Це, шановні друзі, один з найскладніших опорників, які розташовані в районі Роботине-Новопрокопівка. Складна система окопів-тунелів, бліндажів, вогневих позицій, за яку російські окупанти чіпляються з усіх сил 🧵 1/
Що ми бачимо спочатку. Система окопів та вогневих позицій. За результатами спостереження та відслідковування рухів техніки та особового складу окупантів, підтверджуємо маршрути переміщення та підходу на позицію 2/
Загалом ці маршрути бути очевидні, але звісно всі відомості повинні бути вивчені, а інформація верифікована. Тому такий формалізм. Далі ми бачимо як обладнані ці позиції згори. Бачимо перекриття бліндажів 3/
Але це не все. Деякі окопи перекриті зверху по великій протяжності. Можливо це не тунелі в класичному розумінні, проте технічно так. Це фактично окоп-тунель. Така конструкція покликана приховати від ЗСУ кількість особового складу і його переміщення в окопах 4/
За допомогою розвідки з повітря визначаємо не тільки яким маршрутом окупанти заходять/виходять. Виразовуємо входи/виходи цього опорного пункту/системи траншей 5/
Ще трохи про "тунелі". Класичний тунель, за словами бійців передових підрозділів тут таки є. Під дорогою, яка веде з Роботиного до Новопрокопівки. Він з'єднує обидва фланги цієї системи 6/
Більше того, ми також знаємо про те, що тут викопані бліндажі, які фактично є другим підземним поверхом, заходячи глибоко в землю. Поки ми чекали на снаряди, окупанти копали. І копали довго та глибоко 7/
Після запеклих боїв та артилерійських обстрілів, бліндажі та накриті окопи наша артилерія "відкрила". Після цього стало краще зрозуміло на скільки більше складність завдання 8/
Більше того, в зоні, де розташований головний вхід на ці позиції із заходу, лише після щільної роботи артилерії непідготовленому оку стане зрозуміло на скільки добре були замасковані деякі окопи-тунелі з цього боку 9/
Окупанти вдало використали лісосмугу для підготовки і маскування цих позицій. Такі позиції вимагають від нас дуже ретельної та пильної розвідки. Окупанти знають що нас цікавить і докладають зусиль, щоб ми не могли провести її якісно 10/
Одна з найбільших помилок тих, хто висвітлює тему російсько-української війни – спроба втиснути питання в обмежені змістовні й часові рамки. Концентрація на тому, що передувало повномасштабній війні за кілька тижнів або місяців і що було під час вторгнення, небажання досліджувати глибше, приводить до примітивізації. 1/
Звісно, дослідження питання лише в рамках часів Незалежності України після розвалу Совєцького союзу заганяє у схожу пастку, але все ж дозволяє розширити перспективу і продемонструвати наскільки примітивно багато хто формулює тези і як легко піддається на семантичні трюки росіян. 2/
Отож, поговоримо про те як москалі намагалися тиснути на України після здобуття нею Незалежності і до своєї готовності почати війну. Вже у 1992 році президент так званої росії Єльцин підписав указ про перехід під юрисдикцію рф усього Чорноморського флоту, в тому числі, частини, яка була в українській юрисдикції. 3/
Час від часу окупанти скаржаться на наших дронарів, які заважають їм досягати вирішальної переваги на полі бою. На щастя для нас всіх.
Безпілотники різних типів стрімко розвиваються технологічно, а підрозділи, які займаються бойовим застосуванням, відповідно і технологічно і тактично. Крім можливостей, це породжує багато проблем, які потрібно вирішувати. Цей текст - відносно стислий підсумок, досвід з полів і погляд з тих самих полів на прикладі ударних БПЛА типу fpv. 1
Мільйон дронів 2.0
Минулого року багато хто кепкував з планів закупити "мільйон" дронів. Дехто ставив серйозні питання з цього приводу. Я до цього поставився спокійно, адже цифра була цілком реальна для того, щоб не просто виконати, але й перевиконати. Принаймні з огляду на масштаб застосування тих таки fpv дронів уже на той час. Тому, коли бачу повідомлення про плани збільшити поставки, то нічого ні дивного ні кумедного в цьому не бачу. Очевидно масштаби виробництва і поставок будуть нарощувати. Тим більше, якщо це дозволятиме фінансова ситуація.
Важливо зараз, як і минулого року, ще дещо. В погоні за кількістю стоїть питання якості, а також різні супутні проблеми. Для початку про самі дрони. Загалом дрони від держави надходили і надходять. Ще недавно, переважна їх більшість потребувала додаткового переобладнання перед застосуванням. На кожній ділянці фронту своя радіоелектронна ситуація, скажімо так. Різний набір частот керування, які використовують екіпажі і які відповідно "давлять" засоби РЕБ противника. Часто і свої також. Свої особливості місцевості. Донецька область, де ми працюємо, в плані місцевості можливо найскладніша чи претендує на це. 2
Найперше, що ми робимо з отриманими дронами - це перепрограмування і відповідно переобладнання антен під потрібні нам частоти керування. Тому, що дрони в більшості випадків надходять в комплектації для стандартної 915 частоти. Звісно є виробники, які поставляють вже більш кастомізовані рішення, це правда. Проте, навіть на дронах з кастомними частотами все рівно майже неможливо літати “з коробки”.
