Це, шановні друзі, один з найскладніших опорників, які розташовані в районі Роботине-Новопрокопівка. Складна система окопів-тунелів, бліндажів, вогневих позицій, за яку російські окупанти чіпляються з усіх сил 🧵 1/
Що ми бачимо спочатку. Система окопів та вогневих позицій. За результатами спостереження та відслідковування рухів техніки та особового складу окупантів, підтверджуємо маршрути переміщення та підходу на позицію 2/
Загалом ці маршрути бути очевидні, але звісно всі відомості повинні бути вивчені, а інформація верифікована. Тому такий формалізм. Далі ми бачимо як обладнані ці позиції згори. Бачимо перекриття бліндажів 3/
Але це не все. Деякі окопи перекриті зверху по великій протяжності. Можливо це не тунелі в класичному розумінні, проте технічно так. Це фактично окоп-тунель. Така конструкція покликана приховати від ЗСУ кількість особового складу і його переміщення в окопах 4/
За допомогою розвідки з повітря визначаємо не тільки яким маршрутом окупанти заходять/виходять. Виразовуємо входи/виходи цього опорного пункту/системи траншей 5/
Ще трохи про "тунелі". Класичний тунель, за словами бійців передових підрозділів тут таки є. Під дорогою, яка веде з Роботиного до Новопрокопівки. Він з'єднує обидва фланги цієї системи 6/
Більше того, ми також знаємо про те, що тут викопані бліндажі, які фактично є другим підземним поверхом, заходячи глибоко в землю. Поки ми чекали на снаряди, окупанти копали. І копали довго та глибоко 7/
Після запеклих боїв та артилерійських обстрілів, бліндажі та накриті окопи наша артилерія "відкрила". Після цього стало краще зрозуміло на скільки більше складність завдання 8/
Більше того, в зоні, де розташований головний вхід на ці позиції із заходу, лише після щільної роботи артилерії непідготовленому оку стане зрозуміло на скільки добре були замасковані деякі окопи-тунелі з цього боку 9/
Окупанти вдало використали лісосмугу для підготовки і маскування цих позицій. Такі позиції вимагають від нас дуже ретельної та пильної розвідки. Окупанти знають що нас цікавить і докладають зусиль, щоб ми не могли провести її якісно 10/
Оці всі кейси 152 і 155 бригад - це крім підтвердження того, про що і так вже горлають дуже довго (про недоцільність їх створення в ситуації, коли в нас в існуючих некомплект), а ще й про впертість, твердолобість і небажання напружуватися з метою щось змінювати. 1/
Наче ж логічно. Якщо у вас нема достатньої кількості керівних кадрів певної якості, ви можете навколо бригад з такими кадрами будувати більші з'єднання. Дивізії, корпуси, називайте як хочете. Ефективні кадри, здатні формувати відповідну культуру, будуть поширювати її. 2/
Більше того, є бригади з ефективною системою підготовки, які покладаються на власний досвід і закривають багато з того, що не закривають навчальні центри. Їм можна дати більше ресурсів і вони відповідно будуть займатися підготовкою. 3/
В Донецькій області ми бачимо, як росіяни розмінюють просування на великі втрати, тобто не дозволяють своїй армії морально занепасти за рахунок видимих просувань. «Трофеїв» та видимості успіхів. Цілком можливо, що якби таких просувань не було, а втрати були такі ж, це могло б завдати більшої моральної шкоди і привести до більшої деградації. Це ми зрозуміємо, якщо зупинимо цей наступ, чого поки не вдається зробити. 🧵1
Шевченко і Новотроїцьке стають хабами для подальшого просування противника з виконанням наступних завдань. 1. відрізати сполучення між Покровськом і Межовою. Міста поєднують і автомобільна і залізнична дороги. З подальшим просуванням на північ щоб відрізати сполучення з Павлоградом. Ну і при необхідності буде можливість штрумувати місто з заходу. 2
2. Контроль над Шевченко дозволяє пробивати дорогу до воріт Покровська на півдні і на південному заході. Знову ж при необхідності. Динаміка просування заважає працювати над фортифікаціями. Незважаючи на це, інженерні підрозділи ведуть роботу під постійним вогнем. 3
Те, що багато вирішує у війні - це адаптація. Наприклад, адаптація тактики в купі з інженерними рішеннями та врахуванням власних можливостей. Маючи більше ресурсів, росіяни все одно прагнуть раціоналізувати їх застосування для підвищення ефективності. У них своя прагматична логіка.
🧵⬇️ 1
Втрати, які вони несуть, для нас були б неприйнятні в будь якому разі. Натомість, противник готовий поставити на кін великі втрати в людях і засобах для досягнення своїх цілей. Адаптувати тактику просочування під відповідну швидкість, для нарощування тиску. Вони розраховують, що втратять багато, але дотиснуть нас. 2
За понад півроку на Покровському напрямку ми побачили різні варіації тактики російського наступу на різних ділянках. Від швидкого прориву в Очеретиному чи Новогродівці, традиційних банзай-накатів у Новоолександрівці до надривного тиску в Гродівці та флангового охоплення і витискання в Селидовому. 3
Дивлячись, як поодинокі розвідувальні крила росіян наважуються залітати вглиб нашої території через лінію зіткнення, поки інші тримаються біля самої лінії, згадую, що рік і більше тому, вони абсолютно вільно почували себе в нас над головою під час наступу. 1/
Тоді на ділянці 10 на 10 кілометрів крутилися десяток або півтора розвідників літакогово типу, які відслідковували всі дії та переміщення. Всі ці Зали, Орлани і Суперками. Про жодну раптовість не могло бути і мови. 2/
Очевидно, що росіяни і без операційної розвідки тоді могли бачити абсолютно все. Переміщення сил і засобів, зосередження, висування і рух підрозділів уже безпосередньо бойовим порядком для проведення штурмових дій, вогневих задач або ротацій. 3/
росіяни продовжують пробиватися у бік Новогродівки і намагаються взяти Гродівку. Загалом по тактиці нічого особливо не змінилося. Похіта продовжує просочуватися зеленкою і тиснути наші позиції масою. Але от на що справді хочеться звернути увагу 1/
Враховуючи ситуацію з fpv та розвідувальними крилами, давно відомо, що переміщення потрібно здійснювати в час коли дрони супротивника в стані низької активності через погоду, або в інших випадках, коли вони працюють найменш активно 2/
І от тут росіяни абсолютно ігнорують цей принцип. Вони здійснюють переміщення абсолютно весь день. Як малими групами, так і відносно великими. В льотну погоду, коли наші безпілотники активно працюють. Часто на відкритій місцевості. Цей потік іде безперервно по відносно обмеженій кількості шляхів 3/
Можемо багато сміятися з му-му, але генерала гєрасімова варто іноді читати щоб розуміти російську доктрину. В них військова операція - це фінальний етап, коли ворог вже мав повірити в свою приреченість і коли москалі вже прийшли, сподіватися, що смерть буде швидка і безболісна 1/
Після своїх перших поразок росіяни оговталися і адаптувалися. Стало зрозуміло, що доктрина, заснована на досягненні рефлексивного контролю над супротивником не мертва, а досі здатна давати плоди. Просто потрібна знову ж таки адаптація, ресурси і системність 2/
Ми не впали одразу і ще й дали москалям тягла на полі бою. Без бравади. В нас купа проблем, але ми б'ємося і досягаємо результату. Проте, це дало ворогу стимул краще пропрацювати і усвідомити особливості суперника. І почати знову. Знову атакувати наш тил в смисловій площині 3/