Переведення медиків/фахових спеціалістів/ппо в піхоту - херня, бо:
- неефективне та нецільове використання людського ресурсу;
- недоотримана користь з знань та навичок цього людського ресурсу;
- таке явище - це тимчасове латання дір, і не вирішує глобальну проблему;

Але. Уявіть що ви (або краще я - на власному прикладі інколи важче сприймати аналогії) - командир стрілецької роти уявного стрілецького батальйону (найневдячніша офіцерська робота, як на мене). Тобто ви - піхотний командир.

У вас є ваша зона відповідальності (декілька спшок).

В 2022 волонтерський рух та довіра до локальних волонтерів суттєво допомогла нам втриматись та прожити в окопах під Святогірськом 4 місяці поспіль.
В 2023 волонтерський рух та довіра до волонтерів допомогла нам вижити в окопах серебрянського лісу.

Дуже боляче дивитись, як в 2024 в момент, коли ситуація на фронті вимагає від нас максимального напруження всіх сил, мобілізації всіх ресурсів заради виживання нації та існуання держави - ми чіпляємось один одному в горлянки, і банально не можемо нормально спілкуватися один з одним, відповідати один одному))

Привіт, дорогий щоденник.

Сьогодні я скидами вбив чотирьох російських солдат, коли ті намагалися об'єднатися зі своїми, для чергового штурму.
Всі вони вмирали повільно (бо м430а1 має зрадницьки мало уламків. Як того хотілося б). Чи шкодую я про це?
Ні.
Чи сподобалось це мені?
Я буду брехуном, якщо скажу "ні".
З перших скидів, тремтячими від адреналіну руками, це перетворилось вже в холодну манію, мабуть, не знаю.
Ця невпинна жага знищити всі виявлені цілі - вона драйвить. Сильно. Вона дає енергію,

Якщо підари дуже сильно хочуть забрати спшку - вони спочатку добу-дві будуть розбирати її фпвшками; паралельно з цим - будуть стабільно розбирати мінометами, артою, танчиком/бехою; і з усім цим - КОЖНИХ 20-25 хвилин до вас прилітатиме скид (газ/ф1/вог17-25/ргн-рго)
-> Як результат - за першу добу вже не залишиться ні бліндажів, ні навіть якихось критих щилин. Не залишається ніхуя.
Якщо дотягнув до сіряка - може поміняєшся, чи група еваку зможе залетіти витягнути 300/200.
А як не зможуть (бо все випалено навколо) - то може хоча б кажан якійсь->

Ти можеш мати ахєрєнних пілотів, крутих мінометників, прикриття старшого начальника, та хоч зірку смерті. Тільки це все не має сенсу, якщо у тебе піхоти або немає в достатній кількості, або твоя піхота не ефективна.
З початку повномасштабки я попав в "легку піхоту" (тобто тро) -> у війську вже всі знають що таке тро)) і задачі в 22му у нас були не тривіальні - зайняти позицію, закопатися, вигрібати пизди (бо тоді ще по нас працював нон-стопом весь російський впк, окрім ядерної зброї), ну і власне головне - тримати позиції, тримати лінію.
Тоді виявилось ->

Хз нахуй воно кому треба.
Маленький лонгрід поки не спиться, і поки рок в вухах грає.
Лонгрід про окопних жителів. Ніякої систематизації, просто хаотична діч яка перша приходить на думку. Цифри не означають ні пріоритет, ні щось подібне.

З власного досвіду. 1) йдеш на нуль? Завжди збирайся згідно пріоритетів:
- БК
- вода
- все інше.

2) на позиції одразу роби собі орієнтири - де який азимут, яка відстань до орієнтирів. Без цього ти не зможеш коригувати вогонь, і адекватно передати інфу.

3) не знаєш чим себе зайняти? - сука копай.

Злість, зневіра та апатія.
Суто через блядство і гнилість командування батальйону.
Заїбали мертві душі, які числяться що вони в секторі, а фактично їх нема. Заїбало що через це - там де має стояти повна рота - стоїть взвод,і через нестачу людей на позиціях, гинуть хороші солдати. Заїбало що ці підори йобані, ссуться своїх же солдат як вогню, і ніхто не знає де вони взагалі є, бо никаються від своїх же людей.
Заїбало що хер притягнеш до відповідальності цих гнид, бо связі, і все порішають, як вже було.
Заїбало що єдиний варіант - це нити на камеру про

Піхота - це тяжка праця.
Піхота - це честь.

Якби у мене спитали, з яким словом у мене асоціюється "війна в піхоті"? - то це точно було б слово "тяжкість".

