Давно хотів написати тред про одну знакову подію, але довго не наважувався. Ця подія - легендарна велика військова операція, звільнення Широкіно!
Чому не наважувася? Думав, що це нікому не цікаво, або прийде 100500 скотин, які скажуть, що все було не так, і Ваш скромний слуга не так все робить, не так живе, не так дихає і т.д. буду писати назло всім, думка скота мене не цікавить, хай пишуть що завгодно, або відписуються!
Не буду претендувати на абсолютну істинність мого опису, я далеко на остання інстанція. постараюсь описати те, що бачив, а бачив я лише одну деталь великої картини. дуже сподіваюсь, що брат Директор, він же широко відомий в вузьких колах як @Sea40K, доповнить мою історію.
Силами Божого провидіння так вийшло, що в лютому 15 року я опинився в курортному місті Маріюпіль. На той час я служив в дуже одіозному "добровольчому" підрозділі (називати його я не буду, бо він як Торнадо, і закінчив так само, кто не понял - тот поймет).
Був цей легендарний підрозділ прикомандирований до Азову, і жили ми на лівому березі Маріуполя, на базі Азову, широко відомої як ШКОЛА. Багато хто хотів движухи, хоча якось досвіду чи знань ні в кого не було, максимум - 10 днів полігону і аж пару відстріляних магазинів з АКМ.
Движухи довго чекать не довелось. В кінці січні обстріляли мікрорайон Східний, причина йобнуть і движонуть була, і в глибоких темних бункерах Головної Ставки полку Азов визрів прожект віджати нехуйову ділянку сірої зони на схід від Маріюполя, звідки і обстріляли місто.
Нам сказали, що через пару днів можливо буде якась движуха в сірій зоні, якраз в селі Широкіно(тоді цю назву ще ніхто не знав). Суть її, як на спочатку сказали, буде в тому, щоб просто постояти, поки будівельники побудують там блокпост.
Не знаю, чи правда так думали, чи просто так простому люду сказали, щоб не переживав. можливо, так і думали, бо на той момент в Широкіно ворога як такого не було, на виїзді стояло пару маргіналів(не таких як я, а справжніх).
9 числа мені і всім іншим видали дві гранати, димову шашку, 450 набоїв для АКМ та 45 для ПМ(так і не зрозумів, навіщо той ПМ взагалі). Це все барахло з тим самим АК з 4 магазинами, ПМ, бронежелетом, каскою важило не мало і таки трохи напрягло мою худу статуру ггг
10 числа вночі нас розбудули, і сказали пиздуйте на фронт. ця вся движуха почала одягатись, обуватись, озброюватись і вийшла вниз на перекур та почала себе обклеювати легендарним ЖОВТИМ СКОТЧЕМ.
Надворі вже почала шикуватись колона азовців, в строю було все, що можна. Ті люди, які в той момент стояли на посту по базі, так там і стояли, поки не пройшло пару діб. припиздували люди з інших сотень з Урзуфа та Юріївки. До азовців підтянулась і наша скромна движуха.
З курінням на ходу, викриками та гуморесками оце все поїхало з лівого берега в drang nach ost в сторону Широкіно. Мене такий широкий масштаб і ентузіазм людей трохи здивував, бо не схоже це було на якесь там встановлення блокпоста.
Пам'ятаю, як проїзжали якісь пригороди Маріюполя, пару БП, армійці нас вітали, і ми їх(правою рукою). На одному з БП за нами став в хвіст колони спецпідрозділ МВС "Сокіл", але він був геть не налаштований на бої, бо їхав на блискучих мікроавтобусах.
Десь біля Лебединського, наскільки я пам'ятаю, пікап, на якому ми їхали, зламався. і якраз в цей момент міномети почали працювати по ворогу. Оце нормальна движуха, подумав я відразу. Так їх, брати!
Пікап полагодили, і своєю колоною попиздували далі. Приїхали на західну окраїну Широкіно. щось побахкувало, розвідка азовців вже зайша в село, основний движ почав підтягуватись. частина наших попиздувала на Маяк(дитячий табір на висоті перед селом), частина в саме село.
Вже почало світати. Я якраз був на Маяку з декількома нашими. В цей час знизу, зі сторони моря, спускається якийсь персонаж. Я відразу зрозумів, що це хтось наший, але один дядька не зрозумів і направив на нього волину. Між ними відбувся такий діялог.
- Ти хто?!
- А ти хто?!
- Ти хто?!
- А ти хто?!
Цей азовець каже, що наші уже на краю села, не їбіть гусей, давайте Вас відвезу. Ми спустились до моря, там стояв джип на ЙОБАНИХ БЛЯХАХ з албанськими номерами, ми сіли в нього і попиздували на Рибхоз, точку на заході з села.
