А серйозно, давайте подумаємо, як у письменницькій ніші мати дохід більше 1k доларів на місяць. Це, як побачимо, геть нескладно. Припустімо, ви вже маєте непогано написаний рукопис у жанрі,що і так користується попитом. Як заробить?

Видавництво запропонує вам співпрацю, а це передбачає 7-10% роялті. Іноді. А часто, якщо ви початківець, лише гонорар. Це 500-1k доларів. В найкращому випадку гонорар+роялті авансом і за продажем відповідно. Нехай $1к+10%.

Що ж, для вас тред про гробки і звичай їсти на могилах.
Наскільки він "автентичний", "питомий" і таке інше. Я не говорю про прийнятність цього звичаю персонально для вас, це особиста справа. Комусь і кінза не подобається. Але не слід лізти на чужий цвинтар зі своїм статутом. Мертві предки були важливою частиною спільноти принаймні з часів неоліту. Голови/черепи знакових предків у багатьох культурах забирали при переселенні та, ймовірно, вшановували як репрезентацію померлих людей. Традиція ця принаймні так само давня, як і ритуальна злакова страва.

Давайте на хвилі розмов про мобілізацію я розкажу про свою. Я з березня в ЗСУ, останні два тижні в підрозділі, тому це завершена історія.
Я прийшов у військкомат на третій день повномасштабки з обмеженою придатністю і без досвіду.
В мене взяли дані і відправили чекати дзвінка. Повістку я отримав через рік. На той час була хвиля активної мобілізації і я був приблизно готовий, що цього року мені йти служити. Мене відправили на ВЛК, що тривало більше місяця. Я отримав перше запрошення в підрозділ – вони шукали людей на роботу, яку я міг і хотів робити.

Національні стереотипи у вертепі та чи є для них місце.
Тред про суть образу єврея у вертепі та про балансування між "не чіпай, це традиція" і "ваші традиції антисемітські". 1. Місце для стереотипів є. Вертеп зі стереотипів складається, бо це підсумок року. Казати, що там є специфічно "національні стереотипи" не геть коректно, бо всі персонажі вертепної драми - це театральні маски, стереотипи за визначенням. У вертепі немає складних соціальних /

Тред "Речі, які ви не думали побачити в колядах".
1.
Христа мучили — на хрест розпняли,
Тай ожинкою — вперізовали,
Всєке деревце — за ніхкі пхали.
Всєке деревце — за ніхкі ни йшло,
За ніхкі ни йшло — бо сі бояло,
Бо сі бояло — тай сі ломало.
Проклята ж ива — сім сот згрішила, Сім сот згрішила — за ніхкі пішла,
За ніхкі пішла — кровцю пустила,
Кровцю пустила — кровці(я) цяпала.
Де кровцє цяпне — церкоўцє стане,
Церковцє стане — з п’єкьма верхами,
З п’єкьма верхами — з трьома вікнами.
Йа в кі церьковци — три гроби лежє,

Отже, загальні правила поводження з культурною спадщиною (тред):
1. Правила універсальні, бо стосуються фізичних предметів і кроків, необхідних для їх збереження.Предмети різні - цінність власної спадщини інша, ніж у купованої, бо стосується емоційної складової предмета; 2. Припустимо і нормально зберігати артефакти вдома. Більш ніж очікувано зберігати власну спадщину вдома. Приватні колекції є нормою культурної поведінки. Всі артефакти не мають зберігатися в музеї. АЛЕ. Речі, які не є вашою спадщиною, є втраченою спадщиною інших людей.

#мовне
Україна офіційно припинить визнавати молдовську мову. В сенсі, сам факт її існування як чогось відмінного від румунської мови. Люди, котрі знають історичну географію краю з назвою Молдавія (власне Молдавія, Буджак, Бессарабія і Буковина), бачать тут нарешті гармонізацію законодавства і здорового глузду. Тобто більшість людей або не до кінця розуміють, що саме сталось, або не розуміє, за що такий удар у спину Молдові. Спробую пояснити. Для початку, поширена версія, що Молдова не визнає молдовську мову "з березня цього року". Це не так.

