Пам'ятаєте, тут був анонс фільму про чехів, які вірили у "фейковість" війни в Україні. Їх привезли в Харків, Ізюм, на Донеччину. Але як виявилося, фактів недостатньо. Бо люди продовжують шукати раціональних пояснень і виправдань людожерству. Почитайте:

radiosvoboda.org/a/prykhylnyky-… Шо з цим робить не ясно. Бо українці можуть, мов ті навіжені, на пальцях пояснювати світу прописні істини, але світ буде щось чвякать і розповідать про то, що війна загалом — це погано, тому її негайно треба зупинити. І як сферичний кінь у вакуумі ця теза ніби ок.

I don’t know if many English-speaking people read my account, but it’s worth a try. After nights like this one, I feel the need to explain a little what it's like: living in Kyiv during a full-scale war 👇 Caught myself thinking that I barely remember the time before the war. And I’m not talking about 2022, but about 2014. The war has been close one way or another all this time: funerals, hospitals, friends, fundraisers, work on the frontline, news from the occupied territories 👇

Замотався і забув запостити один текст, який хотів давно написати, але все ніяк не виходило. Із об’єктивних причин. І текст цей про мобільні вогневі групи, які збивають Шахеди 👇 І почати, певно, варто з того, що основна частина такої роботи — чекати. Буває таке, що хлопці погоджуються взяти тебе на чергування, але навіть немає виїзду, бо в наш бік нічого не летить 👇

Історія про то, як ходив колись на співбесіду до Дубінського і що з цього вийшло. Оскільки на банці вже є більше 10к, то треба виконувать обіцянки і розповідати історії. Тож, сподіваюся буде цікаво, у кінці треду буде нагадування про збір 👇 Було це у далекому 2014 році, здається, це була весна. Янукович втік, почалася окупація Криму, розгоралася війна на сході України, всі на той момент працювали 24/7, у редакції звільнили частину новинарів, тож вільного часу майже не було 👇

300 років нічого не знімав. Але оце на вихідні випала можливість подивитися, як працюють мобільні вогневі групи. І що хочеться сказать: вони круті. Ну, бо коли дядьки з артрозом мерзнуть годинами, а потім лізуть до Браунінга і на слух відпрацьовують цілі - це сильно 👇 Бо в тумані і хмарах що тепловізор, що прожектор не дуже допомагають. Просто уявіть: ви сидите в авто, навколо все біле і тут вам кажуть, що ціль поруч. Ви вилазите в цей туман, а в ньому толком нічо не видно. Тільки чути гудіння мопеда. 👇

Читаю про те, як Юлія Латиніна, простигосподи, яка вважалася десь колись ліберальною і опозиційною, хайпує на розслідування про смерть моєї колеги Вікторії Рощиної і порівнює її зі смертю Гонзало Ліри. Ну тобто. 👇 Останній помер від запалення легень.
Віку викрали.
Ніхто нічого про неї не повідомляв.
Ми дізнавалися інформацію, як могли, через треті руки.
Віку катували.
Віка втратила вагу.
Віка в результаті померла у російській тюрмі.
Тіло Віки не віддавали. 👇

Thread in English. About Russians, war crimes, Bucha, and human shields.
Leaving the link to the article here and at the end of the thread.
Please retweet, share with friends. Because this is about what happened under Russian occupation.
👉 👇 pravda.com.ua/eng/articles/2… So, three years ago my colleagues and I arrived in Bucha and were stunned by what we saw: shot-up and burned cars, mass graves, and civilian corpses lying in the streets. Then the locals started telling us stories that made our hair stand on end. 👇

Напевно, вже можна розповідати. Тож, сьогодні Ірпінській міський суд за клопотанням адвоката росіянина, підозрюваного у вбивстві цивільного під час окупації Бучі, закрив судове засідання для вільних слухачів. Адвокат на початку засідання скаржився, що медіа, які висвітлюють цей суд близько року, публікують фотографії підозрюваного та його анкетні дані. А це, за словами адвоката, порушує Женевську конвенцію

11 years ago, a pivotal moment took place in the history of Ukraine. The Berkut special police unit killed 48 people in the center of Kyiv, Yanukovych fled, and the Russians started a war against Ukraine. Share this thread. It`s huge. 👇 Over the past month, I've noticed that in the English-speaking part of Twitter, Russian fakes about Maidan have started spreading. In Ukraine, we digested and rejected them 11 years ago. But as it turns out, Russians have no shame in feeding them to an English-speaking audience👇

Since 2022, attention to Ukraine has remained steady. Yes, there are spikes when Russians do some new bullshit, like shelling the Chornobyl nuclear plant. Yes, there are lulls when nothing happens for a while, and editorial offices start wondering what to do and how to write. 👇 Some editorial offices have opened branches in Ukraine, while others keep their journalists here and rotate staff occasionally, allowing those without experience in Ukraine to come, live here for a bit, and understand more about the country they are writing about. 👇

Обіцяний тред про дві улюблені теми: медіа і гроші) Ну, бо закидать песюнами журналістів то святе, а рахувати чужі гроші – завжди цікаво. Спробуємо поєднати ці дві теми в одну, побачим, що з того вийде.👇 Хвала репортерському богу, я ніколи не був головним редактором і мені не доводилося зводити бюджет, але це постійний головняк. Бо медіа або збиткові, або майже нічого не заробляють. Тож гроші доводиться шукати деінде. 👇

Another English Thread. Because there have been too many stories from foreign colleagues that mentioning the "terrible Ukrainians" allegedly targeting Russian civilians or how peace negotiations are just around the corner. And honestly, I’m tired of it. Because while the world sings the Ukrainian Shchedryk (Caroll of the bells), Russians are destroying the city where the first scores of this carol were composed. If someone doesn’t know: Carol of the Bells was written by Mykola Leontovych in the Pokrovsk, between 1904 and 1908.

