«Скільки кілометрів від червоного хідника до пекла?»

Зібрала тред про нашу сьогоднішню акцію від команди фільму «Пісні землі, що повільно горить» на червоній доріжці Венеційського кінофестивалю, про деталі, які варті уваги і команду, яка працювала над цим.

1/ Я казала раніше, але повторюся: для нашої команди надзвичайно важливо говорити про полонених на міжнародних майданчиках. Важливо говорити про тих, хто перебуває в неволі, про умови, їхнього перебування там та наслідки дій Росії в Україні.

2/

Друзі, час запускати шакалячий експерт на Держкіно. І я серйозно.

Цими днями Державне агенство з питань кіно, попри громадський спротив та серію програних судів, добивається незаконного розподілу майже 600 млн грн бюджетних коштів під час 19 пітчингу.

Деталі — у треді Треба ваш розголос, бо кожен день мовчання і закривання очей на зашквари Держкіно — це ще один день, коли ми спостерігаємо як українське кіно намагаються поховати.

І якщо ми хочемо, щоб у нашого кіно було майбутнє — треба рухатися.

Укрінформ випустив дуже компліментарне інтерв'ю з очільницею Держкіно Мариною Кудерчук.

Залишу тут тред моїх улюблених цитат, давайте посміємося разом, аби не плакати. А повний текст от тут:

ukrinform.ua/rubric-culture… «Сподіваюся, наступний рік буде вдалішим для українського кінематографа», — каже Кудерчук.

От тільки мені цікаво внаслідок чого це має статися? Коштів на підтримку кіно немає, Держкіно повністю провалює свою роботу, велика кількість професіоналів служить в ЗСУ або, на жаль, загинули.

Днями, у тимчасово окупованих громадах Херсонщини, росіяни знищили памʼятники жертвам Голодомору в Україні, зазначивши що це нібито «”інструмент маніпуляцій”, створений спеціально, щоб розпалювати ненависть до Росії».

«Не йдеться про війну з пам’ятниками, це всього-на-всього демонтаж символу дезінформації», — кажуть вони.


Минулого року росіяни також знесли пам’ятник жертвам Голодомору в Маріуполі. Тоді, щоб виправдати руйнування, вони використовували ті самі тези, що й сьогодні: під час “природного” голоду 1932–1933 найбільше постраждала не Україна.

Мене дуже зачіпає, коли ми говоримо про гідність і повагу до військових, а особливо до поранених.

Вони вже віддали найцінніше — здоровʼя. І найменше, що ми можемо зробити — забезпечити гідне ставлення. Зробити все, аби майбутні ветерани й ветеранки відчували, що вони — люди. Люди, на яких суспільству не байдуже. Це не означає, що треба постійно співчувати й жаліти. З мого досвіду спілкування з військовими, жалість — це останнє, чого вони потребують.

Ми не просто програємо в інформаційній війні росіянам, ми програли її давно. Нинішня інформаційна політика в Україні провалена. Ми можемо робити десяток окремих інфокампаній в світі, і вони навіть будуть успішні і сильні, але ми все одно вже програли. Бо в нас немає цілісного погляду і стратегії.

Це фото В’ячеслава Ратинського вже досить довгий час стоїть на заставці мого телефону, як одне з головних нагадувань, що боротьба триває і залежить від кожного з нас. Він зробив його 22 січня 2014 року на Майдані, за декілька днів після «кривавого водохреща».

За декілька тижнів після цього у ніч з 18 на 19 лютого 2014 року відбувся штурм Майдану, згорів Будинок Профспілок.

Це фото теж В’ячеслава Ратинського, з середини приміщення.

My name is Maria, and I have been writing about the shelled hospitals every day for a month. I have been working in communications for more than seven years. She headed the communications of major Ukrainian festivals: @bookforumlviv and @LvivMediaForum.

I wrote about books, told the whole world and Ukraine about Ukrainian authors, and supported the Ukrainian media.

Українське видавництво АССА з Харкова написали, що вони відновлюють доставку книжок, а на сайті можна зробити замовлення. Купити книжки можна тут: acca.ua «Агенція Сучасних Спеціалістів та Авторів» була заснована 3 листопада 2009 року в Харкові, а першими їхніми книгами стали туристичні видання.

I want to see happy photos of children from playgrounds. However, every day I see only dozens of photos about the death of Ukrainians.

Itʼs a photo from Mariupol, where people are forced to bury their neighbors in the yard. This plaque is dedicated to the death of Antonina from Mariupol. She was born in 1928. She survived decades of hell (Holodomor, Stalin, Hitler & WWII, War in Donbas 2014) but died from an attack by Russia in 2022. People can't even bury her normally.

Ті, що повернуться і ті, що прийдуть,
кого згадають, кого тут приймуть,
кому віддячити, кого не забули,
хто носить, як шрами, ламане минуле, всі, хто набув, і всі, хто втратив,
всі, хто питав у тебе поради,
всі, хто просив у тебе пробачення -
всі мають значення,
всі мають значення.

Збираємо на дрон для наших військових.

Потреба проста: треба зібрати 6500 євро.
Збираю я з командою, тож ручаюся і відзвітуюся.

Якщо ви хочете долучитися - надсилайте кошти за реквізитами: quicknote.io/a5a446c0-a50c-… Дякую усім, хто надсилає будь-яку суму. Усі зараз дуже важливі і потрібні. Ви коти! обняла всіх

Візьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі. Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

RIA Novosti accidentally published a pre-prepared article for the "end of the operation" on February 26th. Due to the defeat in key areas, the article was deleted, so you can read what kind of future they planned for Ukraine.

thread with translation of the article. DISCLAIMER: This article is an example of Kremlin’s insane propaganda, and should be addressed critically. Keep that in mind when reading it

Ось тобі, жінко, мова.
Стріляй із неї.
Захищай себе до останнього подиху, і нізащо
не дозволяй їм наблизитися. Використовуй
вбудовану систему радіоперехоплення
і прилад нічного бачення.
Все це є всередині. І не бреши, що не вмієш. Пильно відстежуй
дислокацію ворога і найменші його просування.
Підпусти на віддаль пострілу – а тоді припадай до прицілу і вже
не зволікай.
Набоїв припасено вдосталь, їх не шкодуй,
якщо ж скінчаться – виробляй їх зі слів,
тільки тоненькі жіночі пальці здатні на цю моторику.

Тепер в українському тлумачному словнику більшість слів отримають нове значення. ЗСУ у оновленому тлумачному словнику могло б означати — титани, які боронять своїх до останнього і попри все.