Про особливості боїв на Півдні багато написано. Не сказав би, що це той випадок, коли краще один (або більше) раз побачити, ніж багато разів почути/прочитати. Особливо очима передових підрозділів. Тред про бої з точки зору аеророзвідки🧵
1/
Середовище. Степ. Поле, посадки. Незначні висоти і западини, села, дрібні річки. Мінні поля. Ким би ви не були, штурмова група на броні, евак, аеро- чи піша розвідка, ваше пересування видно здалеку. Ворог довго готувався зустрічати. 2/
Техніку і особовий склад можна зафіксувати здалеку і обстріляти. Обидві сторони розуміють, що місця для позицій та дислокації обмежені. Майже напевне в тій чи тій посадці є по чому стріляти. Підтвердження потрібне звісно. В першу чергу для визначення пріоритетності цілі 3/
Обмежена кількість під'їзних доріг, логістичних шляхів. Все пристріляне і обстріляне неодноразово кожного дня. Майже напевне вас бачать. Виконати роботу зберігаючи повну скритність для ворога в більшості неможливо 4/
Дуже багато розмов було про фортифікації та мінні поля. Кожна посадка перекопана. На одному з відтинків Маріупослької траси встановлені протитанкові укріплення. Мова не просто про траншеї. Там ціла система окопів, бліндажів, справжні тунелі подекуди 5/
В кожній посадці мережа окопів та вогневих позицій під різні засоби. АГС, ДШК, ПТРК. Полями розкинулися протитанкові рови та мінні загородження. Від звичайних ТМок та ПОМок до більш "вишуканих" мін, які чекають на піхоту 6/
Ще раз треба наголосити, що мова саме про систему окопів, об'єднану переходами і під'їздами, через які відбувається переміщення ос, вогневих засобів і БК. Решта, що не перекопано, те заміновано. Все це треба пройти щоб рухатися вперед 7/
Хто дуже роузміний і вважає, що ЗСУ дуже довго вибивали росіяни із села Роботине, не бачив яку систему оборни довелося долати щоб відкинути росіян від Маріупольської траси і підійти до села, охопити його і зайти. Зроблена колосальна робота 8/
Росіяни встановлюють вогневі точки (АГС, крупнокаліберні кулемети), підходи до них мінують. Самі ходять визначеними стежками. Наші позиції на відбитій території оточені мінами, розтяжками. Пробиваються стежки для заходу, сапери поступово зачищають територію 9/
Часто залишені сюрпризи розриваються під час обстрілу, пожежі, яка почалася через обстріл (бур'ян, кущі та дерева горять і розтяжки спрацьовують). Іноді ми самі знаходимо і запрошуємо саперів щоб зачистили конкретну ділянку 10/
Багато розмов про втрати бронетехніки. Омину питання стартових промахів. У подальшому все одно неможливо уникнути втрат броні хоча б через перевагу ворога в повітрі. Але вона має конкретний функціонал, який передбачає ризики 11/
Вони виправдані тим, що рятують життя. Розмовляли з військовим, який двічівижив при прямому обстрілі в Бредлі. Навіть найбільш безнадійно побиту техніку витягують і везуть ремонтувати. Залізяку, хай навіть дорогу, можна поміняти, а людське життя не відремонтуєш 12/
ПТУРисти противника виставляють камери в посадках попереду своїх позицій. Так вони раніше фіксують цілі (техніка всіх мастей), по яких відпрацьовують. Якщо вдалося, добиває арта. Або спочатку авіація, а потім арта 13/
Іде полювання за еваком. Як транспортом, так і пунктами. В нас під носом підбили броню, по хлопців приїхав евак і йому довелося розвертатися на вузькій дорозі, дуже повільно, не виїжджаючи за межі дороги на поле, яке заміноване. Ризикуючи так само. Нащастя, вивезли 14/
КАБи - один з найбільших страхів. Росіяни використовують їх масово. Про точність судити не можу, але зброя грізна за силою. Намагаються бити по логістиці та управлінню. Як і ми. Не гребують просто стріляти по дорогах. Опорні н.п. постійно під обстрілами 15/
Система аеророзвідки. Зв'язка Орлан-Зала-Суперкам працює і створює проблеми. Виявляють цілі і запускають Ланцети запускають роями та КАБи. Намагаються пробитися і вполювати техніку 16/
Відбиті позиції тим більше пристріляні. Бомб не шкодують. З мінами теж проблем не видно. Посадку, в якій працював один з екіпажів, просто збрили. Лишився палісад, а добротний окоп просто перестав бути придатним для роботи 17/
Росіяни використовують типову тактику для броні. Визначається маршрут виходу на вогневу позицію. Зазвичай так, щоб техніка знаходилася під візуальним прикриттям посадок і зрештою виходила на відкритий для стрільби простір. Дуже швидко відстрілює БК і тікає 18/
Повністю сховатися броня не може. Видно з хмари пилу під час руху, видно як техніка пересувається між посадками. Її видно з дронів. Тут головна задача, виконати вогневе завдання на стільки швидко, щоб не встигли навести арту або відпрацювати fpv або ПТРК 19/
Розумію чому росіян так бомбить через втрати села на 6 вулиць. Вони зробили величезну роботу щоб не пропустити ЗСУ. Оборонятися легше за всіма канонами. Ми ж робимо величезну роботу щоб пробитися. І коли ми маємо успіх, виходить наша робота йде краще 20/
Дякую за увагу. Можливо в майбутньому буду доповнювати.
