Thread by @IvAnt_21

Сьогодні мій знайомий виїхав з #Херсон

У треді даю його історію про блок-пости та ситуації в дорозі ⬇️

«Сьогодні о 5:30 ранку виїхали з Херсону через Василівку. 3 машини. В нашій було п'ятеро людей: жінка з дитиною, та троє чоловіків (включаючи водія). А також собака.

По дорозі було десь 25-30 російських блокпостів. У більшості випадків дивились неприскіпливо. Огляд тривав близько хвилини (документи + багажник). Напевно, через те, що був дощ. На 2-х блокпостах навіть ніхто не вийшов

Ще на двох просто махнули їхати далі. На 5 блокпостах дивились паспорт водія (і на 2 техпаспорт на машину). Ще десь на 5 блокпостах дивились паспорт (а точніше, копію, бо оригінал я загубив) тільки в мене.

Скоріш за все, тому що я високий і бородатий. На одному блокпості мене попросили закотити рукава на футболці (перевіряли наявність тату).

Ще на одному попросили показати галерею на смартфоні у мене і попутника. На одному оглянули салон машини в ногах у чоловіків. Був блокпост, на якому ДНРівець дав по цукерці жінці та її доньці.

Задавали питання: чому їдете з Херсона, куди їдете. Питали за собаку: скільки коштує чи є паспорт.
У мене питали, чи служив, чим займаюсь та чому нема оригіналу паспорта.

Часто стріляли цигарки у водія. На 2/3 блокпостів дивились багажник в режимі "відкрив-закрив". На інших не дивились. Перед нами в одному авто попросили відкрити сумку з речима.

Перед Василівкою був блокпост, перед яким стояла колона десь з 25 машин. Ми зупинились за ними. Наші водії пішли домовлятись, і за пляшку алкоголю та пачку цигарок нас пропустили.

У Василівці був ще один блокпост. Там було десь 10 машин в колоні. Ми їх об'їхали також, нас пропустили й сказали їхати далі. На двох виїздах з Василівки стояло ще десь по 30 машин. Ми звернули, куди нам показали, об'їхали машини і поїхали зразу на блокпост (це був останній).

Там сказали, що нас ніхто не мав пропускати, треба розвертатись і ставати в кінець колони. Потім солдат передумав і сказав, щоб ми ставали на початок колони. Це було о 10:30. Ми простояли 1,5 години. За цей час дві машини проїхали вперед, а дві розвернули. Потім пропустили і нас.

Далі – на Запоріжжя. Водії сказали, що пряма дорога недоступна, бо міст підірвали. Треба їхати в об'їзд по ґрунтовій дорозі.
Хто казав, що треба чекати, поки та дорога висохне, хто казав, що там є трактор, який витягує людей по цьому болоту на гору.

Ціна за цю послугу від одних джерел - 3000 грн, від інших - 500. На місці з'ясувалося, що кожному ціну призначав за індивідуальними критеріями. Але ми десь 1,5 км пройшли пішки, потім наш водій все таки виїхав. Це сталось о 13:30.

Далі – 4 українські блокпости. На них перевіряли документи, багажник. На третьому нас зустріла поліція і очолила колону. Довезли до волонтерського штабу в Запоріжжі (Епіцентр). Там наші дані переписали поліцейські та волонтери.

Далі нас нагодували, напоїли, надали підтримку сім'ям з дітьми. Потім відвезли в дитсадок, де знову нагодували, дали смаколики, воду. Виділили "матрацомісця". Тут можна прийняти душ. Надали консультації з приводу подальшого переміщення Україною».

Важлива деталь. Після того, як окупанти пропустили їхню та ще кілька автівок, дорогу закрили. Почалися бойові дії.
До цього, за словами водія, люди могли чекати в полях до 6 днів. Нікого не пускали.