Як працює усна оповідна традиція (на прикладі борщу).
Існує борщ. Це наша національна страва, ніхто з нас не сумнівається в її існуванні. Борщ об'єктивно є, оскільки існує кожен зафіксований фактично зварений борщ. Ми всі знаємо інгредієнти (часто по кілька варіацій), а багато хто вміє готувати борщ самостійно.
Та якщо записати в кожного з нас по рецепту борщу, кількість записаних рецептів буде приблизно рівною кількості опитаних

Отже, стаття про гібридну модель походження індоєвропейських мов, потенційна революція в індоєвропеїстиці і не тільки, а також що це нам дає. Тред. Окремо прошу пана @FarbLys внести трохи археологічної ясности у хронологію подій, а в ідеалі стати співавтором сценарію до відео. Почнемо з того, що було дві основні гіпотези походження і поширення індоєвропейських мов. Більш поширена: степова. Згідно з нею, прабатьківщиною індоєвропейців є понто-каспійські степи, а самі індоєвропейці приблизно тотожні Ямній культурно-історичній спільності.

Я сумарно зіграв уже добу в BG3, впритул підійшов до початку другого акту, і тепер нарешті можу щось сказати про переклад, локалізацію і ШБТ. Спершу хотів після повного проходження, але з моїм темпом ви до тих пір забудете, що ця гра виходила. А поговорити про переклад хочеться. 1. Комфортність гри. Це для мене перший і основний показник, бо граємо не заради локалізації, а заради ігроладу, сюжету і просто абстрактної втіхи. Грати... окей. Ця локалізація далеко не блискуча, але я буквально впродовж прологу втягнувся в процес.

Томас Еліот, "Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока" (фрагменти)

Ходімо вдвох, нам час рушати
Поки на небі висить місяць розіп'ятий
Як пацієнт в наркозі на столі;
Отож у певні півпорожні вулички ходім,
Збурмотані вогні
Безсонних ночей у копійчаних нічліжках Порожніх устричних і тирсових доріжок:
Ці вулиці плетуться, як слова посварених
З підступним наміром
Щоб підвести тебе до приголомшного питання...
O, не запитуй "Так чи ні?"
Ходімо глянемо самі.

Жінки в салон приходять та ідуть
Про Мікеланджело гудуть.

Вчора твітер настільки складався з обговорень "Білосніжки", що мені приснився фільм на тему. Оскільки я не знімаю фільми, тепер вам це читати у вигляді треду. Отож, "Білосніжка", версія, в якій заздрість матері до вроди доньки має сенс навіть для фанатів Ґал Ґадот. Інтер'єр вітальні. Стіни завішені дипломами, на полицях медалі, трофеї і світлини маленької дівчинки в короні та платтячку - це за конкурси краси. Камера проїжджає дорослішанням дівчинки на цих конкурсах і зупиняється на жіночому силуеті, виділеному на тлі телеекрану.

Що ж, я не знаю, чи актуальна зараз ця розмова, але: УГКЦ в сучасному віджила своє і є моральним банкрутом. Я тут не про "релігія взагалі непотрібна", а просто в соціально-релігійному полі УГКЦ не має актуальних функцій, які могла б виконувати, а тому біситься з жиру. Пам'ятаємо, що первинно УГКЦ поставала як інструмент оборони грецької віри на хвилі контрреформації, коли в Речі Посполитій численні діячі закликали жорстко об'єднувати церкву. Схема "віра грецька, підпорядкування римське" була дієвим політичним і релігійним інструментом.

Ретроспективно мені думається, що срач про дубляж був аж такий великий, бо дуже мало хто, навіть знаючи англійську, читає при цьому книжки в ориґіналі і перекладі, а тим паче звіряє. Що легко зробити в короткому фільмі за підпискою (чи й нелегально). Трохи складніше зробити це з книжкою, читання якої в ориґіналі займе 7-10 годин щонайменше, особливо якщо це великий або текстуально складний роман. Публічного аналізування книжок у нас одиниці, я на ходу крім Лірових розборів Лавкрафта і старенького срачу про "1984" не пригадую.

