«Ми, українці, свою землю ніколи просто так не віддавали. Ми осіли тут, важко працювали багато років. А тепер усе кинути? Я так не можу, я вирішив із ними боротися, – каже мені фермер із Бериславського району Херсонщини Олександр Гордієнко 
Після ударів російської авіації по мосту, що з’єднує Херсон із мікрорайоном Корабел (Острів), звідси почали евакуйовуватися місцеві мешканці. 
Як ви знаєте, це ключова дорога, яка сполучає Херсон з північними околицями, і якою користуються більшість тих, хто рухається в цьому напрямку.
Рівно два роки після звільнення міста від posiйсьkoї армії. Два роки на лінії вогню. На лінії води. Одразу за нею – ворог. 
Валерія виїхала з мальовничої Кардашинки ще у 2022 році. Разом із чоловіком і сином вони прожили тут всю окупацію, дочекалися повернення України і не планують покидати місто, попри часті обстріли. 
“Будинок, де жила мама, повністю розвалився, а в моєму залишилися голі стіни, на яких зараз буяють гриби – чорні, мохнаті, білі… 
«Йому врач треба, а тут іще ж орки були. Ми подумали: якщо їм його здати, то хай краще помирає, поховаємо. Але дівчата назбирали обезболювальних, пігулок та почали його доглядати», – пригадує епізод із життя на лінії фронту сімдесятирічний Микола Соколенко. ⬇️
2. Уламки іншої ракети, яка прилетіла в магазин АТБ третього травня. В результаті удару по магазину загинуло 6 людей. Всього від масованого обстрілу того дня загинуло 24 людини. Більше 40 поранених. ⬇️ 
Одне з головних завдань таких груп – виявлення та ураження повітряних цілей армії РФ у зоні своєї відповідальності. Нещодавно вони збили російський БПЛА ZALA 421. 
Це не героїчна історія. В ній немає моралі і пафосу. Просто чувак пішов захищати місто, як і тисячі інших. 
Тут проходила лінія фронту, тому село перебувало під постійними обстрілами. Сьогодні в селі проводили ексгумацію 29 українських солдатів. Це бійці 28 бригади, які тримали цей напрямок увесь час, билися і не пустили окупантів до Миколаєва цією дорогою. 
Орієнтовно з 6-7 листопада, у більшості районів міста немає електроенергії. Зникло водопостачання та централізоване опалення. Є газ. Не у всіх. 
Майже всю територію Х. області росіяни захопили у перші тижні вторгнення. Окупанти розраховували на підтримку населення і співпрацю з місцевою владою. Але масові проукраїнські мітинги зламали їхні плани. Взяти під повний контроль ситуацію в регіоні вони не змогли й досі.
По Миколаєву щодня прилітають ракети, околиці постійно обстрілюються також ствольною артилерією. За останні два тижні я не пригадаю дня, щоб не було обстрілів. Переважно – вночі або під ранок. 
Antonivsky bridge was built in 1985. Its length over the Dnipro is 1,3 km, its width is 25 m. The total length of the structure, which passes into the bridge over the Konka River, is 10 km. The bridge connects the right and left bank of the Dnipro near Kherson. 
Звичайно, якісь коменти можуть бути від наших. Але сам тон розмови хороший. 
Перше, що кинулось в очі, коли я приїхав сюди в середині травня – мало людей і машин. Після 19 місто майже завмирає. Зачиняються магазини і кафе, не ходить транспорт, у вікнах – темінь. На вулицях багато поліції, зокрема й херсонської. 
Якщо говорити загалом, то ситуація на лінії зіткнення дуже активна і динамічна. Взаємні обстріли і прильоти щодня. Перевага у того, хто далі б’є і глибше бачить. Тому дуже багато залежить від технологій.
Вперше окупанти з’явилися в селі через кілька тижнів після 24 лютого. Зайняли сільську раду, будинок культури та дві туристичні бази. В перший день близько 30 озброєних російських солдатів вторглися до Маруняка додому і там ночували.
«Якось ми сиділи тут, я підняла голову і бачу – труби опалення. Ми тоді думали від чого краще померти: під завалами чи зваритися в гарячій воді з теплотраси», – говорить Ольга Малярчук