Колись жив у Польщі пару років, писав польською колонки в медіа, працював по всій країні музичним менеджером, обʼїздив кожне воєвудство і єдине за ці роки питання на вулиці старого поляка про Волинь до мене сприймалось моїми польськими друзями як девіація і старечий маразм. Тоді Польща мало не стала економічним європейським тигром, але тепер точно має усі шанси обігнати мадярщину з фашизації і росію з реваншизму. Питання до українців про Волинь стало новою нормою.

Замість того, щоб назвати провулок у Харкові іменем Міська Барбари сьогодні Харківська група деколонізації ОВА проголосували за назву Привітна. Привітна, блядь!

Крім Міська, не знайшли підтримку імена Симона Петлюри, Левка Лукʼяненка, Євгена Коновальця. Гарна компанія, Місь. Проти них усіх виступив заступник харківського мера — Олександр Новак.

Місько віддав півжиття Харкову. Він став видатним актором у Харкові і додав себе до українськості міста.

8 років тому у цей день @ukrainer оголосив про свій старт. За перші ж дні на нас підписались десятки тисяч людей. Це був шалений успіх. За кілька місяців запустились 🇬🇧 та 🇩🇪 версії. А вже за пів року виникли перші виклики: майже уся команда, яку я залучив до першої хвилі – пішла Ми перебудувалися, віднайшли нові сили й рухались вперед. Згодом зʼявився новий виклик – на моєму кредитному рахунку вже вичерпувались останні гроші, ліміт банк не збільшував. Паралельно ми надсилали грантові заявки різним донорам і нам прочто усі відмовляли. 30 спроб і 0 успіху)

Окупанти вдарили по друкарні Vivat сьогодні. Півроку тому @ukrainer у Харкові про них та Видавництво Савчука. Підтримайте харківʼян. Замовляйте у них книжки і все, що можете. Книжки Вівату тут: vivat.com.ua

Нагадаю, що сталося з тими, хто ображав права україномовних, раптом хтось забув. Або чому в Києві так масово зникають «Хлєбниє» 2013 рік! Вся Україна була заповнена відстійними кавʼярнями кофєхаус. Де вони зараз?

Колись їздячи по світу я неодноразово зустрічав таких як Вікторія Кульгейко, відома вам як Спартц @RepSpartz. Українці, що зреклися себе, в усьому і завжди шукали підтвердження нікчемності України і усіляко самі докладалися до її приниження у світі. Я чув у Ханої, що в Києві скрізь насрано. У Куала Лумпурі мені розповідали, що в Україні тотальна небезпека на вулицях – бʼють і вбивають як в 90х. В Йорданії українка з тіндера розказувала, що всі українські чоловіки – сцикуни і брехуни (я тоді змаскувався під поляка).

Сьогоднішній тред про те, як українці доклалися до авіації російської імперії, а згодом і совка. Сумний з точки зору витоку мізків і несубʼєктності нашої того часу тред, але надихаючий, з точки зору того, як багато ми дали авіації. Перші гідроаероплани рос-імперії розробив киянин Дмитро Григорович, який вчився за кордоном, повернувся в Україну створювати літаки разом з Федіром Терещенком, а згодом емігрував у петербург, де крім авіаконструювання займався журналістикою, видавав "Вісник повітроплавання".

Цю жінку звуть Тетяна Кротова з хутора Шевченко неподалік Кропивницького. Декілька років тому Тетяна розповіла нам неймовірну історію про те, як одне її село врятувалось у Голодомор, а інше – напіввимерло. Про це у треді. На хуторі Шевченко голова місцевого колгоспу Никифір Романенко таємно видавав їжу селянам. Ту саму їжу, яку напередодні у них відібрали і кинули гнити. У селі не виявилось зрадників, що пішли на співпрацю з владою, а отже за час Голодомору там не помер ніхто.

What is happening in Oleshky and Hola Prystan now? (These Ukrainian towns have been occupied by Russia since Feb‘22 and are now flooded because Russia blew up the Kakhovka dam)
Some of the townspeople managed to escape from there, this is what they say:

plz, share this thread 1. 20-day lockdown, they are not allowed to leave or enter the cities. Volunteers who have aid are unsuccessfully trying to break into that area.

Що відбувається в Олешках та ГоПрі під окупацією?
Комусь із містян вдалося вирватися з окупації, ось що вони розповідають:
1. 20-денний карантин, з міст не випускають і не впускають. Волонтери, що закупились в області, безуспішно намагаються прорватись в Олешки і Голу Пристань. 2. Де є суша (10-20% міста) – блокпости. Перевіряють і просто грабують людей, рвуть українські документи залазять в ті будинки, що ще не були пограбовані, кажуть людям, що їх врятують, а ви тут усі здохнете.
3. За межі міст не випускають без рос. паспорту. Більшість його не має.

Те, що безліч адекватних людей зараз вступаються за Василя Хмельницького свідчить про те, що ми, медіасектор, працюємо не настільки ефективно, як промо-кампанія з відбілювання репутації рейдера, регіонала і борця з свободою та демократією Василя Хмельницького.