З наведеної вище причини частоти на різних ділянках можуть бути різні, тому підрозділ має самостійно налаштуватися на частоти, які подавлюють найменше щоб зменшити кількість втрачених бортів. Проте, це стосується стандартного набору передавачів/приймачів, які працюють на певному діапазоні.
Якщо у вашому секторі потрібно працювати на низьких частотах (діапазон 400 чи 500 МГц і нижче), то ви вже цей стандартний набір переобладнати не можете. Потрібно закуповувати інші передавачі (або переналаштувати) та приймачі як для самих дронів, так і для наземного обладнання. Це потребує коштів і рук, які це все підготують (переобладнання, тестування, виправлення недоліків, обльотування на полігоні тощо). 3
Групи з нашого підрозділу працюють на обох флангах оборони Покровська-Мирнограда. Наша група знає обидва. Поступово ситуація розвивається по описаних раніше сценаріях щодо спроб оточення агломерації. 1/
Як раніше писав, москалі перерізали пряме сполучення з Межовою. Зараз намагаються зміцнити свої позиції в Котлиному та захопити Удачне. Тут прогризає піхота, яку перекидають невеликими групами з захоплених раніше населених пунктів південніше. 2/
Після захоплення Удачного до Дніпровської області лишиться одне село. Не здивуююсь, якщо спробують провести штурмові дії і просунутися далі за захід не залежно від того, чи вийде просуватися в бік траси на Павлоград в бік Гришиного чи самого Покровська. 3/
Оці всі кейси 152 і 155 бригад - це крім підтвердження того, про що і так вже горлають дуже довго (про недоцільність їх створення в ситуації, коли в нас в існуючих некомплект), а ще й про впертість, твердолобість і небажання напружуватися з метою щось змінювати. 1/
Наче ж логічно. Якщо у вас нема достатньої кількості керівних кадрів певної якості, ви можете навколо бригад з такими кадрами будувати більші з'єднання. Дивізії, корпуси, називайте як хочете. Ефективні кадри, здатні формувати відповідну культуру, будуть поширювати її. 2/
Більше того, є бригади з ефективною системою підготовки, які покладаються на власний досвід і закривають багато з того, що не закривають навчальні центри. Їм можна дати більше ресурсів і вони відповідно будуть займатися підготовкою. 3/
В Донецькій області ми бачимо, як росіяни розмінюють просування на великі втрати, тобто не дозволяють своїй армії морально занепасти за рахунок видимих просувань. «Трофеїв» та видимості успіхів. Цілком можливо, що якби таких просувань не було, а втрати були такі ж, це могло б завдати більшої моральної шкоди і привести до більшої деградації. Це ми зрозуміємо, якщо зупинимо цей наступ, чого поки не вдається зробити. 🧵1
Шевченко і Новотроїцьке стають хабами для подальшого просування противника з виконанням наступних завдань. 1. відрізати сполучення між Покровськом і Межовою. Міста поєднують і автомобільна і залізнична дороги. З подальшим просуванням на північ щоб відрізати сполучення з Павлоградом. Ну і при необхідності буде можливість штрумувати місто з заходу. 2
2. Контроль над Шевченко дозволяє пробивати дорогу до воріт Покровська на півдні і на південному заході. Знову ж при необхідності. Динаміка просування заважає працювати над фортифікаціями. Незважаючи на це, інженерні підрозділи ведуть роботу під постійним вогнем. 3
Те, що багато вирішує у війні - це адаптація. Наприклад, адаптація тактики в купі з інженерними рішеннями та врахуванням власних можливостей. Маючи більше ресурсів, росіяни все одно прагнуть раціоналізувати їх застосування для підвищення ефективності. У них своя прагматична логіка.
🧵⬇️ 1
Втрати, які вони несуть, для нас були б неприйнятні в будь якому разі. Натомість, противник готовий поставити на кін великі втрати в людях і засобах для досягнення своїх цілей. Адаптувати тактику просочування під відповідну швидкість, для нарощування тиску. Вони розраховують, що втратять багато, але дотиснуть нас. 2
За понад півроку на Покровському напрямку ми побачили різні варіації тактики російського наступу на різних ділянках. Від швидкого прориву в Очеретиному чи Новогродівці, традиційних банзай-накатів у Новоолександрівці до надривного тиску в Гродівці та флангового охоплення і витискання в Селидовому. 3