Банзай-штурми росіян на Покровському напрямку. Саме формулювання вже подекуди використовувалося у деяких оглядачів. І мені здається, що сприймається здебільшого, як суто самовбивчі атаки без сенсу і змісту. Я це розумію трохи інакше. 1/
Нещодавно в Машовця був огляд сил росіян на Покровському напрямку. Десятки тисяч особового складу, понад 300 танків тощо. Так от вся ця сила застосовується у розтягнутому часовому відрізку. 2/
Маючи великі ресурси, тобто техніку, БК і людей, росіяни все одно обмежені у одночасному його застосуванні на малій площі. В силу особливостей місцевості і особливостей бойових дій. Наступати доводиться вздовж обмеженого переліку доріг та лісопосадок. 3/
Відповідно нема сенсу скупчувати в одній хвилі десятки одиниць техніки. Натомість використовується певний набір, поєднання сил і засобів для конкретної атаки. При цьому ворог очевидно має певний розрахунок того, що він може собі дозволити втратити за певний проміжок часу і може розраховувати застосування. 4/
Чим менш помітні засоби, тим ближче їх можна підтягувати і накопичувати. Габаритну техніку намагаються тримати подалі від лінії зіткнення або добре маскувати в тому ж Очеретиному та посадках навколо. Там же зосереджують міномети, буксировану артилерію, склади з БК і піхоту. 5/
За моїми спостереженнями на одній з ділянок, де відбувається активний наступ, крім звичного просочування солдатів по посадках і складках місцевості для поповнення/ротації, відбувається в середньому одна концентрована атака з поєднанням засобів кожного дня. 6/
З бронетехніки це БМП/БМД або БТР, які доставляють особовий склад, танки, які їх підтримують і прикривають, все синхронного з артобсрілами щоб прибити оборонців до землі, скупатися нашу арту і дронарів. Іноді навіть синхронні авіаудари. Все це приправляють потужні системи РЕБ на броні для боротьби з fpv дронами. 7/
Також РЕБом намагаються прикривати основні маршрути підходу до умовного рубежу атаки. Як проміжний опорний пункт використовується Очеретине, куди підводять БК і іноді намагаються заховати техніку. Очевидно координується все за підтримки БПЛА. 8/
Все відбувається в короткий проміжок часу. Швидко, щоб оборона мала мінімум часу на реакцію. Зокрема якийсь умовний бригадний РУБАК. За умовні 15 км від лінії зіткнення про рух групи вже знають. Іноді раніше, рідше пізніше. Цей шлях потрібно подолати блискавично. 9/
Броня висаджує десант, або не висаджує, якщо арта і дронарі працюють достатньо точно. Танки відстрілюються і тікають. Якщо вдається. Броня також, якщо вдається уціліти. Піхота забігає в посадку і намагається розсіятися та сховатися в зеленці. Малими групами підходить до своїх рубежів. 10/
На перший погляд це справді виглядає як самовбивча атака, адже практично завжди ми завдаємо їм втрат. Техніка або горить безповоротно або зазнає ушкоджень після яких потрібен ремонт. Але загалом завдання в певній мірі виконується. 11/
Атака часто завершується тим, що певна кількість особового складу виживає і добирається на позиції.
Далі йдуть втрати під час штурмових дій та від дронів, які переслідують окупантів постійно. Незалежно від того атакують вони, чи намагаються ховатися. 12/
Іноді броня, яка рухається на завдання до переднього краю, стає об'єктом прискіпливої уваги артилерії та fpv розрахунків. Якщо противник розуміє, що проскочити не виходить, то іноді намагається заховати техніку. В тому ж Очеретиному. 13/
На відео приклад знищення БТР і автомобіля, які рашисти спробували заховати. 14/
Навіть без підкріплення на напрямку росіяни можуть провести ще сотні таких штурмів. Тут важливо не лише те, що вони намагаються прориватися до дороги з Покровська на Костянтинівку, а й те, що вони постійно відточують організацію і координацію таких атак з комбінуванням свіх потрібних засобів. Тобто продовжують адаптуватися. Тому відбиття таких штурмів річ дуже непроста. Кожна одиниця знищеної броні, транспорту для логістики і особового складу - результат величезних зусиль. 15/
Дякую за увагу.
Долучайтесь до збірки на дрони, які будуть допомагати виконувати роботу на Покровському напрямку.
Покровський напрямок. Дещо про наступ москалів.
