Я не можу осягнути ці рівні:
«русские чувствуют несправедливость, когда украинцы ненавидят всех нас».

Я відчуваю несправедливість, коли дводенне маля вмирає через російську ракету.
Коли глухонімі люди в мовчазному жаху гинуть під завалами.
Коли дітей ґвалтують перед матір’ю. Коли по жінках їздять російськими танками.
Коли росіяни розстрілюють людей впритул.
Коли діти народжуються в метро.

Я відчуваю несправедливість, бо моя молодість відчувається трагедією, поки молодість москвичів проходить в кальянних, адже «они устали от новостей».

Я часом з такою безнадією дивлюся на світ.

Країна-терорист може в будь-який момент випустити ракети по інших державах, але це зведуть до якогось дрібного інциденту, бо виявляється, що пафосні міжнародні організації, які називають себе гарантами безпеки, нічого не можуть зробити. У мене немає рожевих окулярів, і разом з тим я не можу осягнути, що буквально весь цивілізований світ, який об’єднаний у військові/соціальні/економічні союзи й організації, не може напряму протидіяти державі, яка загрожує цьому цивілізованому світу.

Після масованих ракетних ударів електрика та водопостачання відновлюються здебільшого в межах доби – це заслуга працівників комунальних служб.

Після обстрілів подвір’я чисті і діти не наступають на скло чи різні уламки – це заслуга працівників комунальних служб. Зима буде складною, але подвір’я прибиратимуть від снігу, а майданчики для дітей зроблять безпечними від ожеледиці - це заслуга працівників комунальних служб.

Ці люди нелегко працюють, щоб у всіх нас були елементарні речі, на які ми не звертаємо уваги, але без яких нам погано.

Чудове панство, яке створює контент – будь ласка, створюйте його якомога більше.
Так, створюйте навіть на ті теми, які здаються «заїждженими».
Так, навіть якщо ці теми «елементарні».

Дуже хочеться бачити українськомовний контент про ВСЕ.
Туторіали, риболовля, ремонт, дизайн etc. Від одного вигляду російської нудить.
І нудить від 10-20-30…-хвилинних спроб знайти у пошуку якісні статті саме українською, а не російською.

Знаєте класні рецепти? Маєте поради для початківців у в’язанні? Вправні у python? Любите танцювати? Зобразіть це українською💙💛

Не можу, російська опозиція є буквально гарантом синдрому жертви та безкінечного ниття.

На все, на кожен запит, на кожну пропозицію ЗАВЖДИ знайдуться триста мільйонів пояснень у тредах, чому росіяни безбожно немічні та не можуть нічого зробити зі своєю владою. Українці меншовартісні, треба до їхнього болю «снисходительно относиться».
Мітинги в рф не можна проводити, бо треба буде бити мєнтів, а це не цивілізовано.
Мітинги поза рф не можна проводити, бо це не буде ефективно.
Іран у приклад не наводьте, бо в рф гірша диктатура🤡

Мені від усієї душі щиро плювати, як росіяни голодують/мерзнуть/втомлюються/не сплять на кордонах з іншими державами, втікаючи від війни, яку почали росіяни.

Втікаючи від війни, яку почали росіяни, українців розстрілювали впритул з автоматів або розстрілювали з танків у машині. Мені абсолютно байдуже на величезні черги, на поломки автомобілів, на високі ціни за проїзд і на росіян, які сплять на землі.

Українці гинули вдома та на вулицях від ракет, поки ці росіяни зручно мовчали та думали, чи зжерти їм ввечері пельмені, чи піти в рєстік в москвє.

Мені би хотілося, щоб усі ті нації, яких російська свєрхдєржава™ завжди вважала другосортними, почали чинити опір русифікації та не впускали росіян на свою територію.

Киргизи, казахи, узбеки для росіян завжди були узкоглазые, чурки, таксисты.

Сакартвело – «можем повторить». Країни Балтії – Прибалтика, нам так удобно говорить.)

Вірмени, латиші, литовці, чехи – ваш язык нелепый, его так смешно кривлять😂

Кожна, абсолютно кожна з цих країн завжди сприймалася росіянами як нижча за рангом і статусом від росії.

А зараз росіяни туди біжать, як щурі.

Friendly reminder: будь-яка робота, яка вимагає певних зусиль, може спричинити втому та вигорання.

