Про що цікавіше почитати?

1. Чому в німецькій армії традиційно в шані ініціатива і що під цим малось і мається на увазі?

2. Особливості евакуації Страсбурга (місто біля кордону з Німеччиною) в умовах війни, труднощі, проблеми і їх подолання.
Ладно, раз всім подобаються німці, то так і буде. Початок було покладено ще в часи Фрідріха Великого. Він у «Інструкції для генералів» наполягав на важливості ініціативи для командирів високого рангу.

І вже тоді йому не завжди беззаперечно корились.

Посібник родом з далекого 1941 року вчить нас що:
"візуальне спостереження з повітря, ймовірно, буде першою ознакою присутності транспорту для ворога. Це призведе до негайної фотофіксації",
а також що
"Один необережний водій може розкрити добре приховане зосередження техніки."
Як головні проблеми для маскування, виділяють
- помітність в русі,
- характерні для певної техніки тіні,
- відблиск фар, скла тощо,
- сліди та
- сніг, на якому буде добре помітна техніка.

Ладно, раз в твітері так популярна тема одружень, то сьогодні буде підбірка приколів з життя командирів РСЧА у 1920-1930х роках.

В програмі: мезальянси, собачки, самогубства та вбивства. Погнали! Після завершення Громадянської війни виникла впевненість переможців-революціонерів в особливих правах на любов дочок та дружин своїх колишніх ворогів, у них краскоми бачили свого роду "трофей".

А цікаво буде якщо нахуярю тред про те, чому і як судили старших офіцерів у совку і які були причини, що їх засудили відносно небагато?

Зокрема, за надмірні втрати не судили не тільки тому що в совку було похуй на людей, а і ще з деекількох причин. Отже, про суди над генералами і полковниками. Були деякі відмінності. Якщо до суду направляли командний склад, починаючи від звання майора і вище, чи, інакше кажучи, - від командира батальйону до офіцера штабу полку чи дивізії, ці справи перебували на розгляді в трибуналі армії.

Придумав, про що написати найближчим часом - про генерала Вейгана і його тактику "оборони їжаком", тобто переходу до застосування оборонних вузлів і чому воно все не спрацювало, хоча на папері виглядало круто. Ось про що написано, не судіть суворо.

Про зони відповідальності, тепла, добра, лампова і чорнушна історія.

В часи соціалізму по річці Мокра Московка проходила "адмінмежа" між двома відділами міліції міста Запоріжжя. Кожен, звісно, боровся за високі показники розкриваємості і т.д. І ось якось біля мосту через річку поблизу автовокзалу знаходять труп мужика з ознаками насильницької смерті. Місцевість ви бачите на фото нижче.

Труп виглядає 100% глухарьом, який сильно вдарить по процентовці роботи відділу. І тут радянські міліціонери проявили смєкалку...

Фрагмент старого інтерв'ю радянського пілота винищувача про німецьку тактику прикриття ударних машин.

І тут він не придумав, німці реально майже завжди так і робили. Така тактика дозволяла пілотам мати ініціативу і більше збивати, зате задача прикриття часто була провалена. Тобто, те що умовний "експерт" по ітогам бою записував собі 1 чи 2 збитих, воно звісно класно. Але в цей же час всю ударну групу або знищували, або примушували до втечі. А згодом почалось те, що описано в цьому фрагменті:

Раз вчора згадали про Архангельску область, то трошки трешака звідти.

Є в області таке місто Коряжма. Лише у травні 1974 до медвитверезника Коряжми було доставлено 5 керівних працівників, 7 членів КПРС, 12 комсомольців, 8 неповнолітніх, одна з останніх за місяць була тут двічі. Потяг до стакана посилювався відсутністю якихось розваг та інфраструктури. Та сама Коряжма у 1966, коли її населення становило вже 30 тисяч осіб, не повністю була радіофікована, аматорський телецентр транслював телепередачі лише тричі на тиждень.

Так, починаємо про алкоголізм. Почавши активно впроваджувати горілчану торгівлю, радянське керівництво саме не знало, як швидко Зелений Змій атакує всі сфери суспільства, і зокрема - армію.

Стартувало все з введення т.зв. "риковки", а думку влади озвучив Мікоян. Нарком якось сказав так: "До революції пили саме для того, щоб напитися і забути своє нещасливе життя (...) тепер веселіше стало жити. Від гарного життя п'яним не нап'єшся. Весело стало жити, отже, і випити можна".

В 1927 р. середній "літраж" на мешканця становив 3,7 л.

Наприкінці вересня 1941 року генерал-лейтенант Калінін видав ось таку доповідь, адресовану командуванню Західного фронту.

Документ цікавий тим, як досвід трьох місяців війни сприйняли в СРСР, що вважали головним мінусом у себе і головним плюсом у ворога. Отож, поїхали. Сильні сторони німецької армії:

Стійкість у обороні. Навіть дрібні групи іноді міцно утримують місцевість, застосовуючи маневр фронтом і з глибини. Майстерне використання місцевості, населених пунктів, здатність швидко перетворювати їх на опорні пункти.

Сьогодні поговоримо про формування ополчення в совку у 1941. Щодо цього є багато міфів, притому як з боку радянської пропаганди, так і з боку вже сучасних "дослідників". Отже, коротко пройдемось по всьому цьому ділу. Перший міф - добровольчість. Так, дійно, багато людей приходили записуватись самі, це правда. Але насправді процес йшов і примусово, і в не меншій кількості.

