Thread by @IvAnt_21

Два тижні працював у Миколаєві. Спілкувався переважно з військовими різних бригад і напрямків (в т. ч. з інших країн), волонтерами. Спробую описати свої враження від цього заїду. Про #Миколаїв, #Херсон, контрнаступ і трішки про майбутнє. Тред.

По Миколаєву щодня прилітають ракети, околиці постійно обстрілюються також ствольною артилерією. За останні два тижні я не пригадаю дня, щоб не було обстрілів. Переважно – вночі або під ранок.

Цілі у ворога різні. Більше це потенційні місця дислокації наших військових або техніки, складські та сільгоспоб’єкти. Але часто обстрілюють виключно цивільну інфраструктуру.

Двічі ракетного обстрілу зазнав Чорноморський національний університет їм. Петра Могили (17 і 19 серпня). Постраждав головний корпус, прилеглі будівлі університету та житлові будинки поблизу. Обійшлося без жертв.

СБУ та місцева влада періодично звітують про відлов коригувальників вогню по цивільним та військовим об’єктам. Днями виявили чоловіка, який наводив удари по школах з метою залякування місцевих, створення паніки.

У Миколаєві я вперше зрозумів поняття «пусте місто». Це було 24 серпня. Враження, що на День Незалежності виїхали всі. Пусті вулиці, двори, кафе. За хвилину по центр. проспекту можна було побачити не більше 3-5 машин і стільки ж людей. Мабуть, очікували масованого удару по місту.

Деталь: у прифронтовому Миколаєві громадський транспорт ходить краще, ніж у мирному Херсоні. Я мав це сказати, вибачте)) бо пересувався часто маршрутками і тролейбусом.

У Миколаєві багато говорять про Херсон. І тому, що звідти прилітає, і через медійно розкручену тему про контрнаступ. Переважна більшість моїх співрозмовників стверджують (як і раніше), що потенціал повернути Херсон реальний.

Для цього необхідно ще більше артилерії, танків, ракет, броньованих машин, підтримка авіації. А також злагодженість і дотримання єдиного добре підготовленого плану, високий рівень довіри і комунікації між комбригами, комбатами і комротними. Очевидно, але так і кажуть.

Так є шанс прорвати фронт на кількох ділянках. А далі, як кажуть танкісти, «хто перший побіжить». В будь якому разі, буде багато втрат. З обох сторін. Проте і це не значить, що просування буде успішним. Адже ворог дуже добре готовий до оборони. І про це багато говорять теж.

На нашому боці перевага у мотивації військових, на їхньому – в живій силі, в кількості техніки та здебільшого в її якості. Не величезна, але є. Степовий ландшафт однаково важкий для обох. Але йти вперед чистим полем проти вкопаних ворогів – важче, ніж оборонятися. Тому арта, арта

Наразі є спроби невеликих штурмів з обох боків, пошук слабини. Росіяни тут мають більше локальних успіхів. Наприклад, с. Благодатне на Снігурівському напрямку було під контролем ЗСУ, а зараз воно скоріше «сіре». Наші відійшли, окупанти теж не зайняли.

Кожне поле, кожне село і посадка даються важкими зусиллями. Наші бійці просто вигризають їх на характері, майстерності, бажанні вигнати ворога. І з втратами.
На фото результати роботи наших танчиків. З людьми, які бились за Херсон буде окремий матеріал.

Не впевнений, що медійно розкручена тема контрнаступу допомогла цьому процесу. Росіяни стягнули багато додаткових сил. А от удари по мостах, складах, ешелонах, командних пунктах — найкраще нагадування, що Україна нікого не кинула, як про це пише роспропаганда.

Це і є системна, точна робота зі знищення спроможностей окупанта просуватися вглиб та якісно оборонятися.

Велику роль на Півдні можуть відіграти ударні дрони, які скидають боєкомплект та дрони-камікадзе, що можуть вражати броньовану техніку. Щось у нас є, щось на підході, щось придумують наші інженери з літунами, щоб кошмарити підорів своїми силами. Але цього треба в рази більше.

Взагалі, аеророзвідка – дуже важливий напрямок, який зараз активно розвивається, стає масовим і прямо впливає на результат. Про це теж буде окремий матеріал з картинками.

Маю стійке відчуття, що в довгостроковій перспективі ми зможемо повернути наших людей, наші міста і села. На це можуть піти роки. Навіть десятиліття. Сьогодні важливо захистити державність, суверенітет.

Далі нас очікують ще важчі часи (знов очевидне, та все ж). Озброєння, нарощування військової спроможності, досвіду, надзвичайно важливої дипломатичної роботи з союзниками і тими, хто ще не з нами. Але так як Україна відстоює принципи і захищає своє, то успіх має бути за нами.

На кінець ще про Південь. Там охуєнно. Всі, хто скучає, ось вам рижі каштани, які нагадують про осінь. І те, що ми тримаємось уже півроку! І за це бійці дуже вдячні волонтерам, всім, хто допомагає нищити ворога.