Будь-яка робота, до якої додаються життєві труднощі та стрес, може спричинити вигорання.

Будь-яка робота, навіть якщо вона здається вам легкою, може спричинити вигорання. Люди в офісі працюють певною мірою на легшій роботі, ніж шахтарі. Але це все ще робота і вона все ще втомлює.

Візажистки можуть здаватися менш обтяженими роботою, ніж бухгалтери. Але це все ще робота, від якої все ще буває вигорання.

Висміювання чужої роботи = її знецінення.

Якщо у вас є схильність до трудоголізму, старайтесь не розповідати про це.
Не говоріть, що ви не лягаєте спати, поки не доробите проект.
Не показуйте, що так, зараз 00:40, але ви перевірите внесені зміни.

>>>Люди вас без кінця завалюватимуть роботою, бо знають, що ви її зробите. Завжди знайдуться люди, які ваш трудоголізм і/або нездатність відмовити будуть використовувати на власну користь, закриваючи дедлайни, отримуючи бажані результати, збільшуючи прибуток, доклавши до цього мінімум власних і максимум ваших зусиль.

А ви допрацюєтесь до вигорання.

«Дзвонити партнеру/друзям/батькам, сідаючи в таксі – дикість, таксисту буде незручно».

«Якось дискомфортно виходити з ліфта, коли там чужі. Подумають, що я перелякана».

Я так часто це чую, тому хочу нагадувати постійно: НІЩО, НІЧИЯ зручність не може стояти вище вашої безпеки. Дрібні перестороги можуть врятувати ваше життя, можуть зупинити когось перед злочином над вами, можуть елементарно зменшити вашу тривогу.

>Ні на кому не написано, що він збирається вас сьогодні вбити, пограбувати або/та зґвалтувати.

Турбота про власне життя – це не дикість.

Проти москальні ніколи не здійснювався геноцид іншими державами.

Інші держави не намагалися винищити їхню мову, не переслідували їхніх культурних діячів.
Вони не знали Голодомору, вони не сприймалися другосортною нацією, їхню культурну спадщину не привласнювали. Саме росія винищувала чужі мову та культуру.
Саме росія привласнювала чуже мистецтво, чужих митців, чужу спадщину.
На росію вивозили наших геніїв.
На росію засилали наших людей на смерть.
На росії Україну вважали недокраїною з недолюдьми, поки самі москалі були вищою нацією.

Маю думку: було би чудово остаточно припинити нав’язувати дітям з ранніх років, що вони повинні відповідати соціально схвалюваним гендерним характеристикам.

E.g. хлопчик теж має чути від батьків, що він красивий, що всі емоції нормальні і він може плакати, що можна обійматись; Дівчинка теж має чути, що вона розумна, що вона може ходити на спортивні гуртки, що сукня не є обов’язковим аутфітом – футболки з Блискавкою Макквіном теж кльові.

Дитина в першу чергу повинна почуватися щасливою, а не відповідати уявленням радянізованої цьоці Ані з 5 під’їзду.

Не всі можуть це знати / розуміти, тому варто нагадувати:
Психологи, психотерапевти, психіатри НЕ МОЖУТЬ вступати в близькі дружні та тим більше сексуальні стосунки з клієнтами / пацієнтами.

Це і порушення особистих кордонів, і субординації, і кодексу психолога.
Це НЕ НОРМА. Фахівець або фахівчиня може встановити >неофіційні< стосунки з клієнтом/пацієнтом, які не виходять за межі психологічного контакту.

Тобто, ви можете підписатися в соцмережі на психолога, залишати коментарі, просто поговорити про щось нейтральне при зустрічі.
АЛЕ НЕ СПАТИ РАЗОМ.

Ні, ви не станете представником лгбт+ лише тому, що бачите представників лгбт+ навколо. І ваші діти не стануть.

Ви ж не стали комп’ютерною програмою після того, як побачили коди на роботі? І не отримали жодної супергеройської сили після перегляду фільмів Марвел? Ви з цим народжуєтеся і або одразу усвідомлюєте, ще в ранньому дитинстві, або в дорослому віці «приходите» до розуміння власної орієнтації (раніше вона могла пригнічуватися під тиском «нормалізації» у суспільстві).

Але ви не станете геєм просто тому, що побачите Елтона Джона.

Friendly reminder: немає «правильного» віку для важливих вам речей.