В цей час ще не сильно бахкало, було відносно тихо, працювала в основному стрелкотня. по трасі Маріюпіль-Новоазовськ їздили наші машини і підвозили людей і майно. ми ж тим часом уже доїхали до Рибхозу.
Уже було світло, мабуть годин 7-8 ранку, точно не скажу, бо телефони у нас перед виїздом забрали. Ворог до цього часу уже нормально прокинувся, і почав хуевничать. Затріщала стрелкотня, почала працювать мінометка, вперше в житті почув свист міни.
Щось ми походили, походили, і пішли в сторону основної вулиці. Побачили «Сокіл», він упакував якихось маргіналів(не мене), повантажився, і поїхав в Маріуполь. хтось казав, що вони сцикуни, та не сцикуни, а розумні люди, вчасно встали на лижи ггг.
З основної вулиці було чутно стрільбу, азовці їбашили по ворогу. Нам то звісно не було його видно, наші стАршие не сильно горіли бажанням вписуватись в движуху та і взагалі движувати.
Тим часом градус веселої атмосфери все наростав і наростав, почали літати гуморески різних калібрів. Я так толком і не розумів, що ми тут робимо, куди йти далі, хто стАршой і т.д. координація з кимось по ходу була взагалі відсутня.
Потім по радіостанції передали, що зараз будуть крити великими калібрами. Ми пішли в якийсь підвал, і там сиділи близько години. Потім вийшли, зрозуміли, що сидіти в якомусь підвалі зовсім моветон, побачили напроти шикарний двоповерховий будинок і "звільнили його".
Звільнення відбулось внаслідок вибиття воріт перед будинком і його подальшої окупації. Хтось почав топити пічку, хтось ліг трохи відпочити, деякі пішли відразу на пост. Потім настала моя черга йти на пост. Суть поста - сидіти біля рибхозу, дивитись, аби біля моря ніхто не пройшов
Я просидів годину, само собою, ніхуя там блядь не відбувалось. Мене мав мінять один тормоз, але він гальмував, я пішов з біноклем у наш звільнений будинок, віддав тому дегенерату в руки і сказав пиздувати СПОСТЕРІГАТИ.
Пізніше ще на пост сходив, потім трохи поспав, потім постояли на посту вночі. Весь час бахкало і нормально працювала стрелкотня. Вночі хтось пустив панічний слух, що на нас іде ТАНКОВА КОЛОНА, і деякі люди дуже засмутились, і не оцінили гумореску.
Загалом, в такому стилі "ни о чем" ми просиділи 10 і 11, і потім під вечір 11 поїхали назад в Маріюпіль. 12 і 13 поїли і відпочили, а от 14 було саме цікаве.
14 числа один з азовців, який висів з нами, грузин, прийшов до стАршого, і каже, що там уже пизда, ворожі танки мало не нашого ліберально-демократичного брата-азовця давлять. СтАрший питає, там є що ловить, грузин каже, що ні, і він з движухою з'їбав звідти.
Якщо десь тотальна пизда - значить треба туди їхать(нет) швидко зібралась движуха, хоча деякі прямо пішли в отрицалово, і сказали, що їхать не будуть. Ті, хто таки буде, повантажились в два КРАЗИ, легковушки і погнали. І тут трапилась неймовірна гумореска, друзі, Ви не повірите!
По дорозі з Маріюполя машина стАрших кудись зникла! Спочатку була, була, а потім стала відсутня! Але ми тим часом їхали далі. Хтось сміявся, дехто хрестився. З горем пополам на максимальній швидкості ми таки доїхали туди.
Перед виїздом кожному дали по РПГ-22, здається, хоча ніхто з нього не разу не стріляв. Думали, будемо зараз палити танки(точніше, вони нас давитимуть). Машина трохи не доїхала до Маяка, тієї висоти над Широкіним, про яку я вже писав.
Ми повипадали з машин, і трошки порозбіглись в сторону, так як старших не було, і ми не знали, що робити. Потім таки попиздували на той самий Маяк. Жарти не припинялись, літали гуморески.
На Маяку стояли танки Т-64, здається нової нацгвардійської модифікації, і стріляли по ворогу. Ми забігли в одну будівлю, поряд приземлилось пару гуморесок, перечекали жарти, і спустились в один підвал. В підвалі були азовці.
Ми тим часом таки не могли вийти на стАрших, командував нами один дядьки(з кадрів ггг), на правах самого розумного, так як він вмів писати, читати і рахувати до 10. Тим часом хтось пустив прогон, що скоро будемо йти на ЗАЧИСТКУ.
Кажуть, зараз танк 5 раз ОТРАБОТАЕТ, виходимо і йдемо в село, там всіх уже повбивають, ми просто ПРАПОРЕЦЬ ПОСТАВИМО. 5 раз стріляє танк, і ми зібрались виходити. Як завжди, у деяких кадрів перед движухою розболілась нога, рука, жопа, загалом всі отвори і частини тіла.
