Війна закінчилася. Ви повернулися в Україну, зустрілися з друзями, все просто чудово, ніби й не було цього часу й усіх жахів.

Посеред розмови ви раптом згадуєте веселу історію, яка з вами трапилася під час перебування за кордоном, у квітні 2024 скажімо. Всі сміються, але якось натягнуто. Ви це зовсім трошечки відчуваєте. Але вам ніхто нічого не каже.

Не каже, що в них в голові за квітень 2024 з'явилися інші картинки. Хтось тоді був в Одесі, за сотню метрів від прильоту у «будинок гаррі поттера», де вбило кількох людей і собаку. Хтось гнав корча другу на фронт. Хтось плів маскувальні сітки — кожен тиждень на той момент вже третій рік поспіль. Когось з вами не буде — хто мав би бути, якби не війна. А хтось нічого цього не робив, але читав новини про той самий прильот, живучи при цьому в Україні — знаючи, що поки він це читає, у нього в місті може пролунати сирена. А то й не сирена.

А у вас у голові буде весела історія з берлінського аеропорту (наприклад). Всі промовчать. Ніхто вас не засудить. Можливо, вам навіть прямо казали, що ви все правильно зробили. Але незрима дистанція стане ще трошечки більше. А потім прийде час виборів. Країна буде зайнята обговоренням величезної кількості питань, більшість із яких буде пов'язана з післявоєнним відновленням. Більшість із них буде дуже болюча. Про руйнування, про смерть, про майбутнє — бо його образ сильно помінявся і потьмянів порівняно з довоєнними надіями.

Ви спробуєте висловлювати свою думку. Але ті самі друзі, які продовжували з вами спілкуватися, які вас ні за що не засуджували, раптом, делікатно чи ні, попросять вас помовчати. І пригадають, що коли тут все було, вас тут не було.

У вас будуть ті ж права за Конституцією, що й у всіх інших громадян. Але вам залишиться реалізувати їх мовчки. І це не про свободу слова — вам ніхто не заборонить говорити, але вас також ніхто не почує.

Ніхуя собі, мобілізація виявляється грошей коштує. Зараз ще люди дізнаються, що діра подвійна. Бо мало того, що ви платите самих мобілізованих, ви ще й з них податки втрачаєте, падає споживання, дефіцит кадрів (і унікальних компетенцій) і загалом це каскадний обвал економіки в таких обсягах.

В знайомого днями відбулася абсолютно всрата історія. Буде тред.

У батьків його дівчини був собака — старенький, хворів, але жив у чудових умовах, з постійним наглядом ветеринара.

Вони пішли в АТБ, собаку залишили на повідку біля нього, в спеціальному місці. Повернулися — собаки нема. Камери АТБ зафіксували як двоє молодиків беруть собаку і пхають в авто.

Звернулися до поліції, розклеїли оголошення, запостили в фб-групи.

Ще до того як поліція змогла пробити номер машини, з власником зв'язалася людина, яка забрала собаку.

В рекомендації ютуба підкинуло відео Кацуріна про їжу Одеси. Там ще Птушкін. 1,3 мільйона переглядів. Відео повністю українською мовою.

Пам'ятаю ахуітельні історії про те, що українськомовний ютуб нежиттєздатний (про медіа теж таке пам'ятаю). Пам'ятаю, що українською мовою робили відео лише аматори, і 99% відео з хорошим продакшном були російськомовними.

А ще пам'ятаю, що самі ютубери казали — ну це просто люди не дивляться українською, то й ми не робимо.

Невеличкий тред.

Десь наприкінці XIX століття до США емігрує єврейська родина Якова Пріцкера та Софії Шварцман з селища Великі Пріцьки, що на Київщині.

Там Яков (Джейкоб) разом зі своїм сином Ніколасом засновує юридичну фірму «Пріцкер і Пріцкер». Фірма стає вкрай успішною і переживає кілька поколінь Пріцкерів, і туди влаштовується онук Ніколаса — Джей Пріцкер.

У Джея було також двоє братів. З братом Робертом вони придбали разом транспортну компанію, в яку наймолодший з братів Дональд пішов працювати.

This is the Russian ballistic missile “Iskander” hitting a drama theater in downtown Chernihiv, Ukraine a few hours ago.

Peaceful city on a summer Saturday. A girl taking a video.

Direct hit into active THEATER, not a military object. Chernihiv is located in 80 km from the Russian border.

Ballistic missile approach time is around 1 minute. Nearly impossible to warn civilians, so they could get to the shelters.

@jlsinna @ClownWorld_ Hey. I'm Ukrainian and incredibly grateful for what America and its people as taxpayers have done for us so far. There's a big chance I'm alive only because of Patriot Missile Systems, as I live in Kyiv near the military building.

I get your point, and frankly, I would question… twitter.com/i/web/status/1… @jlsinna @ClownWorld_ I've read some replies and now will try to answer some popular questions here for everyone. Also, I don't have many opportunities to speak English, so I'm sorry for any mistakes you see :)

1. How all those young people in the video aren't on the frontline?

Even in the biggest… twitter.com/i/web/status/1…

18 травня — День пам'яті жертв геноциду кримських татар, ви про це знаєте, сьогодні бачив уже декілька тредів від киримли, які пояснювали, що це за дата і наскільки це важливо.

Розповім зовсім трошки про іншу сторону цього дня — з боку слов'янського населення. Коротенький тред. З самого ранку 18 травня на бічних вуличках центру Сімферополя з'являлися автобуси — на них до столиці Криму приїжджали киримли зі всього пів острова на мітинг, який проходив на площі Леніна.

Проходив мітинг з молитвою і десь до обіду він закінчувався.

>Сдам в аренду 2-х комнатную квартиру на старом Подоле
>напротив Куреневского парка до метро практически подать рукой (10 мин на маршрутке).