A bit of thread about S.T.A.L.K.E.R. 2. More about the surrounding aspects tied to the release of this game. Surprisingly, the lack of full Russian localization and the presence of Ukrainian contexts have highlighted some myths that Russians spread about Ukrainians for years. First myth: It’s about Ukrainian language. For nearly a week now, I’ve been watching clips from Russian streamers complaining that they don’t understand Ukrainian, even though they expected it to be perfectly comprehensible.

Шо ж, пограв у Сталкера годин 5. І хаотичне рев'ю) Коротко: його варто було чекати. Так, воно іноді підлагує, іноді дивно працюють анімації. Але господи ж боже ж мій яке воно атмосферне. Заходиш ти такий з-під дощу в хату, там потріскує груба, із старого приймача грає ОЕ... ⏬ Потім ДК "Енергетик".
А потім ти чуєш, як твоя подруга (!) розповідає про те, як зібрати свій перший бар, а потім - чому не варто зловживати оливками.
Потім, здається, Unsleeping.
В барі неймовірно накурено і, здається, ти навіть можеш відчути цей запах.

This thread will be in English, just in case someone from abroad wants to read it and understand a bit more about the war in Ukraine. Feel free to share it if you like. These are purely reflections on how daily news about killed people has become routine. In journalism—likely in Western journalism as well—there’s a concept called “corpse-kilometers.” In one phrase, it would sound like: “For a reader to pay attention to a terrible event, the number of deaths must be proportional to the distance between the event and the reader.”

The thread will be in English. I will be asking for retweets of this thread. So, a week ago, I went to the Desna River in the Chernihiv region to see what's happening there and how the pollution of Ukrainian rivers Seym and Desna looks. In short – it’s terrifying. A bit of context: on August 14th, the first reports started to appear about fish dying in the Seym River in the Sumy region. By the end of August, these reports were everywhere in local media, and locals were posting videos on social media showing dead fish.

Тож обіцяний тред. Селам на Чернігівщині явно треба допомога з розчищенням берегів Десни від мертвої риби. Бо місцеві громади, здається, самотужки не стягують. З різних і багатьох причин. Вчора провів день у Менській громаді. Дохлу рибу збирають старости селищ із своїми друзями. І мене можуть закидать гівном, але здається частині місцевих глибоко побоку, що у них на задньому дворі щось ото гниє.

Вже можна. У готелі в Краматорську, по якому росіяни запустили Іскандер, була група журналістів Ройтер. Один з поранених - мій колега Іван Любиш-Кірдей. Журналіст. Відеограф. Неймовірна людина, яка робить роботу. Знімає війну 10-й рік. І оце вчора він так попав(

https://twitter.com/imiukraine/status/1828036899488899388

Просто це так... не знаю, не чесно. Іван пройшов через стільки всякої стрьомної хєрні на цій війні. Стільки сил віддав цій роботі. Він буквально жив нею. Розповідав світу про нашу війну.
Іван досі у тяжкому стані в реанімації. Лікарі (і не лікарі теж) роблять усе можливе.

Okay, this will be like crying out in the desert, and Twitter is unlikely to actively show this thread in English, but we have to try. Maybe something will come of it. So, a thread about the Russian opposition for an English-speaking audience. So, what's wrong with Russian opposition? For Ukrainians, the answer here is simple and obvious, like the simplest arithmetic examples: all Russians, including opposition members, are imperialists. And most of them categorically deny this.

Важко зібрати думки до купи. Ну, бо ти бачив багато страшного за 10 років. Але приліт ракети у дитячу лікарню – це десь за межею. Ну, бо діти не мають такого чути і бачити. Тим паче, діти в Охматдиті.

Діти мають жити своє унікальне дитинство. З розбитими колінками, з абрикосами й шовковицею влітку, яка росте між будинків, з втечами на пляж із друзями, із поїздками до бабусі в село чи, чорт із ним, у табір відпочинку.

На повноцінний текст матеріалу тут нема, але тезово написати про що ми з людьми говорили цілком можна. Тут не буде чогось нового, всі речі нібито очевидні. Тож, про то, як рік тому ми каталися по енергооб'єктах і що слухали весь цей рік від розумних людей, які знаються у сфері. Власне, всі об'єкти, на яких ми були, виглядають однаково погано: розбиті адмінбудівлі, побита електроніка, спалені трансформатори. Дроти були буквально скручені іншими дротами над головою. Виглядало стрьомно, але працювало.