Загалом виходимо з того, що вони рвуться до Покровська, а також до дороги, яка пов'язує Покровськ-Мирноград з Костянтинівкою. 1/
Після Авдіївки бої відбуваються в місцевості та умовах, більше наближених до тих, які ми бачили на Півдні влітку. Степи, обмежені перепади висот, балки, малі річки і села. Щоправда фронт більш динамічний. 2/
Поза населеними пунктами піхота окупантів просувається по посадках пішки, іноді застосовують легкий транспорт для швидких наскоків по ґрунтових дорогах вздовж посадок. Там, де нема природних можливостей для прихованого просування, десантуються на броні за підтримки арти і танків. 3/
7 травня, через три місяці після оприлюднення Указу президента (читай – доручення) про створення Сил безпілотних систем, Міноборони вийшло з комунікацією про прогрес у цьому питанні: уряд підтримав створений раніше Міністерством оборони спільно з Генштабом проєкт указу президента. Тепер Кабмін має підготувати відповідний законопроєкт, що передбачатиме значущий етап в реалізації рішення. 1/
Навряд доведеться когось переконувати в тому, що застосування Силами оборони різного роду безпілотних платформ (повітряних, морських і наземних) має розвиватися як щось таке, що цілком вже заслужило на повноцінний статус у структурі Збройних Сил України. Це ставить багато питань на кшталт: як? хто? і за які гроші? Але без участі бюрократичного диявола, який чигає в різних деталях, руху не виходить. Тому декілька слів про всі ці «види», «роди» та «сили» з «військами». А також – хто кому указ та закон. 2/
6 лютого президент своїм Указом, фактично, доручив Кабміну та Генштабу розробити формат рішення щодо створення майбутніх Сил безпілотних систем. Чи Безпілотних сил – ми ж любимо все спрощувати, назви теж. Це було очевидно політичне рішення, яке могло з’явитися раніше чи пізніше, але з’явитися мало. Краще раніше, звісно. Далі справа була за реалізацією, в рамках якої ми побачили призначення профільного заступника Головкома та, ймовірно, тримісячна робота над тим, як це має виглядати на практиці та на папері. Ми, ті, хто працює на бойовій роботі, сподіваємося на цілковитий реалізм в обох випадках, проте і без того війна завжди ставить у пріоритет реальне життя, а не стрункі ряди букв на папері. 3/
Що ми маємо.
Західні країни попри санкції продовжують торгівлю з рф. Купують нафтопродукти та різноманітну сировину. Натомість продають товари для російської оборонки. російська зброя напічкана західними комплектуючими.
Допомога Україні завжди супроводжується величезними труднощами, поки росіяни розігнали свій ВПК і не мають проблем з швидким прийняттям рішень і адатацією. В цій ситуації якщо Україна просто лінійно буде знищувати росіян і їхню техніку на своїй території, то перемогти не зможе.
1/
Для нас ця війна - питання виживання. Для того, щоб мати шанс на це виживання, ми мусимо знищувати пускові установки, з яких росіяни завдають ударів по Україні, підприємства на яких виробляють зброю і обладнання, обʼєкти, які виробляють паливо тощо.
Інакше це буде просто відтягування очевидного кінця. І будь-яка зброя, яка буде надходити нам як допомога, буде відтермінуванням неминучого. Неминучого, якщо все буде лишатися як було. Якщо ми не позбавимо їх засобів для ведення війни. Достатнього обсягу грошей, виробничих потужностей, обладнання тощо.
Ми маємо ситуацію, коли технологічно українська і російська армії здебільшого на одному рівні. Навіть перевага загарбників у ракетному озброєнні все одно великою мірою опирається на радянський спадок. Як у випадку з пусковими повітряного базування.
В цій ситуації як тільки Україна знаходить якісь ефективні технологічні рішення, росіяни їх переймають і роблять більше. А коли ні в кого нема вирішальної технологічної переваги, то переможе в решті решт той, в кого більше всього.
Це ж стосується удосконалення тактики. Якщо у вас схожі технології, то вони диктують однакові або схожі тактичні рішення. Щоправда ворог може швидше і краще адаптуватися. Саме з таким суперником ми маємо справу. Вони адаптуються.
Просто в нашій масовій свідомості є прогалина, яка не дозволяє прослідкувати цей процес на довший період. Перед вторгненням 2022 у росіян було багато засвоєних уроків 2008 в Грузії, потім вторгнення в Україну 2014, далі Сирія. І в цій війні вони стрімко адаптуються. Будемо буксувати в цьому плані - буде горе. 2/
Крім нагальних задач щодо розвитку власного ВПК, мобілізації, закриття технологічних прогалин тощо, треба нарешті почати вести системну смислову війну. Як це робить ворог. Ми повинні боротися за формування мислення та реакцій на заході.