Бо в піхоті ти мусиш тяжко працювати.
Бо ти завжди тягаєш тяжкі речі.
А ще, це тяжкий сморід, який всюди.
--> Також, це тяжка хода в таланах, обтяжених брудом-шматками землі.
Це тяжкість наплічника, в якому у тебе вода, їжа, лопата, ліки, всетвоєжиття, свіча, компас, одяг, павербанк, і ще купа різного, і найголовніше - боєкомплект, без якого все інше тобі не треба.
-->

Знову одні й ті самі конфлікти 🤡 а потім дивуюсь "як?! Як, знаючи історію взаємовідносин з русньою, знаючи що 300+ років русня знищувала інтелігенцію, русифіковувала, морила голодом, вбивала, намагалася вирізати під корень українську націю як таку - як українці наступають на --> одні й ті самі граблі?! Як, ми знову й знову ніяк не вивчимо цей урок?! Що ще має статися?! Невже недостатньо?!"
А потім бачу знову й знову одні й ті самі срачі: про мобілізацію, про донати й допомогу, про мову, etc etc etc.
І всі вважають себе правими 🤡 ніхто не чує опонентів))

Рівно 10:30
З гучномовця лунає оксамитовий, спокійний чоловічий голос: "шановні учасники бойових дій, захисники України! Дякуємо! Народ України пишається вами!"
На фоні: розповіді фронтовиків, хриплим та сівшим голосом, про чергове, вже десяте ВЛК (навіть в пеклі 9 кіл 🙂)--> про моментальне винесення поза штат, з зарплатньою в 700 грн., і про те, як не вистачає грошей на маршрутку, щоб дістатись до шпиталю де проходиш те саме ВЛК))
про "обмежену-придатність" пацам без кінцівок, бо "Я вам ЩЕ РАЗ КАЖУ - У вас АМПУТАЦІЯ, НЕ ВИЩЕ ЛІКТЯ/КОЛІНА!🤌-->

Останнім часом дуже багато посміхаюсь)
Посміхаюсь з безкінечних "🇺🇦🇺🇦🇺🇦🙏🙏🙏♥️❤️‍🩹" та ікон з вотсапа в коментах побратимам, які посміхаються, і мовчки повіситись хочуть. Але не можна.Поки що)
З "ви наші котики з зсу" та "тварі з тцк порушують закон і мої громадянські права!") Посміхаюсь з яскравих рефлексій та гучних декларацій з приводу будь чого (як правило, за все хороше, проти всього поганого) з відсутністю пропозицій.
Посміхають натовпи пиздатих тіпів в залах, та молоді паци з сіл, які спиваються після пережитого, які хорошого і не бачили ніколи.

Якщо хтось не в курсі:
Qurban bayram (Къурбан байрам) - свято на честь закінчення хаджа (паломництва), свято жертвоприношення.
Свято це, в пам'ять жертвоприношення пророка Ібрахіма (Авраама), нагадаю: за переказом, пророку Ібрахіму (Аврааму) в сновидінні явився -->> Архангел Джабраіл (Гавриїл), та передав наказ Господа (Аллаха) про принесення в жертву сина Ібрахіма (Авраама) - іслам каже що мова йшла про старшого сина Ісмаїла (Ізмаїла), в біблії вказується син Ісхак (Ісаак).

Ібрахім (Авраам) прийшов в долину Міна (зараз в цій долині -->>

Шановні українці. Співгромадяни. Побратими.

Я - кримський татарин. Я - киримли.

Подобається вам це, чи ні - але я теж громадянин України, навіть якщо я не етнічний українець.

Моя батьківщина - це земля моїх пращурів, де протягом більше двох тисячоліть - формувався мій народ. Моя батьківщина - це Крим.
Крим для мене, як для кримського татарина - це невід'ємна частина України.

Наразі я, як громадянин України - в лавах територіальної оборони, і поки що побував лише на Донбасі (з червня по грудень)

Війна для мене скінчиться так само, як і для українців

В підсумки простору можна записати ось це:

Я, як кримський татарин часто чую питання "чому кримські татари не виїхали в 2014 році з Криму, якщо вони проти росії? Чому залишились в Криму, в окупації? Чи може все подобається, і взагалі чекали рускій мір?"

А дійсно - чому? Щоб розібратися, ось короткий перелік подій, які залишили кримський півострів без його корінного, автохтонного народу - кримських татар:

1) 1777-1779 роки - "тестування" реакції європейських країн на акти депортації народів Криму.
Виселення християнської частини народу, який

Дісклеймер: далі душні та банальні дописи.

Повернення в Київ не дало ніякої насолоди, полегшення або радості.

Рівно 6 місяців назад, ми вирушили на схід. З чотирьох друзів, що призивалися 25 лютого в тро - з цієї ротації повернулося троє. Кращій з нас - Зуб - не дожив всього-> 42 дні до ротації. Єдине що мене заспокоює - він не страждав, і що не було такого, що він лежить поранений, і була можливість надати йому допомогу, ні. Він загинув, навіть не зрозумівши нічого. Бо пряме влучення, арта.
25 років.

Повертаючись в свій район, проходячи ->