Можливо, вам доводилось читати, як в ополчення записувались цілими кафедрами і інститутами, діди-професори тощо.

Стара стаття, можливо всі її вже бачили, але тим не менш. Пропозиції у підарів по створенню "бригади безпілотних систем", її штат, задачі і певні обгрунтування.

Почнемо зі штату та структури:

Способи застосування бригади

1. Ведення розвідки
2. Нанесення ударів по виявлених цілях
3. Ведення контрбатарейної боротьби
4. Імітація хибної радіоелектронної ситуації

Народ вообще находится в последней степени нервности и отчаяния в чем-либо хорошем. О победе пишут в газетах, но в нее, право, никто не верит. К правительству нет ни искры доверия, не говоря уже об уважении. Наконец не верят и друг в друга, каждый считая всех других мошенниками. Конечно, масса людей загребают деньги, но вряд ли многие доверяют прочности своих приобретений. Крайне гнусное время. На фронте все скверно. (...) Как бы и эта наша эфемерная победа не была ликвидирована. Вялости и бессистемности наших действий не могу понять.

За договором між Рейхом та СРСР, німцям відходили Сувалкський та північна частина Августовського повітів, але без Августова.

Ці території СРСР віддав на особисте прохання Ріббентропа, який добивався Августовських лісів, оскільки в них, на його думку, водилися чудові олені. Щоб зберегти за собою всю Брестську фортецю, радянські війська запрудили Буг, підірвали перемички кріпосного рову і видали обвідний канал перед Тереспольським укріпленням за русло Буга, по якому і було проведено кордон.

З залишених територій вивозились трофеї та устаткування.

Трошки старої хронології.

Начальник Генштабу Шапошніков в розмові з командуванням Південно-Західного фронту, 11.09.1941

Нет сомнения, что занятие Ромны может создать известное паническое настроение, но я уверен, что Военный Совет фронта далек от этого (...) ⬇️ Ставка Верховного Главнокомандования считает, что необходимо продолжать драться на тех позициях, которые занимают части Юго-Западного фронта, так как это предусмотрено нашими уставами.

Сьогодні тема не військова, але теж цікава. Будемо дізнаватись про статеве життя селянської молоді.

Звісно, відбирати буду найбільш цікаве Коротше, без єблі нікуда

Як іноді одна вдало розташована ДФС може наробить ділов.

На італо-французькому кордоні теж було облаштовано лінію укріплень, аванпости часом стояли прямо "біля межі", наприклад як пост Пон-Сен-Луі. Виглядало все приблизно отак як на фото №2, як зараз - на фото №3.

Оця фігня на рейках - це протитанкова загорода. За нею розташовувались ще мінні пастки, тобто закопані в землю снаряди калібру від 105 до 120 мм з детонаторами

Трохи далі, метрах в 150 далі по дорозі було закладено фугас, що управлявся з каземату і підривав дорогу.

Моя броня прокатана в цехах заокеанских,
Мотор был собран где-то в Штатах, в гуще их дорог.
Башню клепали в мастерских, средь прерий безымянных,
А экипаж мой был из украинских пацанов. Я видел, как менялись флаги над полями брани,
В Украине воевав, я знал огонь и дым.
И вот теперь, трофей чужой, на русской дальней грани,
М113 в Комсомольске ждёт свой странный, мстительный финал.

"Зелені зрадники хочуть купити російські реактори, як їх обслуговувати"© Шабунін та компанія

Не сильно спец в ядерних реакторах (як і Шабунін), але бачу що це такі самі реактори, які у нас стоять і експлуатуються.

І розганяється зараз все авторами піздежа про "літні куртки". Трохи почитав, реактори поставлені в Болгарію у 2017 році (а не в 90-х, як ви могли прочитати в грантових помийках).

Коли болгари повернулись до проекту АЕС "Белене", то було 2 конкуренти: росіяни та Skoda Alliance, в консорціумі з Вестінгауз. Але і там проект був з ВВЕР-1000.

Так, сьогодні поговоримо про одну тему, навколо якої багато спекуляцій, але зазвичай про неї говорять люди які мало в чому розбираються і є заангажованими.

Тож: як харчувались начальнички та комуністи у блокадному Ленінграді (нещодавно хуйло якраз відзначав роковини її зняття). Перевагою користувалися люди, які перебували при владі та «потрібні» фахівці (директори підприємств та установ, висококваліфіковані інженери та робітники, вчені).
Цінність фахівців вважалася відносною та «ситуативною». Цінність державних та партійних працівників була абсолютною.

Один відомий журналіст, що вважає себе обізнаним в історії, навів приклад суду над генералом Павловим та його штабом, прирівняв це до нашого нинішнього суду над генералами, і заявив що мовляв так роблять тільки у диктатурах, бо в демократичних країнах генералів не судили. Але тут фішка в тому що розгрому, подібного тому який отримала РСЧА не мала жодна армія з інших учасників ДСВ, які тривалий час продовжували війну. Хіба що Франція, але вона вийшла з війни за 3 місяці активних бойових дій.

І - сюрприз - там проходив судовий процес.