«Я занадто молода для вивчення цього», «Я застарий для зміни роботи», «Мені вже пізно цікавитися цим», «Люди цієї справи почали раніше, ніж я».

Правильний вік – той, коли ви наважилися щось почати або змінити. Вважаю це відголоском радянщини: а нащо змінювати роботу в >такому< віці, а нащо пробувати щось нове >так рано<, спершу має бути робота, потім задоволення.

Як приклад, ми бачимо 70 y.o. upbeat іноземців на творчих гуртках та наших 30 y.o. людей, які бояться «згаяти» час на хобі.

Friendly reminder: якщо людина здається вам безмежно красивою, але вона сама себе такою не вважає/не відчуває, НЕ ПОТРІБНО їй говорити, що вона «очевидно вимагає уваги» чи «напрошується на компліменти».

Існує безліч причин, через які людина може не приймати/не любити себе. 1. Дисморфофобія – розлад самосприйняття, через який людина бачить на першому плані не красу в собі, а недоліки/«дефекти»; e.g. вона може бути об’єктивно стрункою, але сприймати себе повною або бачити «зайву складку» на животі.

Ваше сприйняття людини ≠ самосприйняття людини.

Побачила коментарі американців щодо Stranger Things: «режисери не змогли продемонструвати позитивні сторони срср, а лише показали його з поганого боку».

My dearest LA kiddos, єдина позитивна сторона радянського союзу – його розпад.
Не вірю, що люди серйозно боготворять комунізм. Коли це роблять хворі москалі, які мріють жити в тотальній бідності та готові облизувати рештки леніна в мавзолеї, це вже нікого не дивує.

Але коли люди в прогресивних країнах з акцентом на права та свободи говорять WHY YOU GUYS HATE COMMUNISM / USSR?!, я просто хочу кричати.

Якщо ви запланували дитину, зважили всі фактори та вважаєте себе готовою – сил вам і підтримки

Якщо ви зачали дитину ще до війни – сил вам і щасливих пологів

Якщо ви плануєте дитину після війни – сил і терпіння вам, усе вдасться

Якщо ви не хочете дітей – сил вам, бережіть себе Вагітність, пологи, часто навіть зачаття, подальше виховання дітей – це зовсім не прості процеси, які проходять безхмарно.

Тому жінок потрібно підтримувати в будь-якому їхньому виборі, а не демонізувати чи осуджувати бажання народити / наявну вагітність / небажання народжувати.

Канали, що «ці новини ми вестимемо російською, щоб нас почули».

Перший місяць війни я вела твіттер російською, бо думала, що «о, я достукаюсь, нас побачать і почують».

Вони і так все бачать і все чують. І радуються нашим смертям. І тішать своє его тим, що ми звертаємось до них. І я дякую людям, які тоді мені писали, що робота на москальську аудиторію нічого не дає. Це правда.

Сліпі терористи, які 20 років нічого не хотіли бачити та вірили в можливий напад НАТО, не захочуть чути бандерівців, яких триколірний телевізор десятиліттями називав нацистами.

Українці: ми не хочемо бачити російську символіку. Взагалі ніяку, ні ваших орлів на триколорах, ні бсб, нічого.

Українці: цей захід не про вас, не про ваші свободи, не про ваших політв’язнів. Не на вас напали, не проти вас чинять геноцид. Не несіть свою символіку.

Jebana русня:

https://twitter.com/maksymeristavi/status/1541052710698602496

Це якась патологія менталітету – робити КОЖНУ подію про себе, тягти на себе ковдру жертви та нести свої атрибути в будь-який існуючий простір, навіть якщо просять цього не робити.

І зараз в інфопросторі звичний russian moment: обурення, бо дурні українці заборонили рівність(

Алгоритми толерантності чудові.

Мільйони дописів про вбивство афроамериканця, мільйони сторіс про ліси Австралії, про Собор чи різні протести = вагоме висвітлення трагедій.

Трагедія геноциду українців = порушення прав соцмереж.
Не пишіть про війну, ви травмуєте нашу спільноту. Не пишіть про війну або ставте TW.

Fun fact for our world: українці не можуть поставити TW на війну.
Не можуть захистити свою психіку від жахів війни, просто прогорнувши допис.
Не можуть поскаржитися на відсутність примітки TW на вбитих сусідах, бо це не сторіс, а реальність.