Прифронтове місто, яке чи не щодня обстрілює ворожа артилерія. Тут люди знають справжню ціну води, де купити фанеру і що робити, якщо окупант знову спробує захопити їхні домівки.
Невеликий фототред і замітки про #Миколаїв
Перше, що кинулось в очі, коли я приїхав сюди в середині травня – мало людей і машин. Після 19 місто майже завмирає. Зачиняються магазини і кафе, не ходить транспорт, у вікнах – темінь. На вулицях багато поліції, зокрема й херсонської.
Про поліцію. Раз наїхали за те, що знімав. Перевіряли документи, посвідчення. Все це норм і зрозуміло. Але по стилю спілкування – мусора. Бикували, погрожували покласти в пол і на відділок, другу порвали сумку, виривали з рук.
В центрі – наслідки ракетних ударів росіян: зруйнована будівля ОДА, готель, торговий центр. Найбільше руйнувань у Корабельному, Інгульському районах та на околицях. Тут постійні прльоти: є жертви і десятки зруйнованих будинків. На сирену реакція вже квола, а арту не попередиш.
Новий архітектурний стиль Миколаєва – фанерний модернізм. Заклади, які працюють, зашили свої вітрини, щоб хоч якось захиститися від уламків. Багато кафе, аптек, сервісів, магазинів не працюють. Але чимало й відкриті, працюють ринки. Дефіциту не відчув. Окрім палива, як і всюди.
Пару тижнів, як у місті дозволили продавати пиво і вино у будні. Раніше можна було тільки у вихідні. І якраз в одну суботу я вперше побачив бухих на вулиці. В неділю ще кілька компаній. Але по тихому, звичайно, продавали на районах і під час заборони.
Місяць #Миколаїв жив без водопостачання через зруйнований водогін у Херсонській області. Везли воду з Одеси, рили свердловини, почали брати з Південного Бугу і ще возять по місту в цистернах. Зараз вода у кранах є, але технічна. Питну беруть зі свердловин і купляють у пляшках.
Містяни згуртувалися у низку волонтерських центрів і груп. У Будинку офіцерів флоту (ДОФ) волонтери збирають одяг, медикаменти, їжу, воду та інше для військових і цивільних, які постраждали від війни, в т. ч. для переселенців з Херсонщини.
В місті дуже багато військових. Вони носяться на джипах і пікапах, бусах і вантажівках. Але люди кажуть, що з ними вони почувають себе безпечніше. Поки вони тут – русня не зайде. А в те, що такі спроби ще будуть, тут вірять. І готуються. Довкола чимало укріплень і наших сил.
В такий час радують моменти, як люди ЖИВУТЬ життя. Грають у баскет, катаються на великах, вигулюють собачок, п’ють каву на лавочках. Це та нитка нормальності, за яку треба триматися у вирі піздєца і клопоту. Саме за нормальність і спокійне життя стоять усі, хто захищає Україну.
• • •
Missing some Tweet in this thread? You can try to
force a refresh
Доповідаю з Півдня.
Круті хлопці і дівчата працюють вдень і вночі, щоб ми спали відносно спокійно.
Сьогодні провів день із розвідниками, покатався по позиціях, подивився і послухав. Буде репортаж. #Миколаїв
Якщо говорити загалом, то ситуація на лінії зіткнення дуже активна і динамічна. Взаємні обстріли і прильоти щодня. Перевага у того, хто далі б’є і глибше бачить. Тому дуже багато залежить від технологій.
Наші військові вже застосовують на Півдні західну зброю, в т. ч. ствольну артилерію. Хоча і наявними засобами українські бійці насипають пристойно.
Віктор Маруняк – староста Старої Збур’ївки, що на Херсонщині. 21 березня, в день його народження, окупанти викрали чоловіка і тримали в полоні три тижні, підозрюючи у створенні ДРГ. В треді дам основні цитати нашої розмови: про тортури і не тільки #Херсон ⬇️
Вперше окупанти з’явилися в селі через кілька тижнів після 24 лютого. Зайняли сільську раду, будинок культури та дві туристичні бази. В перший день близько 30 озброєних російських солдатів вторглися до Маруняка додому і там ночували.
Після викрадення 21 березня Маруняка повезли на базу “Збур’ївський кут”, де тримали разом із кількома іншими селянами. Тут вони спали стоячи. З їжі за ці чотири дні давали тільки чашку чаю зранку.
Так сьогодні виглядає Миколаївська ОДА зсередини. Більше фото та коментарі радниці Віталія Кіма можна глянути в моєму першому репортажі для @grntmedia
«Якось ми сиділи тут, я підняла голову і бачу – труби опалення. Ми тоді думали від чого краще померти: під завалами чи зваритися в гарячій воді з теплотраси», – говорить Ольга Малярчук #Миколаїв
Тим часом #Миколаїв продовжують обстрілювати чи не щодня. Ворожі снаряди прилітають зі сторони Херсонської області. Російські військові б’ють переважно по житлових кварталах у різних районах міста.
У треді даю його історію про блок-пости та ситуації в дорозі ⬇️
«Сьогодні о 5:30 ранку виїхали з Херсону через Василівку. 3 машини. В нашій було п'ятеро людей: жінка з дитиною, та троє чоловіків (включаючи водія). А також собака.
По дорозі було десь 25-30 російських блокпостів. У більшості випадків дивились неприскіпливо. Огляд тривав близько хвилини (документи + багажник). Напевно, через те, що був дощ. На 2-х блокпостах навіть ніхто не вийшов
Тред із думками про #Херсон
Про настрої, владу, окупантів, викрадення.
Засновано на спілкуванні з херсонцями, які зараз там, на власних спостереженнях і думках.
Перше і головне. Люди, які чинять публічний спротив в окупованому місті – герої. Сьогодні знову був мітинг за Україну. Окупанти застосували світлошумові гранати і сльозогінний газ. Кілька важко травмованих відвезли в лікарню, багато надихались газу.
Я хочу, щоб ви зрозуміли. Тисячі херсонців, які масово двіжували в попередні місяці, вже виїхали. Але залишаються дуже багато інших, які публічно готові сказати окупантам: «ідіть нахуй». Прості люди з прапорами проти озброєних орків у місті, яке окуповане вже 2 місяці!
Голова Херсонської ОВА Геннадій Лагута повідомив, що окупанти призначили головою «Херсонської обласної адміністрації» Володимира Сальдо, а головою «міської адміністрації» Олександра Кобця.
Хто такий Сальдо? Депутат міськради від партії "Блок Володимира Сальдо". Колишній мер Херсона (2002-2012), екснародний депутат від Партії регіонів. Голосував за диктаторські закони.
При Сальдо в #Херсон розпродали (розікрали) найкраще комунальне майно, дерибанили землю для своїх, вбили комунальний транспорт. Місто застрягло на рівні кінця 90-х.