Звісно на це треба ресурси, яких ворог вкидає в цю справу неспівмірно. Але потрібно шукати шляхи та можливості. Зміна сприйняття цієї війни, зміна реакції на наші дії і дії росіян. Коли росіянам дозволено у цій війні все, а нас обмежують, наприклад, щодо ударів по їх території - це програш у семантичній війні. Зміна цієї парадигми на нашу користь - відповідно перемога.
Програємо в ній не лише ми. Захід теж відстає. Хоч іноді й робить потрібні кроки, але цього не достатньо. Помітили, що ті, хто носився з мантрою про «стратегічну поразку росії», раптом замовкли? Ми повинні мати питання до самих себе, але не можу не втриматися щоб не сказати, що це багато що говорить про рівень планування і розуміння ситуації в тих, хто приймає рішення на Заході. 3/
"Orlan" is one of the main Russian reconnaissance drones in the war against Ukraine
Among scientists and analysts studying changes within the russian army and their weapon systems during the military conflicts of recent decades, 2014 is considered a turning point. It can be argued that as early as 2008, after the invasion of Georgia, the russian invaders drew conclusions in preparation for further expansion against their neighbours. Alongside the adoption of the new military doctrine, they realised the opportunities of the intense use of aerial reconnaissance. 1/
In 2013, the “Orlan-10” aircraft-type unmanned aerial system (UAS) was taken into service by the russian armed forces. Although it can hardly be called a technological crown in the industry, nevertheless, in 2014, during the active warfare in Donbas, the system allowed russians to achieve a striking advantage over Ukrainian forces, which, at a certain point, were close to eliminating the russian enclave in the territory of Donetsk and Luhansk regions. 2/
With the help of these systems, the russians constantly conducted reconnaissance of the Ukrainian territory and, most likely, corrected artillery that fired at our units. Later, “Orlan” became a mass solution for the russian army. Today, its various versions (such as "Orlan-10", "Orlan-30", "Mosquito", etc.) operate on a daily basis on the battlefields of russia's full-scale war against Ukraine. 3/
Останні тижні працювали на Авдіївському напрямку. Тут росіяни продовжують свої атаки з метою пробитися далі в напрямку Покровська - важливого вузлового пункту в Донецькій області. 1/
Звісно зараз основна увага зосереджена на битві за Часів Яр, який росіяни розглядають як ключ, який може дозволити їм надалі просуватися з метою захопити Костянтинівку-Дружківку і Словʼянськ-Краматорськ. 2/
Але після захоплення Авдіївки і території на захід і північний захід, оборона Покровська і Мирнограда стає ще однією важливою битвою, на яку окупанти витрачають великі ресурси. Зараз іде бій за важливий пункт на шляху до Покровська - Очеретине. 3/
Смислова або семантична війна, яку веде російська федерація проти України, врешті решт ставить за мету сформувати такий дискурс та майбутнє, в якому не було, нема і не буде України. Не буде українців як нації, як окремої самостійної ідентичності. Це вища форма війни. Росіяни розв’язали повномасштабну кінетичну війну, схоже зрозумівши, що цю ідентичність, яка активно формується, знищити лише методами нелінійних агресивних дій не вийде. Щоб виграти війну за дискурс, у якому нема України, їм доведеться знищити фізично країну та носіїв української ідентичності. Знищити буквально. 1/
Для перемоги їм потрібно керувати реакціями супротивників - України і заходу. Це війна за те щоб змусити супротивників чинити так, як ви від них очікуєте. В російській воєнній доктрині це називається рефлексивним контролем. Якщо вони не можуть знищити нас швидко військовими методами, значить треба так вплинути на Захід щоб він припинив допомогу, а на українське суспільство так, щоб воно відмовилося від боротьби. Здолавши нас, вони викреслять нас з історії. Понятійний ґрунт для цього вони формують сотні років. 2/
В смисловій війні в хід іде інформаційний вплив, культурний вплив, взаємодія і проникнення на різних рівнях. Крім інформаційної сфери, це економічна, воєнна, дипломатична і так далі. Це якщо спростити. Чому ми говоримо про те, що російська культура - це для росіян зброя? Бо вони її використовують у смисловій війні. Поки на Заході вагаються чи розривати зв'язки, бо ж історія взаємодії, "велика культура" і так далі, росіяни провадять агресивну війну і геноцид в сусідній країні із наслідками, які повністю перекреслюють концепцію “менеджменту ескалації”, яка призвела лише до того, що росіяни збільшили свої шанси на перемогу. При цьому, багато хто на Заході ігнорує відверті погрози Кремля і поводить себе так, щоб була можливість з часом відновити бізнес як зазвичай. Поки війна росіян проти Заходу не перейшла в кінетичну площину, на першому плані стоїть інформаційна та смислова війна, в якій вони атакують Захід фактично на його території, а також атакують нас – і теж на його території. 3/