А поки запрошую підписатися на фейсбук і тг:
Деякі обіцяні доповнення. Не варто забувати, що росіяни широко використовують заборонені боєприпаси, зокрема фосфор. Такі речі також часто сипляться на голови українських військових в цій зоні. Ще один спосіб яким росіяни користувалися намагаючись зупинити наступ на Роботине 21/
І ще трохи про фортифікації. Це так звана лінія забезпечення в районі між селами Вербове та Роботине. Їх доводилося проривати для того, щоб підійти до Роботиного зі сходу. Додай сюди все описане вище і уявіть як доводилося штурмувати і зачищати ці окопи 22/
Для послідовності і щоб все можна було знайти в одному місці, додаю наступний тред про укріплення в районі села Роботине
Ще доповнення. Коли росіяни наближаються до втрати чергової позиції, вони починають обстрілювати все підряд на всі боки. Кілька разів було так, що коли ЗСУ активно вибивали окупантів з чергової позиції, вони суттєво активніше прострілювали наші позиції, тили дороги 23/
Тобто, не маючи успіху в обороні, росіяни хаотично розкидають по сектору снаряди і бомби, намагаючись хоч щось вдіяти із ситуацією. Накривають квадрати, де вважають, що можуть хоч в щось влучити. Доходить до того, просто стирають житлові будинки в Оріхові та у селах поряд. 24/
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
Донбас 2026.
На початку чергової “літньої” кампанії на Донеччині та на порозі двох років постійної роботи на Покровському напрямку, не зайве подивитися в якій точці ми знаходимось. 1
Практично захопивши Покровськ і Мирноград, росіяни отримали зручну базу для організації подальшого наступу як на захід, так і на північ. Базу для пунктів управління, пілотів, РЕБ, логістики тощо. 2
Крім щільної житлової забудови та розблокування прямої дороги з Новогродівки у Мирноград, під контролем окупантів опинилися десятки промислових об’єктів з капітальною забудовою, бетонними укриттями. Шахти, заводи, штольні тощо. Про це я писав у попередньому тексті. 3
A short story about yet another one of the million factors (more precisely, a combination of several circumstances) that influence the fighting near Pokrovsk. It is also about how crucial it is to have the full range of weapons in the necessary quantities to solve all the problems that keep raining down on us. 1/
The russians’ heavy aerial bombs, missiles, and drones allow them to gradually erode the advantage we have while defending within large industrial facilities and dense urban areas—compared to an enemy that is often forced to advance, at best, through networks of tree lines and ravines. 2/
As soon as the enemy identifies the presence of infantry or UAV crews inside built-up areas, bombs immediately start flying there in such quantities as to either destroy us outright or make operations in those locations impossible, combined with efforts to cut off logistics. 3/
Коротка історія про ще один з мільйона факторів (точніше поєднання декількох обставин), які впливають на бої під Покровськом. Також про те як важливо мати повну номенклатуру зброї в потрібній кількості для вирішення всіх проблема, які сиплються нам на голову. 1/
Наявність у росіян великої кількості важких авіабомб, ракет і дронів, дозволяє їм поступово ламати нашу перевагу, яку ми маємо обороняючись в межах великих промислових об'єктів та щільній міській забудові на противагу противнику, який змушений просуватися в кращому разі мережею лісосмуг і балок. 2/
Як тільки противник ідентифікує перебування піхоти або розрахунків БПЛА в забудові, туди зразу летять бомби у такій кількості, щоб або знищити нас або зробити неможливим роботу в таких місцях у купі з заходами щодо відсікання логістики. Тому іноді рішення спробувати "загубитися" та замаскуватися в лісосмугах хоча б сезон "зеленки" для багатьох виглядає як рішення. 3/
Будь які спроби аналізу бойової роботи незалежно від того працюєш ти в полі, в пункті управління за монітором чи інде в певному секторі, стикаються з тим, що люди виходять з власного досвіду та певних специфічних проблем свого сектора. Це призводить до того, що узагальнення самі по собі часто не працюють для інших ділянок фронту. 1
Ми завжди повинні критично підходити до того, що робимо, адже пошук ефективної тактики і технічних рішень має бути постійним процесом. Тож і сприйняття критичних зауважень має виходити з того, що ми з них можемо почерпнути. Також треба пам'ятати, що ми не живемо в ідеальному світі і які б не були геніальні ідеї щодо того як треба воювати, ми завжди стикаємося з "тертям", яке опускає нас на грішну землю. 2
Ознайомився з текстом O'Leary та ще декількох бійців, які останнім часом наробили багато шуму. На деякі з тез вчора відповідав Мадяр. В багатьох озвучених критичних зауваженнях є раціональне зерно, як і в подальшій дискусії про оптимізацію роботи з розподілом кадрів. Ось, що можу про все це сказати від себе. 3
Деякі знайомі продовжують постити підсумки року, а дехто «антипідсумки». Дехто в контексті війни. Побуду занудою і скажу, що під час війни підбивати підсумки календарним роком - це те щоб релевантно.