Тред🤷‍♂️ Товариство, давайте зберемо вичерпний перелік усіх історій про Хмельницького, які допоможуть розібратись в історії тим, кому Васі вдалось замилити очі. Додавайте посилання в реплаї на джерела розслідувань, додаватиму до треду. Почну з збережених у себе.

Товариство, вчора в @ukrainer взламали Meta Business Manager. Отримано доступ до всіх сторінок. Можуть бути провокації. Вже йдуть зміни назв і видалення постів. Сапорт Мета з учора не може допомогти. Мінцифри в курсі. Після повернення доступу до наших сторінок (якщо це таки станеться) постає питання – чи залишатися Ukraїner на платформі ФБ?

Це стає по-справжньому небезпечно. Нас зламали, але з попередніх перевірок особистих сторінок – жодних зламів самих адмінів не відбулося.

Здається, ми познайомились з @kashasaltsova десь у лютому 2008. Тоді на площі Льва Толстого була чайовня Мономах. В мене була дуже конкретна пропозиція – заспівати з гуртом "Мертвий Півень" два треки, які обрав народ. (далі тред-ностальгія для олдів і трошки про свіжак) За треки, які увійдуть до альбому, йшло голосування на сайті "Сумно?" і з близька ста треків народ обрав ті 13, які 13 квітня зазвучали наживо і згодом стали альбомом. Саша погодилось.

Може хоч штучний інтелект врятує єбєйші тексти потапа і ко

Привіт, друзі!
Дуже хотілося б допомогти деокупованим територіям і долучити їх до традиційних святкувань Різдва. Три вертепи з різних регіонів України готові поїхати до Дергачів, Тростянця, Харкова, Ізюма, Балаклії та менших населених пунктів Слобожанщини. (1/5) Чому це важливо? Рсн за своїми танками вела освіту і культуру. Намагаючись так показати, що вони "здєсь навсєгда" і вичищаючи з окупованих регіонів усе українське. Маєм бездіяльні мінкульт та міносвіти, тому треба брати на себе відповідальність за протидію культ.експансії (2/5)

Чи росія напала на Україну через російськомовних? Ні, навпаки – вона напала на Україну через україномовних. Через те, що ми вижили, через те, що не підкорились пропаганді, не клюнули на "одін народ". Хтось клюнув і пожалкував, це теж ок. Українська мова не просто так заборонялася. Російська не просто так завжди усіма проросійськими партіями лобіювалась як друга державна. Ми маємо поважати всі мови світу, але і памʼятати, що є лиш одна, яку нам насаджували століттями і вона заслуговує на те, аби бути скасованою.

Знаєте, що круто зараз дуже? Взаємопідтримка, про яку ви не домовляєтесь, не просите, не натякаєте, просто.

Далі розкажу кілька історій з життя видавництва @ukrainer🌚 Так, ми робимо книжки. Минулого року, я, здається, вже розказував цю історію: одна компанія обирала подарунки до Різдва працівникам між нашими книжками і електроштопором з китаю. І ми програли штопору. Якось образливо програти штопору🫠

Цього року я дізнався, що в день, коли я народився, моєму дідусю могло би бути 102 роки. Як так сталось, ви спитаєте?

А дуже просто. Мій дід Тимофій мав коней під Богуславом і був розкуркулений та висланий у Архангельськ, звідки повернувся вже 1934. Його дружина і дочка померли через Голодомор, хата була фактично знищена, Тимофію на той момент було вже за 40. Він переїхав до міста, одружився вдруге, так на світ з‘явились моя тітка Галина і батько Анатолій. Коли народився батько — діду було за 50.

Думаю, що ті репортажі, які ми зараз робимо в Деокупаціі — це останнє, що я зможу особисто робити в журналістиці репортажного формату. Cьогодні в нас вийшов випуск з деокупованого Вовчанська, а пару днів тому — з Дергачів. Обидві громади місяць тому вийшли на колон з рф З початку повномасштабного вторгнення мені вдалось прочитати одну єдину книжку і подивитися від сили 3-4 фільми. Якось більше не чіпають різноманітні сюжети як художні, так і документальні, складно захопитись якоюсь вигаданою історією, якщо ти в епіцентрі реальних подій.

В топ-20 українського спотіфаю залишилось 30% українських пісень. Більшість — рсня. Постійно думаю про те, шо з цими людьми, що піднімають рейтинги р*сні зараз, платять їм гроші за прослуховування по суті? Де вони живуть? Чим займаються зараз?

Наприклад, у цьому будинку на фото Днями ми знімали історію про оборону Ірпеня. Підійшли до цієї 5-поверхівки. Два з половиною під’їзда випалених квартир. Навколо — купа дітей, на майданчику, під вцілілою частиною будинку — заповнена парковка, люди повернулись. Десь стоять свіжі вазонки, десь вже змінені вікна.

Улюблена серія «Запомнітє єтот твіт»
👇 Ми счіталі, ми счіталі