саме цікаве, розболілось у тих, хто на срочке хуй сосал, і накидував на молодь. Пару людей пішло в отрицалово, так сказать. Але ми таки вийшли на двір, і що мене трохи здивувало, що було майже темно. А на вулиці картина - як з кардрів по штурму Грозного.
Лютий був теплий, сніг розтанув, скрізь грязюка, болото, біля вогнища гріються азовці. Постояли ми там трохи, покурили, і попиздили таки вниз. Перед тим приїхали БМП, нам пропонували в неї сісти, але ми хоч і були дітьми, але вже знали, що то хуйня, і закинули туди свої речі.
Ще поряд був БТР-3, Спартан і цілий Т-64.
Почали спускатись вниз. Техніка швидко з'їзджала, а ми швидко збігали. З тієї сторони почались поодинокі постріли, ми попадали, деякі азовці з ПКМом пустили туди пару черг. Пройшли повз якусь будку, можливо підстанцію. Дійшли до першої лінії будинків під Маяком.
Почався хаотичний процес "зачистки" селища, мало для мене зрозумілий. Лунали постріли в інший просторово-часовий континуум, хз взагалі куди. Залізли в якесь подвір'я, постукали в хату, думали виносить двері, а там їх відкриває бабка, яка взагалі дупля не відбиває, де вона і коли.
Поки ми були у 2015, бабка жила в 2187. Тим часом я помітив, що вже дуже темно, майже ніч. я погано орієнтуюсь в топографії, особливо по спогадам. пам'ятаю, як ми дійшли до якогось містка. Танк не поїхав по ньому, бо він би його не витримав.
Поїхав Спартан, за ним БТР-3. Якимось незрозумілим для мене чином я з побратимами опинився майже в авангарді оцієї боротьби з большевизмом, тобто недалеко від Спартана. В якийсь момент ми йдемо за ним, і по ньому починає працювати якась хуйня.
Що за хуйня, я точно не скажу, бачив, як від броні(хоча яка там броня) відлітали дрібні осколки. Я якраз проходив повз один паркан, і з початком бою присів. Спартан повернув свого кулемета в сторону, звідки стріляло, і почав туди навалювати.
Як і все в нашому житті, ця багатообіцяюча движуха почала накриватись пиздою. В якийсь момент Спартан посеред ночі ВМИКАЄ ЗАДНІ ФАРИ, і освітлює тих, хто був позаду, і починає здавати назад. в той же момент лунає крик "ОТСТУПАЕМ".
Як казав Степан Бандера, колись один скаже "ОТСТУПАЕМ", а мільйони повторять "БІГОМ БЛЯТЬ ОТСТУПАЕМ". Сотня голосів кричала, і "тактично відходила". Тим часом Спартан здавав назад, і мало не врізався в БТР-3. Той також здав назад, врізався в стовб.
Стовб нахилився, і добре, що нікого не роздавив. Вся движуха почала відходити назад, до мосту, з криками: «1 СОТНЯ, 2 СОТНЯ, пацани Ви де?!» З горем пополам всі відійшли, але когось таки там поранили(точніше, хтось зламав ногу).
Азовці з БТРом і іншими штуками пішли на Маяк, а ми залишились біля першої лінії хат. Відразу за ними були городи і земельні ділянки, так що позиція була більш-менш. Домовились, що будемо сидіти в подвалі, але в хаті буде смотрящий(тобто, хтось на посту).
Посеред ночі приїхали стАршие, але чомусь долучитись до наших штудій вони не захотіли. Моє чергування припало на самий ранок, і Ваш скромний слуга стояв, а на світанку побачив, як з Маяка спускаються азовці.
азовці спустились, обкашляли все що треба, і на циферках попиздували на штурм. Перед цим вони запитали у НАШИХ, чи вони з нами, але старшой сказав що ні, команди не було. Запрацювала стрілкотня, інтенсивнішого її звуку я в житті не чув. По рації уже кричали, що у азовців втрати.
Наш головний приняв рішення тактично відступати. Вийшли ми на вулицю, зібрали всіх своїх, і під звуки гуморесок попиздували на Маяк. З Маяка спустились до моря, там були два БТР-80 79 бригади, і на них виїхали до Лебединського.
З Лебединського піймали КРАЗ, в нього залізло майже 40 людей і АГС. Цей Краз повіз нас в Маріюпіль.
Друзі, ось така історія. багато в чому сумна, багато в чому смішна. Сумна, бо були люди, готові на движ, але їм не дали. Смішна, бо ті, хто обісрався - зараз(точніше раніше) при званнях, волинах, грошах, і т.д.
Ну а сама смішна гумореска - це те, що по приїзду нас зустрів стАршой, який вийшов нас привітать в одній термобілизні, видно, людина прямо таки з поля бою! От така тотальна пизда!
майте класний штурм широкіного!