По-перше, війна розвивається нелінійно і навіть цей календарний рік можна розбивати на кілька періодів, а якщо вдаватися в специфічні деталі, то ще й в географічному розрізі. По-друге, якщо вже на те пішло, то певно більш коректно «підсумовувати» виходячи з дати початку повномасштабної війни.
Проте, оскільки кожен вирішує сам для себе що коректно, а що ні, і що аналізувати ситуацію варто постійно, то чому б ні? Напишу які підсумки/висновки чи подекуди субʼєктивні припущення прийшли в мою неспокійну голову в 2025 році.
Для мене особисто і для нашого підрозділу цей час став перехідним в прямому і переносному сенсі. Ми зіткнулися з трансформаціями як нашого війська, так і противника. Буду давати загальну тезу і розшифровувати. 1/
- Противник продемонстрував наскільки добре вміє переймати досвід і напрацювання та масштабувати їх.
Після завершення осінньо-зимової кампанії, ми на власні очі побачили і відчули на власній шкурі якісний стрибок противника в дроновій компоненті. Підрозділи fpv противника включно з Рубіконом стали грізним суперником. Ривок росіян в районі Воздвиженки супроводжувався дуже дошкульною роботою цієї складової російської армії. Просування їх в районі Добропілля, що було логічним продовженням наступу в районі Воздвиженки-Коптєвого і створена цим серйозна криза - це у тому числі їхня заслуга. Вони серйозно на це вплинули. При цьому мова йде не просто про переймання і масштабування досвіду, а про дуже масивні комплексні процеси. 2/
- Противник демонструє адаптацію цілої системи.
росіяни не просто збільшили виробництво дронів, сформували багато підрозділів бпла та кинули їх в бій. Вони вбудовують цю компоненту в загальну систему для досягнення загального тактичного результату. Так, багато що вони запозичили знову ж таки у нас, наприклад вбудовування дронарів у структуру як окремих підрозділів, так і всього війська. Проте, вони здобувають величезний системний досвід у використанні цього компоненту в наступальних діях на системній основі. Це потребує, як на мене, більшої майстерності, ніж в обороні. Простий приклад - є район оборони СОУ. Взяти його штурмом не вдається. Просочування, механізовані накати, щільні обстріли не приносять результату, наступ буксує. Що можна зробити для підтримки наступальних дій? Наприклад, ізолювати район оборони дронами-ждунами. Не просто мінувальниками, а саме ждунами, які чекають в засідці на всіх логістичних маршрутах. Коли оператор може годинами спостерігати і чекати свою ціль. А ще постійне патрулювання повітряної логістики, коли район вже ізольовано з землі. Без постачання будь яка оборона впаде. Тут питання і інженерних рішень, і спеціалізації розрахунків, які цим займаються, і їх кількості. 3/
В одному з попередніх текстів я задавався питанням про грані неадекватності москалів у плані оцінки ситуації на полі бою. Зокрема на прикладі Купʼянська і у районі Добропілля-Покровська. 1/
Зокрема мене цікавило питання чи вірить насправді хуйло в розповіді про «повністю взятий Купʼянськ» і більш позитивну мапу в Донецькій області, ніж ситуація є насправді? Чи казки про мільйон оточених батальйонів та захоплене місто - це заготовка для певної аудиторії (своє населення, американці тощо). 2/
Справа в тому, що попри любов росіян до ідіотських вигадок про ситуацію на полі бою, їхні розвідка і планування для подальших дій мусять опиратися на більш реалістичні дані. Та чи потрапляють ці дані нагору, особливо якщо мова йде не про якісь глобальні успіхи, а про рутинну роботу з просування полями і балками. 3/