути о 7, тому і спимо.
Тред про навчання в Німеччині. Частина 3
Частина 2:
Пройшли десь перші два тижні. Наступний етап навчання, пересування на техніці.
Нашому відділенню виділили два хамві, трьом іншим три м113. https://t.co/LHnk8RNI6N
Ми мали навчитися керувати технікою, вивчити її, освоїти навики пересування в різних формаціях (колона, клин і тд), спішування та інше. Якщо раніше лекції проводилися в приміщеннях, то тепер ми приїжджали на техніці до полігону, і слухали все на відкритому повітрі.
Основна тема, це методи пересування групи. Яка машина і де має знаходитися, де перебуває командир та як він керує колоною. Що робити під час вогневого контакту, або якщо машина підбита.
Тред про навчання в Німеччині. Частина 2
Так я був у взводі розвідки, навчали нас американські рейнджери. Програма була націлена саме на розвідку. Було три основних інструктор, ось такі мордовороти. Вони втрьох були однаково квадратними.
Шикування о 6 ранку, аби дізнатися, що навчання починається о 9. Навіщо? Американці чомусь люблять правило "Приїхати раніше, аби подовше почекати".
Перший день, знайомство зі зброєю. Нам детально розказали за м-16, усю конструкцію та основні механізми. Заняття було доволі корисним, видно що вони працюють з цією зброєю не один рік.