У тяганні твітів п'яти — десятирічної давнини для дискредитації людини тепер (принаймні, коли йдеться про погляди і побут) мають сильні вайби "а де ви були раніше, що зараз щось критикуєте?", сказане вісімнадцятирічній людині, котру обурює, скажімо, корупція. Поборювання будь-кого на тій підставі, що треба доїбаться, але критикувати людину сьогодні ти не здатен, тому намагаєшся накинути на людину зразка 2013 року — не лише тупо і ницо, а й викриває саме критика як нездатну до зміни особу.

Ще один великий тред, цього разу про дітей. Вірніше, про те, чому існування окремого контенту для дітей (а особливо дитяча дієта з такого контенту) - це жахлива річ, котра прямо докладається до нерозуміння+незацікавлености "дорослим" мистецтвом і культурою. Я знаю багатьох людей, у яких критерій якости дитячого контенту - бо дитина дивиться і їй сподобалось. Відкрию секрет - до певного віку дитина дивитиметься все, що ви їй покажете, якщо там будуть кольорові фігури+рух. Хоч би то й був скрінсейвер Windows XP.

Всі Пономаріви, Антоненки-Давидовичі і ДНК нації розбиваються об просту прагматику. Я не напишу в перекладі "поблажлива посмішка", бо це непотрібна в конкретному місці ритмізація тексту, яка порушує в решті рівний плин оповіді. Алгоритмізація мови робить тексти гіршими. Але, на жаль, знаю багатьох редакторків, які в цьому місці змусять текст звучати гірше, "зате правильно".

"Такі були часи" і що з цим не так. Ну, ви всі знаєте. Коли треба виправдати геноциди, загарбницькі війни чи просто мудацьку поведінку десь у минулому, від ненависті до жінок, до цілеспрямованої ліквідації корінного населення цілого континенту. "Такі були часи". Це хуйня. Врахування "часів" не робить певне явище чи особистість імунною до критики, воно лише інформує про контекст, з урахуванням якого нам слід підходити до питання. Лікарі колись не мили руки, тому що "такі були часи", і в ті часи, мабуть, були хороші лікарі.

П'ята частина "Хмарного Атласу" називається "Заклин Сонмі-451". Якщо попередні чотири використовують реальні правописи, то ця історія - фантазія на тему того, як мова зміниться впродовж століть. Включно з семантичними зміщеннями у відомих нам словах і спрощенням ортографії. Я в захваті від того, що Мітчелл робить із мовою в оригіналі і як по-різному читаються всі шість частин тексту, зокрема завдяки разюче різному викладу (куди більше, ніж у "Кістяних годинниках"). Але що на цю правописну феєрію скажуть українські читачі - навіть боюсь думати.

Серйозний тред про (нематеріальну) культурну спадщину і її збереження. Смішно не буде, але якщо хочете трохи більше розібратися - розгортайте і читайте. проблема флешмобу з фото нематеріальної спадщини від МКІП набагато глибша за поверхові смішки. Набагато серйозніша, а тому куди менш цікава загалу. Це проблема "словника живої мови" від Village, котрі збирають випадкові слова без метаданих.

"А що тобі дала ця держава?" - перший прояв російського шовінізму, який я почув у житті. Говориш українською? Патріот? А що ця твоя Україна тобі дала, га? А скільки заводів твоя Україна збудувала? А що доброго вам взагалі принесла ця Незалежність? Це руснява балалайка. Щоразу, коли якийсь малолітній чи не дуже довбойоб запитує "А що мені дала ця держава", я бачу дві речі. По-перше, як з-за нього стирчать вуха товариша майора. По-друге, чого держава таки не дала - то це інструментів протидії подібній шовіністичній хуйні.