Це, шановні друзі, один з найскладніших опорників, які розташовані в районі Роботине-Новопрокопівка. Складна система окопів-тунелів, бліндажів, вогневих позицій, за яку російські окупанти чіпляються з усіх сил 🧵 1/
Що ми бачимо спочатку. Система окопів та вогневих позицій. За результатами спостереження та відслідковування рухів техніки та особового складу окупантів, підтверджуємо маршрути переміщення та підходу на позицію 2/
Загалом ці маршрути бути очевидні, але звісно всі відомості повинні бути вивчені, а інформація верифікована. Тому такий формалізм. Далі ми бачимо як обладнані ці позиції згори. Бачимо перекриття бліндажів 3/
Але це не все. Деякі окопи перекриті зверху по великій протяжності. Можливо це не тунелі в класичному розумінні, проте технічно так. Це фактично окоп-тунель. Така конструкція покликана приховати від ЗСУ кількість особового складу і його переміщення в окопах 4/
За допомогою розвідки з повітря визначаємо не тільки яким маршрутом окупанти заходять/виходять. Виразовуємо входи/виходи цього опорного пункту/системи траншей 5/
Ще трохи про "тунелі". Класичний тунель, за словами бійців передових підрозділів тут таки є. Під дорогою, яка веде з Роботиного до Новопрокопівки. Він з'єднує обидва фланги цієї системи 6/
Більше того, ми також знаємо про те, що тут викопані бліндажі, які фактично є другим підземним поверхом, заходячи глибоко в землю. Поки ми чекали на снаряди, окупанти копали. І копали довго та глибоко 7/
Після запеклих боїв та артилерійських обстрілів, бліндажі та накриті окопи наша артилерія "відкрила". Після цього стало краще зрозуміло на скільки більше складність завдання 8/
Більше того, в зоні, де розташований головний вхід на ці позиції із заходу, лише після щільної роботи артилерії непідготовленому оку стане зрозуміло на скільки добре були замасковані деякі окопи-тунелі з цього боку 9/
Окупанти вдало використали лісосмугу для підготовки і маскування цих позицій. Такі позиції вимагають від нас дуже ретельної та пильної розвідки. Окупанти знають що нас цікавить і докладають зусиль, щоб ми не могли провести її якісно 10/
В одному з попередніх текстів я задавався питанням про грані неадекватності москалів у плані оцінки ситуації на полі бою. Зокрема на прикладі Купʼянська і у районі Добропілля-Покровська. 1/
Зокрема мене цікавило питання чи вірить насправді хуйло в розповіді про «повністю взятий Купʼянськ» і більш позитивну мапу в Донецькій області, ніж ситуація є насправді? Чи казки про мільйон оточених батальйонів та захоплене місто - це заготовка для певної аудиторії (своє населення, американці тощо). 2/
Справа в тому, що попри любов росіян до ідіотських вигадок про ситуацію на полі бою, їхні розвідка і планування для подальших дій мусять опиратися на більш реалістичні дані. Та чи потрапляють ці дані нагору, особливо якщо мова йде не про якісь глобальні успіхи, а про рутинну роботу з просування полями і балками. 3/
By demanding that Ukraine hand over the rest of Donetsk Oblast without a fight, the russians are acting on many levels at once. I think that once they see that certain “brokers” are pressuring Ukraine to do this, they will also add a demand to give up the remaining parts of Zaporizhzhia and Kherson. 1/
This is yet another trap. No matter what, the russians will continue trying to seize the rest of Donetsk Oblast by force. They have plans and accumulate resources for this. They are doing it right now and will keep doing so. The same applies to Zaporizhzhia. 2/
At the same time, they are demanding in negotiations with the U.S. that Ukraine surrender this territory without a fight. All the talk about this zone being demilitarized is nonsense. Moreover, it looks like the russians won’t even agree to such a formality. 3/
Вимагаючи без бою віддати решту Донецької області, росіяни діють на багатьох рівнях одночасно. Думаю, відчувши, що ріелтори тиснуть на Україну, вимагаючи цього, вони ще й додадуть вимогу віддати їм решту Запоріжжя і Херсон. 1/
Це чергова пастка. москалі у будь якому разі будуть далі силою намагатися захопити решту Донецької області. В них є плани і ресурси на це. Вони цим займаються просто зараз і будуть продовжувати. Та й на Запоріжжі теж. 2/
Разом з тим, вони вимагають в переговорах зі США, щоб Україна здала цю територію без бою. Всі розмови, що ця зона буде демілітаризована - туфта. Більше того, схоже росіяни і на таку формальність не погодяться. 3/
Розмови про гіпотетичний мир зараз є дурістю не тому, що ми дуже хочемо вічно воювати. А тому, що росіяни не відмовилися від мети знищити нашу країну. Це показують "інсайди" з переговорів у Москві. 1/
Їм тисне існування нашої країни загалом. А тому вони і розповідають зараз, що їм тисне українська армія і чисельність її, яку вони не можуть диктувати, їм тисне пояс укріплень в Донецькій області, який вони хочуть отримати без бою. 2/
Я вже мовчу про бажання легалізації вкраденого, як то кажуть. Тому, зарікшись більше про це писати, повертаюсь до цієї теми, адже в нас досі інституції та частина суспільства продовжують страждати фігнею, замість того, щоб рятувати від деградації нашу оборону. 3/
Поговорімо все таки про війну на виживання. І про противника. Ми багато критикуємо підхід до управління та комунікації в наших Силах оборони. А що там в росіян? Адже в них відмінна задача від нашої і офіційна пропаганда вирішує її по-своєму. 1/
Коли ми намагаємось оцінити ситуацію і зробити якісь висновки, то опираємось на відоме нам і ніде правди подіти, на власний світогляд. Є певні дані про втрати росіян, їхній прогрес, плани, якісь дані про ресурси і економіку тощо. А як щодо невідомого? 2/
Питання навіяне ситуацією навколо деяких ділянок фронту і того як її публічно подають росіяни, та думками розумних людей. Скажімо, ми можемо прослідкувати комунікацію противника по Купʼянську. 3/
The Reverse Side of Diffusion. In the previous two texts I concluded that the opponent’s tactic of penetration–infiltration–flanking (call it what you like) into the depth of a thinned-out defence shows that a diffusion process is happening on the battlefield, where forces are breaking apart the very concept of a front line. 1/
In places the penetration becomes mutual, which already implies a flip side of the coin for the enemy: if our forces penetrate between battle formations, the enemy no longer controls the process. They are equally at risk — their fighters run into groups of our soldiers and suffer losses. 2/
The point is that no matter how many fighters the russians throw into the gaps, they still form a sparse mass of forces that lack consistent communications with their rear, do not operate as a coherent unit, but rather as disparate groups acting according to circumstances. 3/